Ухвала

від 23.09.2015 по справі 820/7314/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.Справа № 820/7314/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представників позивача - Луньової Т.В., Дмитрієвої І.П.

представника відповідача - Климчука С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 820/7314/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Універсал-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просив суд: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000651501 від 09.02.2015 року та скасувати його.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000651501 від 09.02.2015 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі та на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з ПДВ позивача за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.01.2015 року за № 114/20-30-15-01-10/35859272, згідно висновків якого позивачем порушено приписи п.102.5.ст.102 ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000651501 від 09.02.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014р. у розмірі 668500 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, тому висновок відповідача, що позивачем протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі - 668500 грн., є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, 22.12.2014 р. позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014р., в якій відображено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) в розмірі 668500 (р. 19) і віднесено її до рядку 20.2 декларації (до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду).

Зазначене від'ємне значення ПДВ позивачем задекларовано у зв'язку з коригуванням вказаних показників та поверненням у 2014 році грошових коштів Покупцю за договорами купівлі - продажу, укладеними між позивачем (Продавець) і ТОВ "ВЕЛТОМ ТЕЛЕКОМ" (Покупець).

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом спірного рішення слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про те, що, на думку посадових осіб податкового органу, які виходили з п.102.5 ст.102 та ПК України, позивач втратив право на зменшення податкових зобов'язань за рахунок даних сум, по яких минув строк давності.

Згідно п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що застосовуючи до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідач не врахував, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за листопад 2014р.

Термін давності, вказаний у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

Матеріалами справи підтверджено , що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, тому висновок відповідача, що позивачем протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі - 668500 грн., є необґрунтованим.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства, оскільки пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму податку на додану вартість, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже застосування відповідачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є помилковим.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 820/7314/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 820/7314/15 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 23 вересня 2015 року. У повному обсязі буде складена 24 вересня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.