Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/13944/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/13944/15

за позовом Приватного підприємства "ПРИВАТНА ФІРМА "СИЛУЕТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-Буд"

про стягнення 218 679,72 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Іщенко Д.А. (дов.№б/н від 18.05.2014)

Від відповідача: Артеменко (дов.№б/н від 05.11.2014)

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2015 року Приватне підприємство "Приватна фірма "Силует" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" про стягнення 144 010 грн. боргу, 25 621,95 грн. пені, 47 532, 71 грн. інфляційних втрат та 1 515,06 грн. 3% річних за виконані підрядні роботи за договором підряду на виконання робіт № 1-С від 12.12.2013. Позов мотивований невиконанням відповідачем зобов'язання зі здійснення оплати робіт за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 розгляд справи відкладено на 16.07.2015.

Ухвалою від 16.07.2015 за заявою представників сторін продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 18.08.2015 року.

Під час судового засідання 18.08.2015 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві на позов та додаткових письмових запереченнях. Відповідач стверджує про відсутність заборгованості за виконані позивачем роботи у зв'язку з нарахуванням передбаченого договором штрафу за порушення останнім строків виконання підрядних робіт, який за умовами договору підлягає сплаті за рахунок платежів за фактично виконані позивачем роботи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2013 між позивачем (генпідрядник) та відповідачем (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт № 1-С (далі - договір), відповідно до якого підрядник за завданням генпідрядника зобов'язався виконати на Об'єкті: "Готельно - офісний комплекс з житловими апартаментами на бульварі Тараса Шевченка, 28-30 у Шевченківському районі м. Києва" роботи з виготовлення та монтажу металевих конструкцій, протипожежних дверей в житловій частині Об'єкту згідно з додатком № 4, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи у строки та у порядку, встановленому договором (п.п. 1.1, 7.3.1, 7.3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що генпідрядник приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3, які є підставою для виставлення підрядником рахунків-фактур та здійснення генпідрядником оплати за фактично виконані роботи відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору. Також у п. 9.2 договору передбачено, що оскільки результатом виконання робіт по виготовленню та монтажу дверей є товарно - матеріальні цінності, підрядник передає, а генпідрядник отримує їх на Об'єкті шляхом підписання поточного акту приймання виконання робіт.

У пункті 2.2 договору визначено порядок оплати ціни робіт шляхом здійснення авансових платежів, а остаточний розрахунок здійснюється після фактичного прийняття робіт протягом десяти робочих днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3 згідно розділу 4 договору. При цьому сторони домовились про те, що під час здійснення платежів за фактично виконані роботи вираховуються суми сплачених авансових платежів, а також суми штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до підрядника відповідно до п. 11.5 договору.

На виконання умов п. 2.2 договору відповідачем перераховано позивачу авансові платежі за два етапи робіт 21.12.2013 в сумі 500 000 грн. та 01.07.2014 в сумі 500 000 грн.

У свою чергу позивач виконав обумовлені договором підрядні роботи, які були прийняті відповідачем у два етапи без жодних зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року та грудень 2014 року та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 1 144 010 грн.

Однак після підписання зазначених актів та довідок свої зобов'язання щодо повної оплати виконаної позивачем роботи відповідач не виконав. З урахуванням сум здійснених авансових платежів заборгованість відповідача за договором становить 144 010 грн.

З метою досудового врегулювання спору 16.03.2015 позивачем направлено відповідачу претензію № 10/03/2015-1 від 10.03.2015 із зазначенням заборгованості та вимогою сплати.

Вказана претензія залишена відповідачем без виконання, грошових коштів останній на користь позивача не спрямував, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

За своєю суттю укладений між сторонами договір є договором підряду, правовідносини за яким врегульовані главою 61 ЦК України.

За приписами статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У даному випадку виконані позивачем роботи були в повному обсязі прийняті відповідачем у порядку, встановленому договором та чинним законодавством, без жодних зауважень щодо їх якості та строків виконання, про що свідчить факт підписання останнім актів виконаних робіт та довідок про вартість робіт КБ-3. Зазначене має наслідком виникнення у відповідача обов'язку з оплати виконаних робіт у повному обсязі.

Однак, у порушення приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України та умов договору свої зобов'язання щодо повної оплати виконаної позивачем роботи відповідач не виконав, заборгованість останнього становить 144 010 грн., що підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.3 договору за прострочення оплати фактично виконаних належним чином робіт генпідрядник сплачує підряднику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 17.01.2015 (виходячи з дати підписання останнього акта виконаних робіт, яке відбулося 31.12.2014) по 24.05.2015 суд вважає його вірним та становить пеню в розмірі 25 621,95 грн., 3% річних у розмірі 1 515,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47 532,71 грн.

Посилання відповідача на відсутність боргу внаслідок нарахування позивачу штрафу в сумі 2 476 674,20 грн. за прострочення строків виконання робіт відповідно до п.п. 11.5.6 договору, який за умовами п.2.2 договору генпідрядник вправі самостійно відшкодувати за рахунок оплати виконаних робіт, є необгрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У пункті 11.8 договору передбачено, що сума визначених договором штрафних санкцій може бути утримана генпідрядником з вартості фактично виконаних підрядником робіт за умови документального підтвердження відповідного порушення умов договору підрядником (шляхом складання акту (протоколу) або шляхом фотофіксації, або проведенні відповідної експертизи за рахунок підрядника).

Отже, допущення позивачем порушення умов договору може бути підставою для застосування штрафу виключно за умови, якщо таке порушення зафіксовано у порядку, встановленому договором.

Так, графіком виконання робіт (додаток №2 до договору ) кінцевою датою їх виконання визначено 31.03.2014 року. Проте, зазначаючи про допущення позивачем порушень умов договору, відповідач не надав жодних документальних підтверджень наявності таких обставин. При цьому сплата авансового платежу за другий етап робіт здійснена відповідачем 01.07.2014 року. Також протягом усього строку виконання робіт відповідач не пред'являв позивачу жодних претензій щодо строків виконання робіт та у подальшому без жодних зауважень щодо строків прийняв ці роботи у грудні 2014 року, тобто вже поза межами встановленого договором строку, що фактично свідчить про погодження відповідачем нових строків виконання робіт.

Більше того, відповідач не скористався наданим йому нормами ст. 849 ЦК України правом односторонньої відмови від договору у зв'язку з порушенням позивачем строків виконання робіт.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 144 010 грн. основного боргу, 25 621,95 грн. пені, 47 532, 71 грн. інфляційних втрат та 1 515,06 грн. 3% річних

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї витрати по оплаті судового збору незалежно від результатів вирішення спору. З огляду на зазначені законодавчі положення суд дійшов висновку, що судові витрати мають бути покладені на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Приватна фірма "Силует" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" про стягнення 218 679, 72 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" (03150, місто Київ, вулиця В'ячеслава Чорновола, 12; ідентифікаційний код 32769878) на користь Приватного підприємства "Приватна фірма "Силует" (03148, місто Київ, вулиця Жмеринська, 11; ідентифікаційний код 22866125) основний борг у розмірі 144 010 (сто сорок чотири тисячі десять) гривень 00 копійок, пеню в розмірі 25 621 (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять одна) гривня 95 копійок, 3% річних у розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 06 копійок, інфляційну складову боргу у розмірі 47 532 (сорок сім тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 71 копійок та 4 373 (чотири тисячі триста сімдесят три) гривні 59 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.08.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.08.2015 року.

Суддя К.В. Полякова