Постанова

від 25.08.2015 по справі 924/874/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 924/874/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Дужич С.П.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 22.12.2014р. №1629

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТЕХНОПАРК-Н" м.Кам"янець-Подільський, Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 15.07.15 р. у справі № 924/874/15 (суддя Яроцький А.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна", м.Київ

до Приватного підприємства "ТЕХНОПАРК-Н" м.Кам"янець-Подільський, Хмельницької області

про стягнення 252 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015р. у справі №924/874/15 позов Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" до Приватного підприємства "ТЕХНОПАРК-Н" про стягнення 252000,00грн. задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "ТЕХНОПАРК-Н" на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" 252000,00грн. боргу, 5040,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "ТЕХНОПАРК-Н" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що відповідно до п.4.9 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 03.11.2014р. №1-213/11-14, по факту надходження вагонів під завантаження (вивантаження) за звітній період експедитор направляє клієнту акт обліку часу простою вагонів, який має бути розглянутий та підписаний Клієнтом протягом 5 днів, а у випадку незгоди Клієнта має бути надана мотивована відмова. Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення ПП "ТЕХНОПАРК-Н" ОСОБА_2 обліку часу простою вагонів у відповідності до п.4.9 договору, а представник ПП "ТЕХНОПАРК-Н" заперечив щодо отримання таких документів поштою від ДП "Трансгарант - Україна";

- звертає увагу, що ДП "Трансгарант - Україна" на підтвердження направлення ОСОБА_2 обліку часу простою вагонів надав суду лише список згрупованих поштових відправлень, роздруківку з сайту Укрпошти про отримання поштового відправлення та лист служби кур'єрська відправлення, що було вручено Ковальській 14.01.2015р.. Документами, які підтверджують відправлення і отримання особою певних документів, виходячи з п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (далі - Правила поштового зв'язку), є касовий чек, який підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку з надсилання особі листа та опис вкладення, який підтверджує, що саме надсилалося у відповідному листі. Також, Правилами надання поштового зв'язку визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п.59). У разі приймання "внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення (п..61). Таким чином, належним доказом направлення певних документів особі має бути касовий чек, опис вкладення до цінного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому, в даному випадку ДП "Трансгарант-Україна" не надано доказів направлення ПП "ТЕХНОПАРК-Н" ОСОБА_2 обліку часу простою вагонів, отже у суду першої інстанції відсутні підстави вважати цю обставину доведеною;

- також покликається на те, що ПП "ТЕХНОПАРК-Н" категорично не погоджується із розрахунком суми позову у розмірі 252000,00грн. і у випадку отримання ОСОБА_2 обліку часу простою вагонів апелянт мав би можливість надати свої заперечення щодо вказаного розрахунку відповідно до вимог п. 4.9 договору;

- звертає увагу суду на те, що у судовому засіданні сам позивач пояснив, що ним направлялись не акти обліку часу-простою вагонів, а акти виконаних робіт, а це суттєво різні документи і п.4.9 договору встановлено саме обов'язок направлення актів обліку часу простою вагонів, а не актів виконаних робіт.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25.08.2015р..

25.08.2015р. до суду від ПП "ТЕХНОПАРК-Н" надійшло клопотання від 21.08.2015р. про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю його представника прибути в судове засідання, оскільки останній перебуває у відрядженні.

Представник відповідача в засідання суду 25.08.2015р. не з'явився.

Згідно абз.1 п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів в судовому засіданні 25.08.2015р. ухвалила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). Крім того, до поданого клопотання про відкладення розгляду справи представником ПП "ТЕХНОПАРК-Н" не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин.

Водночас, ухвалою суду від 12.08.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у письмовому відзиві від 21.08.2015р. №688 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 25.08.2015р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015р. у справі №924/874/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2014р. між Дочірнім підприємством "Трансгарант - Україна" (експедитор) та Приватним підприємством "ТЕХНОПАРК-Н" (клієнт) укладено договір транспортно - експедиторського обслуговування №1-213/11-14 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, за умовами зазначеного договору клієнт доручає, а експедитор в порядку та на умовах цього договору, зобов'язується за дорученням клієнта, за винагороду та за його рахунок надати клієнту послуги, передбачені пунктом 1.2 даного договору (а.с.34-36).

