Ухвала

від 03.09.2013 по справі 918/1004/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2013 р. Справа № 918/1004/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Рівненській області (м.Рівне, вул. Міцкевича, 14, код ЄДРПОУ 21082657)

до відповідача 1 : Комбінату громадського харчування Березнівського районного споживчого товариства (Рівненська обл., Березнівський р-н., м.Березне, вул. Андріївська, 3, код ЄДРПОУ 01764604)

до відповідача 2 : Відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації (Рівненська обл., Березнівський р-н., м.Березне, вул. І.Франка, 21, код ЄДРПОУ 02145889)

про визнання окремих норм договорів недісними

Представники:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність №17-25/116 від 08.01.13р.);

від відповідача 1 : ОСОБА_2 (довіреність №170/1 від 14.02.2013 року);

від відповідача 2 : представник не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Державна фінансова інспекція в Рівненській області звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до комбінату громадського харчування Березнівського районного споживчого товариства та відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації відповідно до якого просить визнати недійсними окремі норми договорів оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району, зокрема, п.п.2 п. 3.2 договору №4 від 01.01.2011 р.; п.3.2 договору №4 від 01.01.2011 р. (в частині вода, електроенергія, вивезення сміття); п.п. 2 п. 3.2 договору №5 від 01.01.2011 р.; п. 3.2 договору №5 від 01.01.2011 р. (в частині вода, електроенергія, вивезення сміття).

Позивач зазначає, що проведеною ним ревізією фінансово-господарської діяльності відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації встановлено, що окремі оспорюваних договорів суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Як підставу визнання недійсними вказаних пунктів договорів позивач визначив їх невідповідність нормам статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме в тій частині даної статті яка встановлює, що методика розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначається органами самоврядування на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Позивач також зазначає, що оспорювані норми договорів не відповідають п.5.8. додатку 4 рішення сесії Березнівської районної ради № 315 від 30.12.2011 р. та п.4 додатку 1 рішення сесії Березнівської районної ради № 308 від 26.04.2005 р. Крім того, в позовній заяві вказано, що п.3.2 договору №4 від 01.01.2011 р. та п. 3.2 договору №5 від 01.01.2011 р. підлягають визнанню недійсними через їх невідповідність наказу Міністерства економіки України від 01.08.2006 р. № 265 "Про затвердження Методичних рекомендацій з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах" в частині визначення витрат за опалення орендованих приміщень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві (письмових запереченнях) на позовну заяву, поданому до суду 26.07.2013 р. (а.с.50-57), зокрема, зазначив, що положення укладених співвідповідачами договорів не суперечать нормам цивільного законодавства, в тому числі Методичним рекомендаціям з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, не порушують інтересів держави та суспільства. Відповідач вказує, що оспорювані договори оренди у випадку визнання їх недійсними можуть бути припинені лише на майбутнє. Водночас строк дії спірних договорів оренди закінчився, а тому вони не можуть бути припинені на майбутнє, що в свою чергу свідчить про неправильне обрання позивачем способу захисту порушених прав.

Представник відповідача 2 в судові засідання не з'являвся. Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що на даний час реєстрацію юридичної особи відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації припинено за рішенням засновників від 16.07.2013 р.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд зокрема дослідив такі обставини.

01 січня 2011 р. між Березнівським комбінатом громадського харчування районного споживчого товариства та навчальними закладами району (Друхівська ОСОБА_3 ступенів, Михалинська ЗОШ І-ІІ ступенів) були укладені договори №4 та №5 оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, які в свою чергу були затверджені та погоджені начальником відділу освіти райдержадміністрації та головою районної ради (а.с.19-20, 29-30).

Відповідно до пункту 1.1. вказаних договорів орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно площею, що знаходиться на балансі відділу освіти. Об'єкт оренди передається з метою забезпечення учнів навчального закладу гарячим харчуванням.

Згідно з пунктом 3.1. вищезазначених договорів орендна плата визначається на підставі рішення сесії районної ради №53 від 21.12.2010 р. "Про оренду приміщень шкільних їдалень та обладнання".

Пунктом 3.2. договорів передбачено, що плату за комунальні послуги (вода, електроенергія, вивезення сміття) експлуатаційні витрати та плату за землю Орендар сплачує з розшифровкою всіх витрат щомісячно за окремою угодою. Як визначено в частині другій пункту 3.2. договорів, відповідно до Наказу Міністерства економіки України від 01.08.2006 р. № 265 "Про затвердження Методичних рекомендацій з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах" із змінами і доповненнями, витрати за опалення орендованих приміщень орендарем не сплачуються.

Вказані договори підписані та скріплені печатками сторін. Як вбачається з наявних в матеріалах справи Актів здачі-приймання в оренду від 03.01.2011 р., орендоване майно передане орендарю (а.с.21, 36).

Як зазначає позивач, Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації, якою встановлено порушення та недоліки, зокрема, що відділом освіти Березнівської РДА та КГХ Березнівському РайСТ не дотримано норм законодавства, а саме положень статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

Ознайомившись з викладеними в позовній заяві доводами позивача суд зазначає наступне.

Одним з відповідачів позивачем визначено Відділ освіти Березніської районної державної адміністрації, як сторону, яка укладала оспорювані договори оренди.

