Ухвала

від 19.08.2015 по справі 805/907/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року справа №805/907/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., секретар судового засідання Корадо А.А., за участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 р. у справі № 805/907/15-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.12.2014 року, податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 02.12.2014 року, рішення про застосування штрафних санкцій від 28.01.2015 року, вимоги про сплату боргу від 28.01.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просить визнати недійсними: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 02.12.2014 року про нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 2051,61 грн. та штрафні санкції на суму 512,90 грн.; податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 02.12.2014 року про нарахування штрафних санкцій на суму 510 грн.; вимогу № НОМЕР_3 від 28.01.2015 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 4746,05 грн.; рішення № НОМЕР_4 від 28.01.2015 року про застосування штрафних санкцій на суму 474,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. позивач здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. - перебувала на загальній системі оподаткування. Основним її видом економічної діяльності у 2011 - 2013 роках є надання інших індивідуальних послуг. 01.01.2011 р. між позивачем та СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» укладено договір за № 4/4 про надання послуг. Станом на 01.01.2012 р. у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» на суму 13677,39 грн. При цьому, відповідно видаткових касових ордерів за березень - квітень 2012 р. СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» погашено заборгованість за надані послуги за зазначеним договором. Позивач вважає, що дохід в розмірі 13677,39 грн., який виник за договором від 01.01.2011 року за № 4/4 є доходом за попередні періоди та не може бути об'єктом повторного оподаткування, оскільки в період дії зазначеного договору позивач знаходився на обліку на спрощеній системі оподаткування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 р. у задоволені позову відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування, дохід за договором № 4/4 отримала у 2012 р., однак його не задекларувала, а тому вважає законним та обґрунтованим прийняті податковим органом податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.12.2014 року, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 02.12.2014 року, рішення про застосування штрафних санкцій від 28.01.2015 року, вимогу про сплату боргу від 28.01.2015 року.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Також, в доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд формально підійшов до розгляду справи, не надав правової оцінки договорам та додатковим угодам до цих договорів, укладених між позивачем та СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» 01.10.2010 р. та 01.01.2011 р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, заперечення відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2В зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 12.01.2007 р., знаходиться на податковому обліку у відповідача з 15.01.2007 р., що не є спірним в даній справі.

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 18.07.2014 року № 392/05-19-17-3//НОМЕР_5 (а.с. 11-19).

Відповідно до акту перевірки встановлені порушення:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), наказу ДПА України від 30.12.2010 № 1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1425/18720, ФОП ОСОБА_2 у 2012 - 2013 р. не велась книга обліку доходів і витрат за встановленою формою;

- п. 46.1 ст.46, п. 167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст. 177 ПКУ ФОП ОСОБА_2 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік не відображений отриманий від СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» дохід у розмірі 13677,39 грн., за рахунок чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 2051,61 грн.;

- п. 4 ст. 4, пп. 2. п. 1. ст. 7, абз. 4 п. 5 ст. 8, абз. 3 п. 8. ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями - заниження бази нарахування єдиного внеску у 1 півріччі 2012 року на суму 13677,39 грн, за рахунок чого донараховано єдиного внеску у розмірі 4746,05 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем спрямовано скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області.

За результатами розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення - рішення Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 01.09.2014 року № НОМЕР_6 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 3074,51 грн., яке прийняте за результатом акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.07.2014 року № 392/05-19-17-3/26672082693, ГУ ДФС у Донецькій області винесені рішення від 14.11.2014 р. за № 113/10/05-99-10-03 яким скасувало податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 01.09.2014 року № НОМЕР_6 про збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в частині 510 грн. штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін, а скаргу - без задоволення.

Збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями на 510 грн. відповідно до статті 121 Податкового кодексу України.

Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області надіслати платнику податків окреме податкове повідомлення - рішення на суму збільшення податкового зобов'язання ( п. 60.6 ст. 60 ПК України) (а.с. 49-51).

На підставі зазначеного рішення ГУ ДФС у Донецькій області 02.12.2014 р. відповідачем сформовані нові податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_2 на суму 2564,51 грн. (в т.ч. основного платежу - 2051,61 грн., та штрафні санкції - 512,90 грн.) та № НОМЕР_1 на суму 510,0 грн. (штрафні санкції) (а.с. 7, 8).

Рішенням Голови Комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Донецькій області від 17.10.2014 р. № 9469/10/05-19-10 визначено, що керуючись п. 4.4 розділу IV, п.5.3 розділу V, Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 452, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.09.2013 за № 1593/24125, рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.09.2014 року № НОМЕР_7 - скасувати, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області сформувати та виставити вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно з чинним законодавством (а. с. 119 - 126).

На підставі зазначеного рішення 28.01.2015 р. відповідачем сформована вимога про сплату боргу по єдиному внеску від 28.01.2015 р. № Ф-0004501703 на суму 4746,05 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску від 28.01.2015 р. за № НОМЕР_4 на суму 474,61 грн. (а.с. 9, 10).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час спірних відносин) визначено, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої Фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, прямих матеріальних витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (підпункт 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді доходу в будь-який формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зокрема, форма Книги, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Колегія суддів зазначає, що суми доходу, отримані в 2012 році підприємцем не задекларовані, Книга обліку доходів і витрат за формою, затвердженою наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025, первинні документи, що підтверджують понесені витрати, пов'язані з отриманням доходу за виконані послуги до перевірки, до заперечень на акт перевірки платником надані не були.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень (пункт 121.1 статті 121 Податкового кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за №2135/22447) затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 розділу ІІ Порядку податкове повідомлення-рішення складається у двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статі 7 та частини 11 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) встановлюється у розмірі 34,7 відс. суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464 (частина 3 статті 7).

Частиною 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У частинах 2 та 3 статті 25 Закону № 2464 зазначено, зокрема, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25).

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У пункті 6.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року № 1622/24154 ( чинна на час спірних відносин) передбачено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464 та підпунктом 3 пункту 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Основним видом економічної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у 2011- 2013 роках є надання інших індивідуальних послуг.

Згідно з актом позивач у періоді з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, у періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року - перебувала на загальній системі оподаткування.

Згідно наданих позивачем копій видаткових касових ордерів за березень - квітень 2012 р., а саме: в/о № 16 від 13.03.2012 р. на суму 3056,29 грн., в/о № 17 від 16.03.2012 р. на суму 800 грн., в/о № 18 від 20.03.2012 р. на суму 800 грн., в/о № 23 від 06.04.2012 р. на суму 97,02 грн., в/о № 21 від 09.04.2012 р. на суму 4000 грн., в/о № 24 від 09.04.2012 р. на суму 4924,08 грн. та отриманих даних з ЦБД у першому півріччі 2012 р. позивачем отримана сума доходу від СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» (ЄДРПОУ 24651206) за договором від 01.01.2011 року за № 4/4 у розмірі 13677,39 грн. за надані послуги.

У податкових деклараціях про майновий стан і доходи за І квартал 2012 року (від 04.04.2012 року № 2063) та за 2012 рік (від 11.02.2013 року № 21265) задекларовано відсутність господарської діяльності (нульові показники доходу одержаного від провадження господарської діяльності та вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» було укладено договір від 01.01.2011 року за № 4/4 про надання послуг.

Аналогічний договір укладено і в 2010 році ( а.с. 21-24).

Відповідно до п. п. 3.1 п. 3 договору на надання послуг за № 4/4 від 01.01.2011 р. та додаткової угоди № 1 від 01.01.2011 року між СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» («Замовник») та позивачем («Виконавець») вартість абонементного обслуговування, передбаченого п. 1 цього договору, складає 2500 грн. без ПДВ щомісяця та вноситься на поточний рахунок Виконавця шляхом одночасного перерахування щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця або іншим шляхом, передбаченим діючим законодавством ( а.с. 23-24).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 договору при здачі - прийманні наданих послуг складається відповідний акт, який підписується уповноваженими представниками сторін, та який підтверджує факт виконання Виконавцем своїх договірних обов'язків. Акти виконаних робіт до перевірки податковому органу не надані.

При цьому, з актів здачі-прийняття робіт вбачається, що послуги надані СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» в тому числі протягом 2011 року ( а.с. 25-37).

Таким чином, підтверджується факт надання позивачем послуг в 2011 році.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що нею у 2012 році отримувалась заборгованість за надані послуги в 2011 році.

Відповідно довідки від 14.10.2014 року за № 8 про взаємні розрахунки між позивачем та СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» за 2012 рік, в якій періодом підписання актів виконаних послуг зазначений 2010-2011роки, загальна сум виконаних послуг оцінена сторонами в 16019,84 грн., а оплата за виконані послуги у розмірі 13677, 39 грн. здійснена у 2012 році ( а.с. 39).

Указом Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Із наведеного вище вбачається, що позивачем в 2012 році отримано доходи за договором, укладеним в 2011 році.

Під час розгляду заперечень до акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивачем надані копії книги обліку доходів (ф.10), згідно якої та копій видаткових касових ордерів за березень - квітень 2012 р., отриманих даних з ЦБД встановлено, що отримана сума доходу від СП ТОВ «ОСОБА_3 Україна» (ЄДРПОУ 24651206) у розмірі 13677,39 грн. за надані послуги, не знайшла своє відображення як у книзі обліку доходів у 2011 р. так і не була задекларована у 2012 році й не оподатковувана згідно вимог чинного законодавства.

При цьому, у періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів, від обрання якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ХІІ (із змінами і доповненнями).

Таким чином, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 02.12.2014 року про нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 2051,61 грн. та штрафні санкції на суму 512, 90 грн.; податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 02.12.2014 року про нарахування штрафних санкцій на суму 510 грн.; вимогу № НОМЕР_3 від 28.01.2015 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 4746,05 грн.; рішення № НОМЕР_4 від 28.01.2015 року про застосування штрафних санкцій на суму 474,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 р. у справі № 805/907/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 21.08.2015 року.

Головуючий суддя: С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

ОСОБА_4