У відповідності до п.1.2 договору, за умовами цього договору експедитор, на основі письмових заявок клієнта, зобов'язується надавати клієнту транспортно-експедиторські послуги по організації і оплаті перевезень вантажів клієнта по залізничних дорогах України і країн СНД у приватних (орендованих) вагонах або вагонах, що знаходяться під керівництвом експедитора на інших законних умовах (далі по тексту - вагони експедитора).

Відповідно до п.1.3 договору, вартість послуг експедитора визначається розділом 4 даного договору.

Пунктом 2.1 договору, сторони встановили, що клієнт, у відповідності до п.3.1.1 даного договору, направляє експедитору письмові заявки про надання послуг.

Згідно п.п.2.4 - 2.5 договору, експедитор, за погодженням з клієнтом, здійснює розрахунок з перевізниками; не пізніше 3 (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця експедитор надає клієнту для затвердження та підпису звіт/акт виконаних робіт за минулий місяць, який містить всі фактичні витрати експедитора, що виникли під час виконання заявки.

Пунктом 3.1.5 договору сторони встановили, що клієнт зобов'язується приймати та затверджувати (підписувати) звіти/акти виконаних робіт експедитора протягом 3-х банківських днів з дати їх отримання від експедитора. У разі виникнення розбіжностей по звіту/акту виконаних робіт, клієнт зобов'язаний затвердити (підписати) звіт/акт виконаних робіт (в цей же термін) з розбіжностями і обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. Якщо звіт/акт виконаних робіт експедитора затверджений (підписаний) представником клієнта, який не уповноважений здійснювати такі дії, клієнт зобов'язаний повернути експедитору звіт/акт виконаних робіт разом з документом, який підтверджує повноваження представника, який затвердив (підписав) звіт/акт виконаних робіт.

У разі несвоєчасного повернення клієнтом (протягом 5-ти банківських днів з дати отримання від експедитора звіту/акта виконаних робіт) на адресу експедитора затвердженого (підписаного) звіту/акта виконаних робіт чи/або без додавання документів, які підтверджують повноваження представника, який затвердив звіт/акт виконаних робіт, звіт/акт виконаних робіт експедитора рахується клієнтом прийнятим без будь-яких зауважень та заперечень.

Розділом 4 договору сторони визначили розрахунки за договором, а саме:

Розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України. Вартість послуг експедитора, виходячи із специфіки перевезення (маршрут, вантаж) і виду рухомого складу, визначаються в додатках до даного договору, які підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Винагорода експедитора визначається умовами договорів, укладених експедитором з організаціями, що мають відношення до процесу перевезення і розраховується як різниця між сумою, наданих клієнту ставок експедитора і сумою фактичних витрат, понесених експедитором при виконанні даного доручення.

У випадку необхідності переадресації вагонів при організації перевезень на умовах даного договору, клієнт відшкодовує експедитору всі пов'язані з цим витрати: зберігання на місцях загального користування, плата за користування, видача довідок, маневрені роботи, оформлення переадресації, додатковий залізнично-дорожній тариф та інші витрати. Дані витрати включаються у вартість послуг експедитора при розрахунку винагороди.

Оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом у розмірі 100% передоплати, виходячи із запланованого об'єму перевезення, не пізніше ніж за 2 (два) календарних дні до початку направлення за адресою порожніх вагонів на станцію завантаження, на основі виставленого експедитором рахунку (п.п.4.1 - 4.3 договору).

Відповідно до п.п.4.4 - 4.5 договору, за погодженими сторонами перевезеннями експедитор самостійно здійснює розрахунки з перевізниками та іншими організаціями, що мають відношення до перевезення (підрозділами) у відповідності з діючими між ними договорами, якщо інше не передбачено в додатку до даного договору, підписаному уповноваженими представниками обох сторін. У випадку перевищення суми витрат, понесених експедитором при виконанні заявки клієнта над розрахунковою сумою, клієнт відшкодовує експедитору суму фактичного перевищення витрат на основі звіту/акта виконаних робіт експедитора, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 3 (трьох) банківських днів з дати, затвердження звіту/акта виконаних робіт. Усі невраховані витрати по організованим перевезенням, що виникли з вини клієнта і підтвердженні документально, про які експедитор не міг знати в момент складання звіту/акта виконаних робіт, підлягають задоволенню (відшкодуванню) зі сторони клієнта при складанні експедитором чергових звітів/актів виконаних робіт (штрафи за затримання в дорозі слідування, витрати по непередбаченій перевантаженості вантажу, витрати по переадресації вантажу і т.д.).

За умовами п.4.8 договору, нормативний час перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження - 24 години.

Починаючи з 25-ої години плата за користування вагонами експедитора за час перебування вагонів на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження, визначається в розмірі 250,00 (двісті п'ятдесят) гривень в тому числі ПДВ, за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба рахуються як повна.

Розрахунок оплати за користування вагонами виконавця здійснюється за формулою:

Оплата = Н (доба) х Ваг. х С (грн.), де

Н - понаднормовий час користування вагонами;

С - базова ставка за 1 вагон/доба;

Ваг. - кількість вагонів експедитора що здійснили простій понаднормового часу.

Згідно п.4.9 договору, облік часу користування вагонами здійснюється експедитором і станціями навантаження (розвантаження) вантажів. По факту знаходження вагонів під навантаженням (розвантаженням) за звітний період експедитор направляє клієнту акт обліку часу простою вагонів. Клієнт зобов'язаний розглянути, підписати та повернути акт протягом 5 (п'яти) днів з дати його отримання, а у випадку свого непогодження надати вмотивовану відмову. У випадку не повернення акту у встановлений договором термін акт вважається прийнятим клієнтом за мовчазною згодою.

У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються діючим законодавством України (п.7.3 договору).

Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.8.1 договору).

Пунктом 9.6 договору сторони визначили. що у разі закінчення строку дії даного договору або у разі його дострокового розірвання, сторони зобов'язані на протязі 14 календарних днів провести повний фінансовий розрахунок.

Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 03.11.2014р. №1-213/11-14 підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Водночас, між сторонами укладено додаток від 03.11.2014р. №01 до договору №1-213/11-14 від 03.11.2014р., за умовами якого сторони дійшли згоди, а саме:

"1. У відповідності до умов Договору №1-213/11-14 від 03.11.2014р. експедитор в приватних (орендованих) вагонах організовує перевезення вантажів у відповідності із заявками клієнта по маршруту: ст.Нігин Південно - Західної залізничної дороги - ст.Батуринська Придніпровської залізничної дороги; вантаж: щебінь.

2. Вартість послуг експедитора за організацію перевезення вантажів клієнта складається із:

- тарифу і додаткових зборів за перевезення вантажів у власних (орендованих) вагонах згідно "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізним транспортом в межах України" і пов'язані з ними послуги. Тарифна інструкція №1 з урахуванням коригуючих коефіцієнтів;

- винагорода експедитора у вигляді різниці між величиною залізничного тарифу при перевезенні вантажу у вагонах інвентарного парка "Укрзалізниці" з коефіцієнтом - 1,05 і розміром залізничного тарифу за перевезення вантажів в приватних (орендованих) вагонах експедитора.

3.Оплата за користування рухомим складом експедитора нараховується на під'їзних дорогах станції навантаження і розвантаження, і оплачується клієнтом у відповідності до п. 4.8 договору.".

На підставі п.2.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р. ПП "ТЕХНОПАРК-Н" направлялись ДП "Трансгарант-Україна" письмові заявки на отримання послуг за період з листопада 2014р. по січень 2015р., зокрема:

- заявка на організацію перевезення вантажу №1 вих. №16 від 03.11.2014 р. з визначенням кількості вантажу 35000 тон. без визначення графіку подачі вагонів;

- заявка на організацію перевезення вантажу №2 вих. №28 від 02.12.2014 р. з визначенням кількості вантажу 25047 тон. та з визначенням графіку подачі вагонів в грудні в кількості 363 вагони;

- лист від 18.12.2014р. вих. №32 з вимогою надати до кінця місяця 320 вагонів;

- заявка на організацію перевезення вантажу №3 на січень 2015р. вих. №35 від 26.12.2014 р. з визначенням кількості вантажу 5175 тон. та з визначенням графіку подачі вагонів в січні в кількості 75 вагонів (а.с.39 - 42).