Проте, як вбачається з цих договорів, стороною договору № 4 від 01.01.2011 р., як орендодавцем був не Відділ освіти Березніської районної державної адміністрації, а інша юридична особа - Друхівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, а в договорі № 5 від 01.01.2011 р. орендодавцем зазначена Михалинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні клопотання про залучення інших відповідачів чи заміну неналежного відповідача, позивачем не подано суду погодження про заміну відповідача - Відділу освіти Березніської районної державної адміністрації.

Щодо позовних вимог до Відділу освіти Березніської районної державної адміністрації суд звертає увагу, на те, що 16.07.2013 р. державну реєстрацію Відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації було припинено за рішенням засновників (а.с.81-82).

Відповідно до частини 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Оскільки доказів правонаступництва відповідача позивач суду не надав, суд вважає, що провадження в частині заявлених позовних вимог до відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації слід припинити.

Підставою для визнання недійсними окремих пунктів договорів позивач зазначає невідповідність договорів статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме пункту 2 цієї статті: "Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.", в редакції статті від 21.04.2011 р.

Проте редакція вищезазначеної статті не діяла на момент укладення спірних договорів. На момент укладення спірних договорів, а саме 01.01.2011 р. діяла наступна редакція частини 2 статті 19 вказаного Закону: "Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності".

Проаналізувавши згадану статтю в редакції станом на 01.01.2011 р. суд робить висновок про відсутність підстав для визнання недійсними окремих частин договорів, оскільки на момент їх укладення необхідності застосування методики розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, визначеної органом місцевого самоврядування не було.

Крім того, позивач посилається на невідповідність положень договорів п.3 додатку 2 (методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна спільної власності територіальних громад району) пункту 5.8 додатку 4 (типового договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Березнівського району) рішення сесії Березнівської районної ради від 30.12.2011 р. №315 та п.4 додатку 1 (методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна спільної власності територіальних громад району) рішення сесії Березнівської ради від 26.04.2005 р. №308, щодо встановлення умовами договору оплати орендарем послуг опалення орендованих приміщень. Щодо вказаних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частини 1, 2 статті 4 ЦК України).

Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України (частина 3 статті 4 ЦК України).

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (частини 4, 5 статті 4 ЦК України).

Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України (частина 6 статті 4 ЦК України).

Оскільки рішення Березнівської районної ради від 26.04.2005 р. № 308 та від 30.12.2011 р. №315 не є актами цивільного законодавства, а також з урахуванням того, що цивільні правовідносини не можуть регулюватись на території Березнівського району Рівненської області в інший спосіб ніж на решті території України, суд відхиляє посилання позивача на невідповідність норм оспорюваних договорів рішенням Березнівської районної ради.

Наказом Міністерства економіки України від 01.08.2006 р. № 265, з метою вдосконалення господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання сфери ресторанного господарства і загальноосвітніми навчальними закладами, забезпечення учнів раціональним харчуванням за місцем їх навчання, визначення порядку вирішення організаційно-правових, фінансово-господарських і соціальних взаємовідносин між ними, приведення рівня послуг у відповідність до сучасних вимог і платоспроможного попиту споживачів, затверджено Методичні рекомендації з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах (далі-Методичні рекомендації).

Визначення і регулювання господарсько-виробничих, організаційно-господарських, правових, фінансових і соціальних взаємовідносин між суб'єктами господарювання сфери ресторанного господарства і загальноосвітніми навчальними закладами здійснюються згідно з Методичними рекомендаціями (абзац четвертий, розділу 1 Методичних рекомендацій).

З викладеного суд вбачає, що вказані Методичні рекомендації мають застосовуватися суб'єктами господарювання при організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.

У пункті 3.2. оспорюваних договорів визначено, що відповідно до Наказу Міністерства економіки України від 01.08.2006 р. № 265 "Про затвердження Методичних рекомендацій з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах" із змінами і доповненнями, витрати за опалення орендованих приміщень орендарем не оплачуються.

Як вказано в розділі 9 Методичних рекомендацій, при визначенні взаємних обов'язків підприємств ресторанного господарства та органів освіти при організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та обумовлених цими обов'язками правових відносин між ними сторони керуються чинними нормативно-правовими актами, що регламентують права та обов'язки, джерела і порядок відшкодування затрачених коштів тощо. Важливе економічне значення для здешевлення вартості харчування має надання шкільній їдальні на безоплатній основі приміщення з освітленням та опаленням, гарячої та холодної води, електропостачання, обладнання, посуду, кухонного інвентарю, спецодягу тощо, надання організаціям (підприємствам ресторанного господарства) приміщень харчоблоків (їдалень) без стягнення орендної плати. Ці пільги розповсюджуються тільки на продукцію та послуги, що їдальня надає учням, викладацькому та обслуговуючому персоналу школи.

А отже, з викладеного суд вбачає, що оспорювані договори не суперечать Методичним рекомендаціям, а також будь-яким іншим нормам цивільного законодавства.

Будь-якого іншого нормативного обгрунтування та доказів на підтвердження позовних вимог позивач суду не надав.

Нормами статті 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину, що свідчить про покладення законодавцем обов'язку доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність оспорюваного правочину, на позивача.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів чи їх окремих норм недійсними, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. В частині вимог до відповідача - Комбінату громадського харчування Березнівського районного споживчого товариства в позові відмовити.

2. В частині вимог до відповідача - відділу освіти Березнівської районної державної адміністрації провадження припинити.

повне рішення складено "09" вересня 2013 року

Суддя Качур А.М.