Рішення

від 19.08.2015 по справі 914/1783/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.15 Справа№ 914/1783/15

За позовом: до відповідача: Приватного підприємства «Сонак», с.Солянуватка, Старосамбірський район, Львівська область Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», м.Старий Самбір, Старосамбірський район, Львівська область про: стягнення 165 078,84 грн.. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з»явився.

Права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді до суду від сторін не надходили.

Суть спору : Позов заявлено Приватним підприємством «Сонак», с.Солянуватка, Старосамбірський район, Львівська область, до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», м.Старий Самбір, Старосамбірський район, Львівська область, про зобов»язання поставити лісопродукцію; стягнути штраф, 3% річних, інфляційні втрати, відшкодувати витрати по оплаті послуг адвоката та судовий збір. Ціна позову визначена позивачем в сумі 171100,87 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2015 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 01.07.2015 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в зазначеній ухвалі.

Ухвала суду від 05.06.2015 року про порушення провадження у справі отримана позивачем 11.06.2015 року, а відповідачем - 10.06.2015 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, відповідно, за №79014 0982633 7 та за №79014 0982634 5.

25.06.2015 року за вх.№26088/15 в суді зареєстровано супровідний лист позивача від 19 червня 2015 року, в додаток до якого і на виконання вимог ухвали від 05.06.2015 року позивачем подано до справи документи, серед яких, зокрема: оригінал Витягу з ЄДРПОУ з відомостями про відповідача, Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 25.05.2015 року.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 01.07.2015 року розгляд справи відкладався на 13.07.2015 року. В ухвалі судом зазначено (п.2 ухвали), що повним найменуванням відповідача слід вважати - Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс».

В додаток до листа від 13.07.2015 року (вх.№28896/15 від 13.07.2015р.) позивачем подано до справи документи, зокрема оригінали ТТН та платіжного доручення №651 від 29.11.13р.

13.07.2015 року (за вх.№2946/15) в суді зареєстровано подану позивачем заяву від 13 липня 2015 року про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог. У прохальній частині заяви позивач просить стягнути на його користь з відповідача 165 078,84 грн., які складаються з: суми боргу (попередньої оплати), що складає 53038,30 грн.; штрафу за невиконання зобов»язання в сумі 65000,00 грн., 3% річних від суми боргу за весь час прострочення, що становить 3696,72 грн., інфляційних втрат, що становлять 40343,82 грн. Окрім того, у заяві позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати , пов»язані з оплатою послуг адвоката, що складають 3000,00 грн. та 3301,58 грн. судового збору.

13.07.2015р. (за вх.№29014/15) в суді зареєстровано лист позивача від 13.07.2015р. про долучення до матеріалів справи доказів надіслання 13.07.2015 року відповідачу заяви від 13 липня 2015 року про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог.

13.07.2015 року (за вх.№2983/15) в суді зареєстровано подану позивачем заяву про продовження строку розгляду справи на п»ятнадцять днів.

В судове засідання 13.07.2015 р. позивач явку повноважного представника забезпечив. Відповідач у судове засідання, як і у попереднє, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов, витребовуваних документів не подав. Із клопотаннями, заявами відповідач до суду не звертався.

У зв»язку із незабезпеченням відповідачем у судове засідання явки повноважного представника, невиконанням ним вимог ухвал суду по справі та неподанням витребовуваних документів, зважаючи на подання позивачем заяви від 13.07.2015 року про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог та надіслання примірника цієї заяви з розрахунками відповідачу саме 13.07.2015 року, а відтак, для надання можливості сторонам (зокрема, відповідачу) скористатися своїми процесуальними правами згідно ст.22 ГПК України (у т.ч., подати відзив на позов із врахуванням поданої позивачем заяви від 13.07.2015 року), ухвалою від 13.07.2015 року суд продовжив строки розгляду справи з 05.08.2015 року на п»ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 19.08.2015 року.

Ухвала від 13.07.2015 року про відкладення розгляду справи на 19.08.2015 р. отримана відповідачем 16.07.2015 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції №79014 0970564 5.

В судове засідання 19.08.2015 року явку повноважного представника забезпечив позивач. Представник позивача просить позовні вимоги, із врахуванням поданої заяви від 13 липня 2013 року, задоволити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 19.08.2015 року (як і у попередні судові засідання) явку повноважного представника не забезпечив (хоча така визнавалась судом обов»язковою), відзиву на позовну заяву (із врахуванням поданої позивачем заяви від 13 липня 2015 р.), витребовуваних судом документів не подав, заявлені позивачем вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами. Із клопотаннями, заявами відповідач до суду не звертався.

