Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/11972/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 910/11972/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Домінатор 2013В» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (дов. №15 від 23.04.2015);

відповідача: ОСОБА_2 (дов. №575/03-УРБ-15).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Домінатор 2013В» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» про стягнення 259708,01 грн., з яких 151406,70 грн. пені, 9647,97 грн. 3% річних та 98653,34 грн. втрат коштів від інфляції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 3065 від 06.06.2013.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.06.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва справу № 910/11972/15 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 24.06.2015 справу прийнято до свого провадження суддею Черногузом А.Ф. та призначено її до розгляду на 04.08.2015.

У судовому засіданні 04.08.2015 оголошено перерву до 11.08.2015.

У судовому засіданні 11.08.2015 оголошено перерву до 18.08.2015.

11.08.2015 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подана заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме розрахунок суми заборгованості відповідача у новій редакції, який був прийнятий судом.

Відтак, враховуючи викладене суд розглядає позовні вимоги виходячи з поданого позивачем розрахунку до позову в новій редакції .

У судовому засіданні 18.08.2015 суд розглянув розрахунок суми заборгованості відповідача у новій редакції та заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб’єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні 18.08.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

06.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Домінатор 2013В» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» (покупець) було укладено договір поставки № 3065, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до п. 2.5. договору обов’язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та п.п. 4.2. цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог п.п. 4.2. цього договору протягом 7-ми днів з дати поставки.

Оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5. договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2.5. договору пізніше 7-денного строку термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п. 2.5. договору (п. 2.6. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до видаткових накладних за період з 29.03.2014 по 17.05.2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5120280,19 грн, що був прийнятий відповідачем без жодних зауважень щодо якості, кількості тощо (копії погоджених сторонами накладних містяться в матеріалах справи). Відтак, у відповідача виник обов’язок сплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України раїни визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що прийнятий товар оплачувався відповідачем з порушенням встановленого договором строку, остаточно його вартість булла сплачена лише 21.11.2014. Вказаний факт підтверджується довідкою № 04-05/298 від 03.08.2015, наданою Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (міститься в матеріалах справи).

Виходячи з вищевикладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 151406,70 грн пені, 9647,97 грн 3% річних, 98653,34 грн втрат від інфляції, нарахованих у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (чч.1— 2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Натомість, відповідач заперечував проти позову, обгрутновуючи свої доводи тим, що позивачем невірно здійснені розрахунки пені та втрат коштів від інфляції, а саме має місце пропуск позовної давності по нарахуванню пені по деяким накладним. Щодо нарахування втрат коштів від інфляції, то останній стверджує, що в розрахунку позивача відсутні чіткі дані, за який саме місяць ним береться індекс інфляції, який використовується останнім.

Крім того, заперечуючи проти позову у відзиві відповідач вказує на пропуск позивачем позовної давності за частиною вимог про стягнення пені та просить застосувати наслідки пропуску позовної давності щодо вказаних вимог.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (аналогічна правова позиція викладена у абз. 7 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10).

Перевіривши доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається із розрахунків позивача, з якими погоджується суд, останній має право на стягнення пені за прострочені оплати в період з 23.03.2014 по 19.10.2014, водночас, частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом (аналогічна правова позиція викладена у абз. 1 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10), враховуючи те, що відповідачем у відзиві б/н від 31.07.2015 та у письмових поясненнях від 17.08.2015 заявлена позовна давність по пені, суд застосовує позовну давність щодо нарахування пені, у зв’язку з чим, підлягають задоволенню вимоги по стягненню пені, що виникли починаючи з 06.05.2014, позаяк згідно з описом вкладенням до цінного листа, який адресований господарському суду м. Києва, позивач звернувся до суду 06.05.2015.

Перевіривши контррозрахунок відповідача, суд встановив, що останній є арифметично невірним.

Так, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності до нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок пені, а відтак, прийшов до висновку, що вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі 145796,35 грн.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що розрахунок 3% річних є арифметично невірним, а сума нарахування 3% річних є більшою ніж заявлено позивачем. Відтак вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню у розмірі заявленому позивачем 9647,97 грн.

Враховуючи заперечення відповідача, перевіривши нарахування втрат коштів від інфляції суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Судом встановлено, що позивач у наданому суду розрахунку оспорюваної суми в новій редакції не зазначив, за який місяць використовується показник інфляції та не вказав чіткий період нарахування втрат від інфляції.

З цих підстав, суд доводить до відома сторін, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, у зв’язку з чим, заявлені позивачем вимоги про стягнення втрат коштів від інфляції не можуть бути задоволені судом у даному судовому процесі, що, водночас, не позбавляє позивача права звернутись до суду з окремим позовом чітко визначивши період заявленої до стягнення інфляційної складової.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3108,71 грн. (155444,32 (сума задоволена до стягнення) х 100 / 259708,01 (сума заявлена до стягнення) = 59,85 % (відсоток задоволеної суми до стягнення від заявленої); 5194,17 (сума сплаченого судового збору) х 59,85 % / 100 = 3108,71 (сума судового збору, яка підлягає стягненню).

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» (код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Домінатор 2013В» (код ЄДРПОУ 38678446) 145796,35 грн. пені, 9647,97 грн. 3% річних та 3108,71 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 26.08.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз