Постанова

від 19.08.2015 по справі 820/7314/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 серпня 2015 р. № 820/7314/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю: представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсал-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсал-Сервіс», звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2015 року та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене на підставі висновку акта про результати камеральної перевірки даних, яким встановлено порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 ПК України є протиправним.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість.

У судовому засіданні 19.08.2015 ркоу представники сторін підтримали свої правові позиції по справі в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, «Компанія «Універсал-Сервіс» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 06.05.2008 року, про що видано Виписку серії ААБ № 913652, за місцезнаходженням: 61166, Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, 11.

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи слідує, що ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з ПДВ позивача за листопад 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.01.2015 року за № 114/20-30-15-01-10/35859272 (а.с. 8-12).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів п.102.5.ст.102 ПК України.

На підставі вище зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014р. у розмірі 668500 грн. (а.с.18).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про те, що, на думку посадових осіб податкового органу, які виходили з п.102.5 ст.102 та ПК України, позивач втратив право на зменшення податкових зобов'язань за рахунок даних сум, по яких минув строк давності.

Позивач подав заперечення на акт перевірки та оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку послідовно до Головного управління ДФС у Харківській області та ДФС України.

За результатами розгляду скарг, вони залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення- без змін.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014 р. позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014р., в якій відображено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) в розмірі 668500 (р. 19) і віднесено її до рядку 20.2 декларації (до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) (а.с.69-73).

Зазначене від'ємне значення ПДВ позивачем задекларовано у зв'язку з коригуванням вказаних показників та поверненням грошових коштів Покупцю за договорами купівлі -продажу, укладеними між позивачем (Продавець) і ТОВ «ВЕЛТОМ ТЕЛЕКОМ» (Покупець) (а.с. 40-62).

Кошти повернуті в 2014 році, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 33-39).

Саме у зв'язку з поверненням вказаних коштів позивач здійснив коригування від'ємного значення.

Згідно п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до підпункту 14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, застосовуючи до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідач не врахував, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Тому суд зазначає, що п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за листопад 2014р.

При цьому, подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації наступних періодів, понад 1095 днів, а Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Так, термін давності, вказаний у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

В даному випадку, податковий орган не заперечує правомірність формування позивачем сум податкового кредиту податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Даних про те, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування не надано, що не заперечувалось і представником відповідача.

Таким чином, твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму податку на додану вартість, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже застосування відповідачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є помилковим.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2015 року.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому, суд дійшов висновку, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, тому висновок відповідача щодо того, що позивачем протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі - 668500 грн., є необґрунтованим.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2015 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2015 року, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання нечинним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення - рішення передбачає, тим самим, визнання його недійсним.

Отже щодо позовних вимог про визнання податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2015 року нечинним слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсал-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2015 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсал-Сервіс» (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, код 35859272) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4872 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25.08.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.