Ухвала

від 26.08.2015 по справі 583/1194/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №583/1194/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярошенко Т. О. Номер провадження 22-ц/788/1686/15 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 50

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2015 року

у справі за позовом комунального закладу Сумської обласної ради Грунської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Охтирського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2015 року позов Грунської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунального закладу Сумської обласної ради Грунської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Охтирського району на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 350 грн. щомісячно до його повноліття, починаючи стягування з 17 квітня 2015 року.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Допущене негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Вирішено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення змінити та зменшити розмір аліментів, утриманих з неї на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_4, до розміру 100 грн.

Вказує, зокрема, що суд першої інстанції не врахував інтереси її ще одного з двійнят неповнолітнього сина, який проживає з нею, оскільки її матеріальні можливості не можуть в достатній мірі забезпечити йому належні умови життя. Якщо з неї будуть стягуватись аліменти в розмірі 350 грн. на утримання сина ОСОБА_5, то її другий син ОСОБА_6 буде у більш нужденному стані ніж ОСОБА_4, який отримує пенсію по інвалідності та знаходиться на повному державному утриманні.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

17 квітня 2015 року Грунська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у Грунській СЗОШ-інтернаті навчається син ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2012 року ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4, батько якого записаний зі слів матері. ОСОБА_3 склала заяву, в якій відмовилась від утримання та виховання малолітнього сина ОСОБА_4 та дала вільну і безумовну згоду на його усиновлення будь-яким особам.

Мати з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги не надає.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, відповідно до ст. 166 ч. 2 СК України, як особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідачка є працездатною особою, даних про незадовільний стан її здоров'я нею не надано, проживає в сільській місцевості з матір'ю та малолітнім сином ОСОБА_7, не працює, перебуває на обліку в Роменському міськрайонному центрі зайнятості населення Сумської області з 05 березня 2015 року, доходу не отримує, але має можливість сплачувати аліменти в сумі 350 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4.

Такий висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Запис про батька дитини в свідоцтві про народження проведений відповідно до частини першої ст. 135 СК України: прізвище батька дитини зазначене за прізвищем матері, а ім'я і по батькові батька - ОСОБА_8 - зазначені зі слів матері, яка не перебуває в шлюбі (а. с. 3, 5).

27 жовтня 2010 року ОСОБА_3 нотаріально посвідчила підпис на заяві, адресованій компетентним органам за місцем вимоги, про те, що вона відмовляється від утримання та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дає вільну і безумовну згоду на його усиновлення будь-якими особами (а.с.11).

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2012 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, позбавлено батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4, який знаходився на той час на повному державному утриманні в Сумському обласному спеціалізованому будинку дитини, як таку, що ухиляється від виконання обов'язків по його вихованню (а.с. 4).

Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №671 від 01 листопада 2010 року малолітньому ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.5).

Згідно довідки КЗ Сумської обласної ради Грунської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 65 від 7 квітня 2015 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у Грунській СЗОШ - інтернаті з 14 серпня 2014 року і знаходиться на повному державному утриманні (а.с.9).

Розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації №327-ОД від 23 вересня 2014 року ОСОБА_9, директора Грунської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, призначено опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_4 (а.с. 6 - 8).

Згідно довідок Перехрестівської сільської ради Роменського району від 19 лютого 2015 року № 02-24/119 і від 18 травня 2015 року № 552, довідки про реєстрацію місця проживання Роменського МВ УДМС України в Сумській області № 1625 від 24 квітня 2015 року, ОСОБА_3 не працює, зареєстрована з 6 січня 2004 року та проживає в АДРЕСА_1, з матір'ю ОСОБА_10, яка не працює, і сином ОСОБА_7. В складі сім'ї по сільській раді рахується і син ОСОБА_4, який знаходиться в Грунській школі-інтернаті (а.с. 10, 23, 31).