На виконання умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р. та отриманих заявок ДП "Трансгарант-Україна" надано ПП "ТЕХНОПАРК-Н" послуги по організації перевезення вантажу на загальну суму 2125121,04грн., зокрема, у листопаді 2014 року на суму 492675,12грн. (акт виконаних робіт №01/14 від 30.11.2014р.), у грудні 2014 року на суму 1191244,32грн. (акт виконаних робіт №02/14 від 31.12.2014р.), у січні 2015 року на суму 441201,60грн. (акт виконаних робіт №01/15 від 31.01.2015р.) (а.с.43, 63, 97).

Вказані вище акти виконаних робіт (№01/14 від 30.11.2014р., №02/14 від 31.12.2014р., №01/15 від 31.01.2015р.) підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток.

Надалі ПП "ТЕХНОПАРК-Н" провело розрахунок з ДП "Трансгарант-Україна" за послуги по організації перевезення вантажу на загальну суму 2125121,04грн. згідно з актами №01/14 від 30.11.2014р., №02/14 від 31.12.2014р., №01/15 від 31.01.2015р., про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки ПАТ КБ "Правекс-Банк", а саме: 06.11.2014р. 200000,00грн.; 27.11.2014р. 300000,00грн.; 28.11.2014р. 92000,00грн.; 16.12.2014р. 100000,00грн.; 18.12.2014р. 200000,00грн.; 22.12.2014р. 100000,00грн.; 30.12.2014р. 92000,00грн.; 15.01.2015р. 785000,00грн.; 29.01.2015р. 256121,04грн. (а.с.101-109).

27.02.2015р. між сторонами у справі укладено угоду про розірвання договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р. (а.с.38), згідно п.1 якої, експедитор і клієнт прийшли до згоди про розірвання договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р..

Відповідно до п.2 вказаної угоди, з дати підписання даної угоди сторони зобов'язані провести взаєморозрахунки в порядку передбаченому умовами договору №1-213/11-14 від 03.11.2014р. і з дати закінчення взаєморозрахунків сторони не вважають себе зв'язаними будь-якими правами чи/або обов'язками.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.п.4.8 - 4.9 договору, за час перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження та розвантаження позивачем складено акти виконаних робіт до договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., до яких додані розрахунки плати за користування вагонами ДП "Трансгарант-Україна" по станціях Нігин та Батуринська окремо, а саме (а.с.45, 53, 65):

- за листопад 2014р. акт виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р. на загальну суму 8250,00грн., в тому числі ст.Нігин - 5250,00грн., ст.Батуринська - 3000,00грн.;

- за грудень 2014р. акт виконаних робіт №2-П від 31.12.2014р. на загальну суму 27500,00грн., в тому числі ст.Нігин - 9500,00грн., ст.Батуринська - 18000,00грн.;

- за січень 2015р. акт виконаних робіт №1-П від 31.01.2015р. на загальну суму 216250,00грн., в тому числі ст.Нігин - 11750,00грн., ст.Батуринська - 204500,00грн..

На підставі зазначених вище актів ДП "Трансгарант-Україна" виставлялись ПП "ТЕХНОПАРК-Н" рахунки на оплату за використання вагонами, зокрема №1-П/-213/14 від 30.11.2014р., №2-П/213/14 від 31.12.2014р., №1-П/213/15 від 31.01.2015р. (а.с.48, 59, 70).

Акти виконаних робіт по платі за користування вагонами з рахунками на оплату за використання вагонів згідно з супровідними листами №1617/1 від 18.12.2014р., №19/1 від 12.01.2015р., №136/1 від 13.02.2015р.; списками згрупованих поштових відправлень листів №1361, №2161; фіскальними чеками №0321 від 19.12.2014р., №4836 від 13.02.2015р.; відомостями по відстеженню відправлень за штриховим ідентифікатором; накладною Express Mail №5974931; повідомленням доставки кур'єрського відправлення направлені на адресу відповідача у справі (а.с.50-52, 60-62, 71-73).

В подальшому, ДП "Трансгарант-Україна" у зв'язку з несплатою ПП "ТЕХНОПАРК-Н" боргу за користування вагонами на адресу останнього, з метою досудового врегулювання спору, надіслано претензію №254 від 17.03.2015р. на суму 252000,00грн. (а.с.74-81), однак вона залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За вказаних обставин та невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати за користування вагонами експедитора за час перебування вагонів на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ПП "ТЕХНОПАРК-Н" про стягнення 252000,00грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р. (а.с.2-7).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015р. у справі №924/874/15 позов задоволено (а.с.149-152).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.509 ЦК України. зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.929 ЦК України).

За приписами ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. №1955-IV (з наступними змінами та доповненнями) транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитором (транспортним експедитором) є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнтом є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 03.11.2014р. між Дочірнім підприємством "Трансгарант - Україна" та Приватним підприємством "ТЕХНОПАРК-Н" укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор в порядку та на умовах цього договору зобов'язується за дорученням клієнта за винагороду та за його рахунок надати клієнту послуги, передбачені пунктом 1.2 даного договору.

Так, на підставі п.2.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р. відповідачем направлено позивачу письмові заявки на організацію перевезення вантажу №1 вих. №16 від 03.11.2014р., №2 вих. №28 від 02.12.2014р., вих. №35 від 26.12.2014р..

В подальшому позивачем на виконання умов договору №1-213/11-14 від 03.11.2014р. та отриманих заявок надано відповідачу послуги по організації перевезення вантажу на загальну суму 2125121,04грн., зокрема у листопаді 2014р. на суму 492675,12грн. (акт виконаних робіт №01/14 від 30.11.2014р.), у грудні 2014 року на суму 1191244,32 грн. (акт виконаних робіт №02/14 від 31.12.2014р.), у січні 2015 року на суму 441201,60грн. (акт виконаних робіт №01/15 від 31.01.2015р.), про що свідчать підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток двосторонні акти виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Надалі, відповідач провів повний розрахунок за послуги по організації перевезення вантажу на загальну суму 2125121,04грн. згідно вказаних вище актів виконаних робіт.

У відповідності до укладеного між сторонами додатку №01 до договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., оплата за користування рухомим складом експедитора нараховується на під'їзних дорогах станції навантаження і розвантаження, і оплачується клієнтом у відповідності до п. 4.8 договору.

За умовами п. 4.8 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., нормативний час перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження - 24 години. Починаючи з 25-ої години плата за користування вагонами експедитора за час перебування вагонів на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження, визначається в розмірі 250,00 (двісті п'ятдесят) гривень в тому числі ПДВ, за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба рахуються як повна.

В силу п.4.9 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., за час перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження та/або розвантаження сторони передбачили, що облік часу користування вагонами здійснюється експедитором і станціями навантаження (розвантаження) вантажів. По факту знаходження вагонів під навантаженням (розвантаженням) за звітний період експедитор направляє клієнту акт обліку часу простою вагонів. Клієнт зобов'язаний розглянути, підписати та повернути акт протягом 5 (п'яти) днів з дати його отримання, а у випадку свого непогодження надати вмотивовану відмову. У випадку не повернення акту у встановлений договором термін акт вважається прийнятим клієнтом за мовчазною згодою.

Також, з врахуванням часу перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження та/або розвантаження позивачем складено акти виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р., №2-П від 31.12.2014р., №1-П від 31.01.2015р., на підставі яких виставлялись відповідачу рахунки на оплату за використання вагонами, зокрема №1-П/-213/14 від 30.11.2014р., №2-П/213/14 від 31.12.2014р., №1-П/213/15 від 31.01.2015р..

З матеріалів справи вбачається, що позивачем додано докази надіслання відповідачу актів виконаних робіт по платі за користування вагонами з рахунками на оплату за використання вагонів, нарахованій на основі відомостей за користування вагонами ф.ГУ - 46 за листопад - грудень 2014р. та січень 2015р..

Крім того, як встановлено господарським судом Хмельницької області, акти виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р., №2-П від 31.12.2014р. та №1-П від 31.01.2015р. не підписано відповідачем та вмотивованої відмови від такого підпису останнім позивачу не надано, і акти протягом 5 днів з дати отримання не повернуто, з огляду на що, як зазначив місцевий господарський суд, вказані акти вважаються прийнятими відповідачем за мовчазною згодою на підставі п.4.9 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р..

Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, покликання відповідача на неотримання актів виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р., №2-П від 31.12.2014р., №1-П від 31.01.2015р. спростовуються наявними у матеріалах справи списками згрупованих поштових відправлень листів №1361, №2161; фіскальними чеками №0321 від 19.12.2014р., 4836 від 13.02.2015р.; відомостями по відстеженню відправлень за штриховим ідентифікатором; накладною Express Mail №5974931; повідомленням доставки кур'єрського відправлення, які свідчать про направлення та отримання за адресою відповідача вказаних документів.

В свою чергу, як вірно вказано у рішенні господарського суду позиція відповідача про отримання від позивача за вказаними відправленнями листів - претензій від 29.12.2014р. та від 12.02.2015р. до уваги не прийнято, оскільки останні підписано директором представництва в м.Донецьку, в той час як акти виконаних робіт відправлялись з м.Київ., при цьому самі листи - претензії від 29.12.2014р. та від 12.02.2015р., не можуть бути належним доказом отримання позивачем не актів виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р., №2-П від 31.12.2014р., №1-П від 31.01.2015р., а іншої кореспонденції.

Крім того, окремо і враховано відомості з списків згрупованих поштових відправлень листів №1361, №2161 графа "маса (г)", де зазначено вагу поштового відправлення направленого на адресу відповідача.

Таким чином, враховуючи вище зазначене та зібрані по справі докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що акти виконаних робіт з розрахунком плати за користування вагонами не містять назву "акт обліку простою вагонів", але за своєю суттю акти та розрахунки містять дані про облік такого часу та суми плати за користування вагонами, тобто є належними доказами обліку часу відповідно до п. 4.9 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., та виконання позивачем умов договору в цій частині, а тому, покликання скаржника на необхідність складання актів загальної форми згідно Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999р. та Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України №567/6855 від 08.07.2002р., правомірно не прийнято судом до уваги.

Також, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на умови договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р. (п.п.4.8, 4.9), дату отримання відповідачем рахунків №1-П/-213/14 від 30.11.2014р., №2-П/213/14 від 31.12.2014р., №1-П/213/15 від 31.01.2015р. на оплату плати за користування вагонами згідно актів №1-П від 30.11.2014р., №2-П від 31.12.2014р., №1-П від 31.01.2015р., виставлену претензію №254 від 17.03.2015р., Інформацію про час подавання та забирання вагонів у листопаді - грудні 2014р., січні 2015р. (лист ГІОЦ-366/815 від 25.06.2015р.) та інформацію ГУ-46, строк оплати плати за наднормативний час користування вагонами згідно актів виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р., №2-П від 31.12.2014р., №01/15 від 31.01.2015р., є таким, що настав, а сума плати підтверджена належним розрахунком позивача, який відповідає умовам договору, який відповідачем не спростовано та не надано свого контррозрахунку спірної плати.

Крім того, стосовно заперечень відповідача про надання позивачем вагонів в кількості, яка не узгоджується з поданими заявками, господарським судом прийнято до уваги, що предметом розгляду справи є стягнення 252000,00грн. боргу за користування відповідачем вагонами експедитора за час перебування вагонів на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження, послуги по наданню яких згідно з актами виконаних робіт (акт №01/14 від 30.11.2014р., акт №01/14 від 31.12.2014р., акт №01/15 від 31.01.2015р.) прийняті відповідачем, а не спір відносно обов'язку позивача поставити недопоставлені вагони.

Також, судом враховано і стосовно заперечень відповідача про недоведеність позивачем вини ДП "Трансгарант-Україна" у простої вагонів, а саме, що плата за користування відповідачем вагонами експедитора за час перебування вагонів на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження є складовою частиною вартості транспортно-експедиторських послуг по організації і оплаті перевезень вантажів (п.п.4.8, 4.9 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р.) та не є відповідальністю, випадки настання якої врегульовані сторонами у розділі 5 договору.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи Приватного підприємства "ТЕХНОПАРК-Н", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015р. у справі №924/874/15 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015р. у справі №924/874/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТЕХНОПАРК-Н" м.Кам"янець-Подільський, Хмельницької області - без задоволення.

2. Справу №924/874/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.

Віддрук. прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (03150, м.Київ, вул.Димитрова, 5, корп.2),

3, 4 - відповідачу (32300, Хмельницька обл., м.Кам'янець-Подільський, вул.Пушкінська, 38),

представнику адвокату ОСОБА_2 (32300, Хмельницька обл., м.Кам'янець-Подільський,

вул.Князів Корітовичів, 25),

5 - в наряд.