Ухвала

від 31.07.2014 по справі 17/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"31" липня 2014 р. Справа № 17/114

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року

у справі

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнефармація"

про зобов'язання провести оцінку та здійснити викуп 9050 простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація"

В засіданні приймали участь:

Від стягувача: ОСОБА_3;

Від боржника (Заявник): ОСОБА_4

Від органу ДВС: :ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського Рівненської області № 17/114 від 13.10.2010 р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнефармація" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"), та зобов'язано провести незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій відповідача на протязі десяти днів, з дня набрання даним рішенням законної сили.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 р. № 17/117 рішення господарського суду Рівненської області від 13.10.2010 р. № 17/114 залишено без змін.

26.05.2011 р. Господарським судом Рівненської області видано наказ про примусове виконання рішення суду від 13.10.2010 р.

Скаржник - Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (далі по тексту - товариство, боржник) звернувся до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, в якій зокрема просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Матвійчук І.О., по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року винесену державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_5

Скарга мотивована тим, що винесена постанова є такою, що суперечить нормам чинного законодавства України та порушує права та законні інтереси скаржника, зокрема скаржник вважає, що державний виконавець Рівненського міського управління юстиції при застосуванні до ТДВ "Рівнефармація" штрафних санкцій та закінченні виконавчого провадження грубо порушив норми ст. ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанова є такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав подану скаргу, просить скасувати постанову про закриття виконавчого провадження від 29.05.2014 р.

Представник органу ДВС просив відмовити у задоволенні скарги з підстав зазначених у письмових запереченнях на скаргу. Зокрема представник органу ДВС вказує, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року винесена державним виконавцем Відділу ВДВС Рівненського міського управління юстиції відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Представник стягувача просив відмовити у задоволенні скарги ТзДВ "Рівнефармація".

Судом встановлено, що на виконанні Відділу ДВС Рівненського міського правління юстиції перебував наказ господарського суду Рівненської області від 26.05.2011 року №17/114.

29.05.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_5 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №41066122 по виконанню наказу господарського суду Рівненської області №17/114 від 26.05.2011 року.

Вказана постанова винесена на підставі п.11 ч. 1 ст. 49, статтею 50, ч.3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання рішень господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Відповідно до статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Таким чином, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Як слідує з Постанови ВДВС Рівненського міського управління юстиції ВП№41066122 від 29 травня 2014 року вимогою державного виконавця від 23.04.2014 року у виконавчому провадженні №41066122 було зобов'язано ТзДВ "Рівнефармація" виконати рішення суду по справі №17/114 в строк до 30.04.2014 року.

16.05.2014 року державним виконавцем складено акт про те, що ТзДВ "Рівнефармація" не виконано наказ №17/114 від 26.05.2014 року в наданий строк, в зв'язку з чим керуючись положеннями ч. 1ст. 89 ЗУ "Про виконавче провадження" 16.05.2014 року ВДВС винесено постанову про накладення штрафу на ТзДВ "Рівнефармація" в розмірі 680,00 грн.

16.05.2014 року представнику ТзДВ "Рівнефармація" вручено вимогу державного виконавця в якій зобов'язано повторно ТзДВ "Рівнефармація" в строк до 21.05.2014 року виконати рішення суду.

22.05.2014 року державним виконавцем складено акт проте, що ТзДВ "Рівнефармація" не виконано наказ №17/114 від 26.05.2011 року в наданий строк.

Керуючись ч.2 ст. 89 ЗУ "Про виконавче провадження" 22.05.2014 року ВДВС винесено постанову про накладення штрафу на ТзДВ "Рівнефармація" в подвійному розмірі, та 22.05.2014 року відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції направлено подання до Рівненського МВ УМВС України у Рівненській області про притягнення керівника ТзДВ "Рівнефармація" до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

В подальшому державний виконавець звернувся до ПП "Експерт-Рівне-Консалт" з листом №12-8302 від 29.05.2014 року, в якому просив експертну установу повідомити державного виконавця про те, чи можливо провести незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" без участі боржника - ТзДВ "Рівнефармація".

29.05.2014 року ПП "Експерт-Рівне-Консалт" листом повідомило державного виконавця про неможливість проведення незалежної оцінки ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" без участі боржника - ТзДВ "Рівнефармація".

Як передбачено пунктом 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

З аналізу вказаних положень слідує, що, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 згаданого Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В поданій скарзі скаржник зазначає, що державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу від 16 травня не враховано ч. 1 ст. 89 ЗУ "Про виконавче провадження", та заяви боржника про наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, у відповідності до яких ТзДВ "Рівнефармація " не виконало наказ №17/114 від 26.05.2011 року в наданий строк у зв'язку з наявністю у ТДВ "Рівнефармація" поважних причин, а саме: обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (неможливість визначення незалежної оцінки ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" станом на дату, що передує даті набрання чинності рішення по справі №17/114; ТДВ "Рівнефармація" станом на сьогоднішній день не має законних підстав, передбачених ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, на здійснення незалежної оцінки ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація"; відсутність майна (простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація"), ринкову вартість якого необхідно здійснити).

Проте, у скарзі, яка є предметом судового розгляду, не наведено норм законодавства, якими б було прямо передбачено обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, скаржником не надано також суду доказів які б свідчили про вчинення скаржником дій які спрямовані на виконання судового рішення, також в поданій скарзі скаржник не навів норм чинного законодавства, що дозволяли б боржнику не виконувати рішення суду.

Відповідно до статті 4 5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.

В статті 115 ГПК України також відображено принцип обов'язковості судових рішень.

Так, відповідно до положень вказаної статті, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до пункту 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як визначено пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Таким чином, усі судові рішення, що приймаються судами України є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами публічних та приватних правовідносин. Обов'язкові до виконання судові рішення можуть бути виконані зобов'язаними особами у добровільному порядку, а у випадку відсутності добровільного виконання судові рішення виконуються примусово у порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Скаржник у поданій скарзі не навів жодних доказів наявності обставин з якими Закон пов'язує неможливість здійснення виконавчого провадження.

З наведеного суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.05.2014 р. відповідає вимогам Закону, а скарга на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на дії державного виконавця Матвійчук І.О. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року.

Суддя Качур А.М.