Рішення

від 19.12.2011 по справі 62/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/162 19.12.11

за позовом: Колективного підприємства "Фірма Наш Дім", м.Київ, ЄДРПОУ 05275641

до відповідача: Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ

37415088

за участю заступника прокурора Деснянського району міста Києва

про визнання права власності

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Стаднюк Н.А. -по дов.

В засіданні суду брали участь

Від прокурора: Фединяк Н.Є. -по посв.

Згідно із ст.77 ГПК в засіданні суду

оголошувалась перерва з 16.-19.12.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Колективне підприємство "Фірма Наш Дім", м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації, м.Київ про визнання права власності на нежитлові приміщення: квартиру №1 загальною площею 67,93 кв.м, квартиру №2 загальною площею 83,76 кв.м, квартиру №3 загальною площею 83,76 кв.м, що розташовані у будинку №73/1 по вул.Закревського в м.Києві.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що більш ніж десять років відкрито та безперервно володіє спірним майном, що є підставою для набуття його у власність за набувальною давністю.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 30.11.2011р., а також у судових засіданнях 16.11.2011р., 30.11.2011р., 16.12.2011р. та 19.12.2011р. повідомив суд про ті обставини, що право власності позивача на нерухоме майно у будинку №73/1 по вул.Закревського в м.Києві з боку Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації не оспорюється та не заперечується.

Представник позивача в судове засідання 19.12.2011р. не з'явився. Про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, про що свідчить підпис представника позивача Курашова Є.П. на третій сторінці обкладинки справи.

Згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи у випадку неявки в судове засідання представників сторін. При цьому, однозначною підставою для відкладення розгляду справи є не неявка учасника судового процесу, а саме неможливість розгляду справи у певному судовому засіданні.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач в судове засідання 19.12.2011р. не з'явився, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судом також враховано, що позивачем було викладено свою правову позицію у попередніх судових засіданнях, а також те, що явка сторін в засідання суду 19.12.2011р. була визнана судом не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та прокурора, суд вважає позовні вимоги неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності .

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем ; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідача.

Проте, при зверненні до суду з позовом про визнання права власності позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо порушення або невизнання права власності Колективного підприємства "Фірма Наш Дім" на майно, стосовно якого заявлено позовні вимоги.

При цьому, як вказувалося вище, відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 30.11.2011р., а також у судових засіданнях повідомив суд про ті обставини, що право власності позивача на нерухоме майно у будинку №73/1 по вул.Закревського в м.Києві з боку Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації не оспорюється та не заперечується.

Ухвалою від 30.11.2011р. судом було витребувано від позивача докази порушення або невизнання відповідачем права власності Колективного підприємства "Фірма Наш Дім" на нежитлові приміщення: квартиру №1 загальною площею 67,93 кв.м, квартиру №2 загальною площею 83,76 кв.м, квартиру №3 загальною площею 83,76 кв.м, що розташовані у будинку №73/1 по вул.Закревського в м.Києві.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В судове засідання 16.12.2011р., 19.12.2011р. представником позивача всупереч вимог ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України витребуваних судом документів не представлено, пояснень відносно неможливості їх надання не наведено.

Одночасно, враховуючи відсутність у позивача документів, які засвідчують його право власності на приміщення у будинку №73/1 по вул.Закревського в м.Києві, останні, за висновками суду, не могли бути втрачені Колективним підприємством "Фірма Наш Дім".

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів будь-якого оспорювання або невизнання відповідачем прав позивача на нежитлові приміщення: квартиру №1 загальною площею 67,93 кв.м, квартиру №2 загальною площею 83,76 кв.м, квартиру №3 загальною площею 83,76 кв.м, що розташовані у будинку №73/1 по вул.Закревського в м.Києві, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Колективного підприємства "Фірма Наш Дім", м.Київ до Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації, м.Київ про визнання права власності на нежитлові приміщення: квартиру №1 загальною площею 67,93 кв.м, квартиру №2 загальною площею 83,76 кв.м, квартиру №3 загальною площею 83,76 кв.м, що розташовані у будинку №73/1 по вул.Закревського в м.Києві.

У судовому засіданні 19.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 19.12.2011р.