Згідно довідки Роменського міськрайонного центру зайнятості № 410 від 15 травня 2015 року, ОСОБА_3 зареєстрована як безробітна з 5 березня 2015 року, доходу з 05 березня 2015 року по 30 квітня 2015 року не мала (а.с.32).

Згідно повідомлень управління соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації від 28 травня 2014 року і від 13 березня 2015 року, ОСОБА_3 призначено державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї з 01 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року і з 1 квітня 2015 року по 30 вересня 2015 року в сумі 1231,32 грн. щомісяця (а.с.33, 36).

Згідно повідомлення вказаного управління соціального захисту населення від 2 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 відмовлено у наданні державної допомоги сім'ям з дітьми як такій, що не має права на допомогу одиноким матерям (з урахуванням доходів) (а.с. 34).

Ч. ч. 7 і 8 ст. 7 Сімейного кодексу України передбачають, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших обставин, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 2 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Ст. 245 СК України передбачає, що якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 3 п. 15, ч. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо дитина постійно проживає у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред'явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.

Рішення суду відповідає принципу диспозитивності, встановленому ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 10, 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вказаних положень процесуального закону та ст. ст. 57, 58, ч. ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України, відповідачка не надала переконливих доказів тому, що вона не має змоги виплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі, визначеному судом.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідає істотним обставинам, що мають значення для справи, з яких вбачається, що відповідачка є здоровою молодою працездатною особою, 1984 року народження, не є інвалідом, не має постійного місця роботи, не працює, в справі відсутні докази про наявність у неї захворювань чи інших перешкод до такої організації свого життя, в тому числі зайняття законною діяльністю, що давала б можливість своєю працею отримувати законний дохід з метою утримання свого сина ОСОБА_5.

Судом враховані при визначенні розміру аліментів майновий, сімейний стан відповідачки, стан її здоров'я та дитини, яка є малолітньою, проживає та навчається в Грунській спеціальній загальноосвітній школі - інтернаті з 14 серпня 2014 року, перебуває на повному державному утриманні.

Сама відповідач в засіданні апеляційного суду підтвердила, що, крім того, веде з матір'ю домашнє господарство, утримує корову, птицю, обробляє огород.

Доводи відповідачки про те, що вона може платити на утримання сина ОСОБА_5 аліменти не більше 100 гр., не спростовують висновків суду про те, що визначений судом розмір аліментів - 350 гр., є таким, що враховує інтереси обох дітей відповідачки, не порушує її права, оскільки вона добровільно коштів на утримання сина ОСОБА_5 не надає, хоча має можливість і повинна їх надавати, враховуючи її фізичні можливості та спроможність працювати.

Незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи розміру доходу батьки зобов'язані утримувати дитину. Така особа не може бути визнана неспроможною сплачувати аліменти в достатньому розмірі, якщо вона, будучи працездатною, повноцінно не працює без поважних причин.

Розмір аліментів, визначений судом, не перевищує розміру, який передбачений ч. 2 ст. 182 СК України на той випадок, коли аліменти стягуються у частці від заробітку (доходу) відповідача, і суд навів цьому відповідні розрахунки в рішенні, враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік».

Рішення суду узгоджується з принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, проголошеної Генеральною асамблеєю ООН, згідно якого дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Ч. ч. 1, 2 ст. 3, ст. 27 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини», яка прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та набула чинності 2 вересня 1990 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХП (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Доводи відповідачки про те, що вона є одинокою матір'ю і сама утримує та виховує свого другого з двійнят сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що вона залишила сина ОСОБА_5 з тієї причини, що він хворий, що вона не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітна, допомоги там не отримує, власного житла не має, проживає в будинку батьків (а.с.25, 35), не спростовують висновків суду.

З огляду на встановлені судом обставини, суд зробив обгрунтований висновок про те, що відповідачка може і повинна організовувати своє життя так, щоб утримувати і свого другого сина, який навчається в школі-інтернаті.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -