Ухвала

від 26.08.2015 по справі 909/852/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про порушення провадження у справі про банкрутство

26.08.15 Справа № 909/852/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Середюк І. Б., представника заявника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Мізунь" (ідентифікаційний код 32447325),

в с т а н о в и в:

Долинська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Санаторій Мізунь" за загальним порядком провадження відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

31 липня 2015 р., за результатами автоматизованого відбору, здійсненого Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство, визначено кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_2 (свідоцтво № 251 від 19 лютого 2013 р.).

Ухвалою від 03 серпня 2015 р. суд прийняв цю заяву до розгляду в підготовчому засіданні на 18 серпня 2015 р. та зобов'язав арбітражного керуючого ОСОБА_2 надати суду заяву про згоду на участь у справі та відсутність обставин, що перешкоджають призначенню розпорядником майна.

10 серпня 2015 р., до канцелярії суду надійшла заява арбітражного керуючого ОСОБА_2 про участь у даній справі.

12 серпня 2015 р., суд отримав від арбітражного керуючого ОСОБА_3 заяву про участь у даній справі.

18 серпня 2015 р., розгляд заяви суд відклав на 26 серпня 2015 р.

В судовому засіданні представник заявника подав доповнення до заяви про порушення справи про банкрутство, де просив суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 416 895 грн 41 коп.

В підготовчому засіданні, згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд перевірив обґрунтованість вимог заявника та виявив підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Санаторій Мізунь".

Банкрутство, за змістом абзацу 3 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність, згідно з абзацом 9 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Грошове зобов'язання, як визначено в абзаці 5 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - є зобов’язанням боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

За змістом абзацу 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України " Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового Кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Відповідно до абз.2, 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відтак, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Податкового кодексу України, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючі органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи із вимог ст. 95 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 10, ч. 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, у такому випадку, до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, передбачених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, перебіг трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Із змісту заяви, доданих до неї документів та доповнень до заяви вбачається, що грошові вимоги Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області до боржника становлять 416 865 грн 91 коп., з яких 413 219 грн 51 коп. - основний борг та 3 646 грн 40 коп. - штрафні санкції.

На підтвердження безспірності своїх грошових вимог ініціюючий кредитор до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Санаторій Мізунь" долучив копії постанов Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 р., 31 жовтня 2012 р., 06 лютого 2013 р., 17 грудня 2013 р., 01 квітня 2014 р., 23 вересня 2014 р., 03 листопада 2014 р., 11 березня 2015 р., копії відповідних платіжної вимоги від 05 вересня 2012 р. та інкасових доручень від 07 квітня 2015 р., 21 січня 2013 р., 07 квітня 2015 р., 07 квітня 2015 р., 07 квітня 2015 р., 07 квітня 2015 р., 07 квітня 2015 р., 27 листопада 2014 р., 27 листопада 2014 р., 07 квітня 2015 р., 07 квітня 2015 р.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 р. установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218 грн.

Безспірні вимоги кредитора до боржника становлять 413 219 грн 51 коп., що перевищує 300 розмірів мінімальної заробітної плати та які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

На підставі наданих суду ініціюючим кредитором доказів та враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, з якими Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство, та відсутні передбачені цим Законом підстави для відмови в його порушенні.

У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне порушити провадження у справі про банкрутство та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника у відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Відповідно до ч. 14 ст. 16 і ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника суд вводить процедуру розпорядження майном боржника.

Розглянувши визначену Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо призначення розпорядником майна боржника, суд дійшов висновку про відповідність останньої вимогам статей 97 та 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, до початку підготовчого засідання до суду надійшла заява арбітражного керуючого ОСОБА_2 про участь у даній справі.

Разом з тим, 12 серпня 2015 р. суд отримав заяву арбітражного керуючого ОСОБА_3 про згоду на участь у цій справі.

Враховуючи наведене, суд відхиляє кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_3, а розпорядником майна ТОВ "Санаторій Мізунь", згідно з вимогами ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначає арбітражного керуючого ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна суд визначає в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Також у відповідності до вимог ч. 9 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами підготовчого засідання суд вважає за необхідне встановити відповідні строки подальших процесуальних дій у процедурі розпорядження майном боржника.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 16, 114, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Порушити провадження у справі № 909/852/15 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Мізунь" (77543, Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Новий Мізунь, вул. Ровенька, буд 1; ідентифікаційний код 32447325).

2. Визнати грошові вимоги Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до боржника у розмірі 416 865 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 91 коп.

3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

4. Ввести процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 (сто п'ятнадцять) календарних днів.

5. Розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого ОСОБА_2 (свідоцтво № 251 від 19 лютого 2013 р.) з оплатою послуг (грошовою винагородою) у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень.

6. Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області зобов'язати сплату грошової винагороди розпоряднику майна здійснювати шляхом її авансування у зазначеному в пункті 5 цієї ухвали розмірі на депозитний рахунок нотаріуса з виплатою розпоряднику майна за кожний місяць виконання ним своїх повноважень.

7. Заборонити боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

8. Оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Івано-Франківської області справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Мізунь" (77543, Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Новий Мізунь, вул. Ровенька, буд 1; ідентифікаційний код 32447325), текст якого додається.

9. Розпоряднику майна повідомити про запровадження мораторію органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника та знаходженням його майна.

10. Розпорядника майна зобов'язати до 16 жовтня 2015 р. подати до суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів.

11. Розпорядника майна зобов'язати до 16 жовтня 2015 р. скласти і подати до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника.

12. Розпорядника майна зобов'язати до 23 жовтня 2015 р. провести інвентаризацію майна боржника і подати до суду відомості про її результати.

13. Попереднє засідання суду провести 03 листопада 2015 р., об 11 год. 00 хв. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Івано-Франківської області у м. Івано-Франківську по вул. Шевченка, 16 в кімн. № 21.

14. Зобов'язати учасників у справі про банкрутство направити в засідання своїх представників, повноваження яких оформити у відповідності із зазначеними у ст. 28 ГПК України вимогами, та надати суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

15. Дану ухвалу надіслати боржнику, розпоряднику майна, прокурору, кредитору, органу державної податкової служби, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, а також державному органу з питань банкрутства.

Суддя Ткаченко І. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"