В судовому засіданні 19.08.2015 року суд приступив до розгляду справи по суті.

У пункті 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи .

Відповідно до п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи із якої і вирішується спір,- з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами із врахуванням вимог позивача у Заяві від 13 липня 2015 року.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

29 листопада 2013 року між Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту (надалі- продавець), з однієї сторони, та ПП «Сонак» в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту (надалі -покупець), в подальшому Сторони, укладено договір купівлі-продажу №20131129 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов»язується у період дії даного Договору відпустити та передати у власність покупця лісоматеріали ( в подальшому товар), а покупець зобов»язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Кожна поставка товару, в рамках цього Договору, узгоджується Сторонами шляхом оформлення товарно-транспортних накладних, що після підписання представниками сторін становлять невід»ємну частину Договору, а також графіком поставки (п.1.2).

Відповідно до п.2.1 Договору ціна товару становить 250 грн/1м.куб., діаметром більше 25 см. Загальна вартість товару складає 130000 грн. Ціна товару залишається незмінною до повного розрахунку цього договору.

Відповідно до п.2.2 Договору загальна кількість товару складає 520 м.куб. лісоматеріалу.

Порядок розрахунків сторонами погоджено у розділі 3 Договору. Так, відповідно до п.3.1, покупець здійснює повну оплату 130000 грн. вартості продукції шляхом перерахування на р/рахунок продавця, або в касу підприємства. Відповідно до п.3.2 продавець зобов»язаний з 2 грудня по 6 грудня 2013р. відвантажити 280 м.куб. лісопродукції або повернути на р/р ПП «Сонак» кошти в розмірі 70000 грн.

У п.3.3 Договору, сторонами погоджено графік поставки лісопродукції :

а) 2013р. (з 2 грудня -6 грудня) - 280 м.куб. або 70000 грн.

б) 2013р. (з 9 грудня-31 грудня) -100 м.куб.

в) 2014р. (січень) - 50 м.куб.

г) 2014р. (лютий) - 90 м.куб.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 4 Договору.

Так, відповідно до п.4.1, у випадку не проведення повного розрахунку, передбаченого розділом 3 п.3.2 даного Договору, продавець зобов»язаний сплатити покупцю:

-штраф у розмірі 50% від вартості лісо продукції, тобто 35000 грн. або 140 м.куб. лісопродукції.

Відповідно до п.4.2 Договору, у випадку не проведення повного розрахунку, передбаченого розділом 3 п.3.3 даного Договору, продавець зобов»язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 50% від кількості лісо продукції згідно графіку:

б)2013р. (з 9 грудня -31 грудня) - 50 м.куб.

в)2014р. (січень)-25 м.куб.

г)2014р. (лютий) - 45 м.куб.

Відповідно до п.6.1, цей Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного його виконання.

29 листопада 2013 року позивач перерахував відповідачу 130000,00 грн. (загальна вартість товару згідно п.2.1 Договору: 520 м.куб (загальна кількість товару) х 250 грн/1 м.куб.)), що підтверджується платіжним дорученням №651 від 29 .11.2013 року.

Відповідач лише частково виконав свої зобов»язання за Договором, поставивши позивачу лісопродукції в об»ємі 164,75 м.куб. на загальну суму 46961,70 грн., а саме :

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009335 від 02.04.2014 року - 11,7 м.куб., на суму 2936,80 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009336 від 02.04.2014 року - 12,30 м.куб., на суму 2966,40 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009342 від 1.05.2014р. - 10 м.куб. -, на суму 2500,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009342 від 1.05.2014 р. - 10,7 м.куб., на суму 2675,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009589 від 22.07.2014р. - 11,15 м.куб., на суму 2755,70 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009605 від 17.09.2014р. - 10,0 м.куб., на суму 2602,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009642 від 12.12.2014 р. - 11,90 м.куб., на суму 3266,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009687 від 16.12.2014р. - 12,4 м.куб., на суму 3152,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної\ №009826 від 31.12.2014р.- 12,8 м.куб., на суму 3354,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009811 від 23.01.2015 року -13,10 м.куб., на суму 3426,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009827 від 01.02.2015 року - 14,00 м.куб., на суму 3908,30 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №10905 від 11.03.2015р.-12,7 м.куб. , на суму 3504,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №10973 від 19.03.2015 р. - 10,6 м.куб., на суму 4750,50 грн.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Як вбачається із матеріалів у справі, позивач звертався до відповідача з претензіями, у яких, зокрема, заявляв вимогу про повернення сплачених коштів, як різниці між перерахованою сумою попередньої оплати за товар і вартість поставленого товару (претензія №1 від 25.12.2013 р.(отримана відповідачем 25.12.2013р. та зареєстрована за вх.№323; претензія-вимога від 24.01.2014 р.№2, отримана відповідачем 27.01.2014 р. вх.№17, що встановлено судом при огляді наданих представником позивача примірників претензій, які містять зазначені відомості).

Платіжним дорученням №15 від 03 січня 2014 року відповідач повернув позивачу 30000,00 грн.

Відтак, сума коштів, не повернута відповідачем позивачу становить 53038,30 грн. (130000,00 грн. - 30000,00 грн. - 46961,70 грн.); вимогу про стягнення 53038,30 грн. основного боргу (попередньої оплати) позивач просить задоволити.

Окрім того, позивачем, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних від суми боргу, що становить 3696,72 грн. та інфляційні втрати в сумі 40 343,82 грн., відповідно до розрахунків, долучених до заяви від 13 липня 2015 року, а також - штраф за невиконання зобов»язання, по поставці товару, що складає 65000,00 грн., і нарахований відповідно до п.п.4.1 та 4.2 Договору. Так, у відповідності до п.4.1 Договору, яким передбачено, що у випадку не проведення повного розрахунку, передбаченого розділом 3 п.3.2 даного Договору продавець зобов»язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 50% від вартості лісо продукції, тобто 35000 грн. або 140 м.куб. лісопродукції, - позивачем нараховано 35000,00 грн. штрафу, а відповідно до п.4.2, яким передбачено, що у випадку не проведення повного розрахунку , передбаченого розділом 3 п.3.3 даного Договору штраф у розмірі 50% від кількості лісопродукції ,- позивачем нараховано 30000,00 грн. штрафу. ( в сукупності - 65000,00 грн. штрафу).

Просить позивач також відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені витрати по сплаті судового збору - 3301,58 грн., а також - витрати пов»язані з оплатою послуг адвоката, в сумі 3000,00 грн. на підставі Договору від 02 березня 2015 року про надання правової допомоги.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обовВ»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовВ»язки.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільногно законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субВ»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовВ»язаної сторони виконання її обовВ»язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовВ»язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору.До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовВ»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобовВ»язання визначається тими правами та обовВ»язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявністю печаток продавця та покупця на Договорі купівлі-продажу №20131129 від 29 листопада 2013 року підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Зміст Договору №20131129 від 29 листопада 2013 року , як підстави виникнення цивільного-правового зобовВ»язання, визначається тими правами та обовВ»язками, які взяли на себе учасники (сторони) цього договору: продавець - Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» та покупець - ПП «Сонак», відповідно до умов цього договору і які закріплені і сформульовані в цьому договорі.

Договір №20131129 від 29 листопада 2013 року є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише постачальником та покупцем; договір не укладений на користь третьої особи.

Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного його виконання (п.6.1).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору№20131129 від 29 листопада 2013 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 130000,00 грн. , тобто, здійснив попередню оплату вартості всього товару, який мав бути поставлений йому відповідачем за Договором, що підтверджується платіжним дорученням №651 від 29.11.2013 року.

За умовами Договору відповідач зобов»язувався поставити позивачу 520 м.куб. лісопродукції ( вартість якої 130000,00 грн.), згідно погодженого сторонами у п.3.3 Договору графіку , а саме :

а) 2013р. (з 2 грудня -6 грудня) - 280 м.куб. або 70000 грн.

б) 2013р. (з 9 грудня-31 грудня) -100 м.куб.

в) 2014р. (січень) - 50 м.куб.

г) 2014р. (лютий) - 90 м.куб.

Однак, станом на 25.05.2015 року відповідач лише частково виконав свої зобов»язання за Договором, поставивши позивачу лісо продукції в об»ємі 164,75 м.куб. на загальну суму 46961,70 грн., а саме :

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009335 від 02.04.2014 року - 11,7 м.куб., на суму 2936,80 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009336 від 02.04.2014 року - 12,30 м.куб., на суму 2966,40 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009342 від 1.05.2014р. - 10 м.куб. -, на суму 2500,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009342 від 1.05.2014 р. - 10,7 м.куб., на суму 2675,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009589 від 22.07.2014р. - 11,15 м.куб., на суму 2755,70 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009605 від 17.09.2014р. - 10,0 м.куб., на суму 2602,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009642 від 12.12.2014 р. - 11,90 м.куб., на суму 3266,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009687 від 16.12.2014р. - 12,4 м.куб., на суму 3152,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної\ №009826 від 31.12.2014р.- 12,8 м.куб., на суму 3354,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009811 від 23.01.2015 року -13,10 м.куб., на суму 3426,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №009827 від 01.02.2015 року - 14,00 м.куб., на суму 3908,30 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №10905 від 11.03.2015р.-12,7 м.куб. , на суму 3504,00 грн.;

-відповідно до товаро-транспортної накладної №10973 від 19.03.2015 р. - 10,6 м.куб., на суму 4750,50 грн.

Належних та допустимих доказів зворотнього, тобто, доказів поставки товару в більшому об»ємі та на більшу суму , відповідач суду не надав.

У зв»язку із не поставкою у повному об»ємі товару, обумовленого Договором, Позивач звертався до відповідача з претензіями, у яких, зокрема, заявляв вимогу про повернення сплачених коштів (попередньої оплати), як різниці між перерахованою сумою попередньої оплати за товар і вартість поставленого товару (претензія №1 від 25.12.2013 р.(отримана відповідачем 25.12.2013р. та зареєстрована за вх.№323; претензія-вимога від 24.01.2014 р.№2, отримана відповідачем 27.01.2014 р. вх.№17, що встановлено судом при огляді наданих представником позивача примірників претензій , які містять зазначені відомості).

Однак, відповідач товар не допоставив і кошти, перераховані йому позивачем, не повернув у повному обсязі (як встановлено судом, повернуто лише 30 000,00 грн. платіжним дорученням №15 від 03.01.2014 р.).

На момент винесення рішення відповідачем не надано суду доказів або поставки товару або повернення позивачу коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А уразі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таку саму позицію наведено в постанові від 28.11.2013р. Верховного Суду України по справі №3-127гс11.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару у строки, визначені пунктом 3.3. Договору та не повернення спірної (53038,30 грн.) суми попередньої оплати цього товару.

Відтак, суд дійшов висновкупро наявність підстав для задоволення позову в цій частині і стягненя з відповідача на користь позивача 53038,30 грн. передоплати .

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3696,72 грн. та 40343,82 грн. інфляційних втрат , згідно розрахунків, долучених до заяви від 13 липня 2015 року.

Постановою Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі 5011-42/13539-2012 викладено правову позицію щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму неповернутої попередньої оплати, згідно якої застосування судами ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3 % річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України (в редакції станом на 28.03.2015 року ) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи викладене в стягненні 3% річних в сумі 3696,72 грн. та 40343,82 грн. інфляційних втрат позивачу слід відмовити з огляду на те, що стягнення суми попередньої оплати 53038,30 грн. з відповідача не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити уразі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р. та у постанові від 28.04.2015р. по справі №910/5692/14.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штраф має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до п.3.2 розділу 3 Договору продавець був зобов»язаний з 2 грудня по 6 грудня 2013р. відвантажити 280 м.куб. лісопродукції або повернути на р/р ПП «Сонак» кошти в розмірі 70000 грн.

Відповідно до п.4.1, у випадку не проведення повного розрахунку, передбаченого розділом 3 п.3.2 даного Договору, продавець зобов»язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 50% від вартості лісопродукції, тобто 35000 грн. або 140 м.куб. лісопродукції.

У зв'язку з тим, що відповідач з 2 грудня по 6 грудня 2013р. не відвантажив позивачу 280 м.куб. лісо продукції,, тобто зобов'язання за договором не виконав, чим порушив його умови та вимоги чинного законодавства, то суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача і стягнення на його користь з відповідача 35000,00 грн. штрафу .

Поряд з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення 30000,00 грн. штрафу на підставі п.4.2 Договору, у якому передбачено стягнення штрафу у розмірі 50% від кількості лісопродукції згідно графіку : б)2013р. (з 9 грудня -31 грудня) - 50 м.куб.; в)2014р. (січень)-25 м.куб.; г)2014р. (лютий) - 45 м.куб., оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання , а не від кількості невиконаного зобов»язання .

Зміни в п.4.2 договору сторонами у встановленому чинним законодавством порядку не вносились, а внесення змін в умови договору в односторонньому порядку не передбачено.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи із вищенаведеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 53038,30 грн. попередньої оплати, 35000,00 грн. штрафу. В решті вимог, а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 3696,72 грн, інфляційних втрат в сумі 40343,82 грн. та 30000,00 грн. штрафу позивачу слід відмовити.

Згідно із ст.84 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, аналогічно, як і суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов»язані з розглядом справи.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 р. складав 1218,00 грн.

Згідно заяви позивача від від 13 липня 2015 року (вх.№2946/15 від 13.07.2015р.) позивач просить стягнути на його користь з відповідача 165 078,84 грн. заборгованості. Таким чином, виходячи із ціни позову -165 078,84 грн., у зв»язку із поданою заявою від 13 липня 2015 року, позивач мав сплатити 3 301,58 грн. судового збору.

Позовні вимоги задоволено частково, на суму 88 038,30 грн.; відмовлено - на суму 77 040,54 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України , пропорційно до задоволених вимог, судовий збір в сумі 1760,77 грн. покладається на відповідача і підлягає стягненню на користь позивача.

Платіжними дорученнями №1511 від 02.02.2015р., №1512 від 02.02.2015р., №183 від 25.05.2015р. позивач сплатив в доход Держбюджету України 3422,02 грн. судового збору.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв»язку із поданням позивачем до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13 липня 2015 року, із врахуванням якої розглянуто справу, в порядку, визначеному у зазначеній нормі Закону та після набрання рішенням у даній справі законної сили, слід вирішити питання про повернення з Державного бюджету України позивачу (Приватному підприємству «Сонак», місцезнаходження: вул.Центральна,68, с.Солянуватка, Старосамбірський район, Львівська область,82041; код ЄДРПОУ 34434820) 120,44 грн. зайво сплаченого судового збору (3422,02 грн. -3301,58 грн.).

Крім того, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката, виходячи із гаступного.

Згідно із ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

02 березня 2015 року між Адвокатом ОСОБА_1 (діюча на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3274/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.03.2007 №150), з однієї сторони та Приватним підприємством «Сонак», в особі директора ОСОБА_3, в подальшому Клієнт, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено Договір про надання правової допомоги.

Об»єм правової допомоги, зобов»язання по наданню якої Клієнту взяв на себе Адвокат, визначені у п.п.1,2 зазначеного Договору. У п.4 Договору, сторони погодили, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар. Розмір гонорару та строки його виплати указані в окремому Додатку до цього Договору, який є невід»ємною частиною цього Договору.

Однак, доказів укладення Додатку (як невід»ємної частини) до Договору від 02 березня 2015 року, у якому б сторони погодили розмір та строки виплати гонорару (зокрема, в сумі 3000,00 грн., яку позивач просить стягнути), як і доказів сплати ПП «Сонак» Адвокату ОСОБА_1 3000,00 грн. гонорару, на момент прийняття рішення у справі позивач до справи не подав.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд-

Вирішив:

1.Позовні вимоги із врахуванням заяви від 13 липня 2015 року (вх.№2946/15 від 13.07.15р.) задоволити частково.

2. Стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (місцезнаходження: вул..Вітовського,21, м.Старий Самбір, Старосамбірський район, Львівська область, 82000, код ЄДРПОУ 30742131) на користь Приватного підприємства «Сонак» (місцезнаходження:вул.Центральна,68, с.Солянуватка, Старосамбірський район, Львівська область,82041; код ЄДРПОУ 34434820) 53038,30 грн. боргу (попередньої оплати), 35000,00 грн. штрафу, 1760,77 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 3696,72 грн., інфляційних втрат в сумі 40343,82 грн., 30000,00 грн. штрафу, 3000,00 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката, - відмовити.

5.В порядку, визначеному ст.7 Закону України «Про судовий збір», після набрання рішенням у даній справі законної сили, повернути позивачу (ПП «Сонак») з Держбюджету України 120,44 грн. зайво сплаченого судового збору.

В засіданні 19.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення, враховуючи вихідні та святковий дні з 22.08.15р. - 24.08.15р. включно, виготовлено 26.08.2015р.

Суддя Кітаєва С.Б.