Ухвала

від 16.09.2013 по справі 5023/5950/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"16" вересня 2013 р.Справа № 5023/5950/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

розглянувши матеріали скарги ФГ "Бета" (вх. № 234 від 13.06.2013 р.) на дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі за позовом ФГ "Бета", с. Завадське

до ТОВ "Віват-Стафф"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2013 року ФГ „БетаВ» звернувся до господарського суду Харківської області із скаргою (вх. № 234 від 13.09.2013 р.) на дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення від 15.01.2013 р. у справі за позовом ФГ „БетаВ» до ТОВ „Віват-СтаффВ» про стягнення коштів.

У вказаній скарзі стягувач просить суд визнати незаконними дії та бездіяльність державного виконавця з приводу примусового виконання вказаного вище рішення суду, скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов"язати ВДВС відновити виконавче провадження

Дослідивши матеріали вказаної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

15 січня 2013 року господарським судом (суддя Суярко Т.Д.) у справі № 5023/5950/12 за позовом ФГ „БетаВ» до ТОВ „Віват-СтаффВ» про стягнення коштів було винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" на користь Фермерського господарства "Бета" 108500,00 грн. основного боргу, 8093,03 грн. пені та 2331,86 грн. судового збору.

29 січня 2013 року на виконання вказаного вище рішення було видано відповідний наказ.

Як стверджує стягувач, 19.02.2013 р. постановою головного державного виконавця Дзержинського відділу ДВС Харківського МУЮ було відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення від 15.01.2013 р.

Державним виконавцем, у звВ»язку із повним виконанням боржником рішення суду від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5950/12, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадженняВ» закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5950/12.

Ухвалою суду від 19.08.2013 р. (суддя Яризько В.О.) було затверджено мирову угоду між боржником та стягувачем.

Як стверджує стягувач, умови згаданої вище мирової угоди боржником не виконано, державний виконавець, на його думку, не вживає жодних заходів з приводу забезпечення її виконання, а також вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, що і є підставою для звернення до суду зі скаргою, яка є предметом даного розгляду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Пунктом 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» визначено, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Згідно ч. 3 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадженняВ» постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Оскаржувана стягувачем постанова про закінчення виконавчого провадження з приводу примусового виконанням боржником рішення суду від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5950/12 була винесена 26.07.2013 р.

ФГ „БетаВ» звернувся до суду із скаргою, що є предметом даного розгляду, лише 13.09.2013 р., тобто з пропуском визначеного ст. 121-2 ГПК України, ст. 49 Закону України „Про виконавче провадженняВ» процесуального строку, без клопотання про його відновлення.

Окрім того, відповідно до п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З огляду на положення ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Стягувачем при поданні даної скарги, в якості доказів надсилання скарги було надано лише чек про поштове відправлення на імВ»я начальника Дзержинського ВДВС.

Таким чином, стягувачем належним чином не виконано процесуальний обов"язок щодо надсилання копії скарги і доданих до неї документів іншим учасникам, оскільки не надано опису вкладення, як визначеного ГПК України доказу надіслання державному виконавцю самої скарги та доданих до неї документів, а також доказів надіслання відповідних документів боржнику, як заінтересованій особі.

На підставі викладеного, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , Закону України „Про виконавче провадження" та керуючись ст. 63, 121-2 ГПКУ України, суд-

УХВАЛИВ:

Повернути ФГ „БетаВ» матеріали скарги на дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення (вх. № 234 від 13.09.2013 р.) на 21 арк., в тому числі поштовий чек від 13.09.2013 р. № 3902.

Суддя ОСОБА_1