Ухвала

від 27.03.2012 по справі 5019/174/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2012 р. Справа № 5019/174/12

за позовом Сільськогосподарський виробничий кооператив "Бережанка"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Володимирецький молочний завод"

про стягнення 175 981 грн. 35 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.01.12р.)

від відповідача : представник не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Бережанка" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Володимирецький молочний завод" про стягнення заборгованості за договором на закупівлю молокосировини в розмірі 175981,35грн., з яких: 168876,95 грн. основного боргу, 6597,77 грн. пені та 506,63грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3301303728482. 12.03.2012 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №70 від 02.03.2012 року, в якому Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання ще не настав. Крім того, посилається на таке. Відповідно до п.3.1.4. даного Договору, "Заготівельник" зобов'язаний провести остаточні розрахунки після закінчення місяця на підставі приймальних накладних і калькуляцій не пізніше 7 календарних днів після звітного періоду.

Стверджує, що приймальних накладних та калькуляцій позивач до сьогоднішнього дня не надав. Оскільки СВК "Бережанка" не виконало зобов'язань по наданню зазначених в договорі документів, тому, на сьогоднішній день, у нього відсутнє право вимоги за Договором закупівлі молокосировини від 01.01.2011 року. Слід зазначити, що позивач і суду не надав доказів в підтвердження того, що зазначені вище документи ним надавались відповідачу.

Позивачем не надано доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог. Так, позивачем заявляється вимога про стягнення з відповідача боргу за Договором закупівлі молокосировини №3 від 01.01.2011 року. Проте, позивач не надав суду доказів в підтвердження того, яку кількість та на яку суму було відпущено ним молокосировини відповідачу. Позивачем не додано до позову приймальних накладних на всю партію відпущеної за даним договором продукції.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує не оплатою поставленої продукції в період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року. Наявність кредиторської заборгованості обґрунтовує бухгалтерською довідкою №1 від 03.01.2012 року.

Таке посилання позивача не є обґрунтованим, так як із змісту довідки слідує, що в період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 року відповідачем було прийнято молокосировини на суму 65588.37 грн. Платіжними дорученнями № 825 від 12.08.2011 року, № 948 від 07.09.2011 року та № 1096 від 25.10.2011 року позивачу були перераховані кошти в сумі 45000 грн. Таким чином позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 168876.95 грн. являються необґрунтованими. Надані позивачем приймальні квитанції не можуть визнаватись належним доказом поставки молоко сировини за кількістю, а відповідно свідчити про суму заборгованості.

Документом, яким підтверджується кількість поставленої молоко сировини є спеціалізована товарна накладна.

Відповідно, єдиним доказом поставки товару за Договором закупівлі молокосировини від 01.01.2011 року, повинні бути спеціалізовані товарні накладні на кожну партію товару.

Додані до позову бухгалтерська довідка від 03.01.2012 року та Акт звірки від 31.10.2011 року, ніяким чином не свідчать про заборгованість відповідача саме за Договором закупівлі молокосировини №3 від 01.01.2011 року. Окрім того, бухгалтерська довідка та акт звірки не підписані керівником, а тому ці документи не являються належним доказом по справі.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Бережанка" (далі - Товаровиробник, Позивач) та ВАТ "Володимирецький молочний завод" (далі - Заготівельник, Відповідач) укладено Договір (далі - Договір) на закупівлю молокосировини від господарств у 2011 році, згідно з умовами якого Заготівельник здійснює закупівлю молокосировини на умовах обумовлених Договором і Додатком до нього.

Згідно п.2.1. Договору Заготівельний оплачує вартість поставленої Товаровиробником молосировини по цінам і умовам обмовленими в Додатках, але не нижче середніх закупівельних цін на базисну молокосировину, що складається в області на момент закупівлі. Термін дії Додатку обмежується сторонами при умові складання нового Додатку на закупівлю молокосировини. В Додатку обумовлюється кількість молока, яке поставлено, ціна його, форма оплати і кількість відгруженого знежиреного молока і сироватки.

Товаровиробник стверджує, що на виконання умов договору ним поставлено Заготівельнику молокосировину на загальну суму 168876,95 грн. на підставі приймальної квитанції №1 від 31.08.2011 року на суму 195616,17 грн. та товарно-транспортних накладних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України ).

Пунктом 3.1.4. Договору, сторони передбачили, що після закінчення місяця на підставі приймальних накладних і калькуляцій провести остаточні розрахунки не пізніше 7 календарних днів після звітного періоду.

Таким чином, сторони визначили строк та порядок виконання зобов'язання по оплаті за поставлену молокосировину.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору, Товаровиробник зобов'язується доставити молоко з правильно оформленими супровідними документами за погодженим сторонами графіком здачі-приймання на приймальний пункт Заготівельника.

Так, згідно Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми накладної для перевезення молочної сировини, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002 року (далі-Інструкція 1), ця Інструкція встановлює порядок заповнення та застосування спеціалізованої форми товарної накладної, яка є невід'ємною частиною товарно-транспортної накладної, за типовою формою № 1-ТН.

Спеціалізована товарна накладна за формою №1-ТН(МС) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством - одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України та оформляється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо (п.1.1. Інструкції 1).

Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ, організацій - юридичних та фізичних осіб, незалежно від форм власності, які здійснюють перевезення молочної сировини власним або залученим (орендованим) автомобільним транспортом (п.1.2. Інструкції 1).

Як вбачається з п.3.1.4. Договору та положень Інструкції 1, належним доказом поставки молокосировини є приймальна накладна - спеціалізована товарна накладна за формою №1-ТН(МС).

За правилами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов"язкові реквізити таких первинних документів обліку мають відповідати вимогам частини 2 статті 9 цього Закону.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (далі-Положення).

Вказане Положення є обов'язковим для підприємств, їх об'єднань та госпрозрахункових організацій (крім банків) незалежно від форм власності. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (п.1.2. Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п.2.1. Положення). Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4. Положення). Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п.2.7. Положення).

Відповідно до п.2.13. Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Таким чином, належними доказами, що підтверджують факт відпуску позивачем молокосировини та її прийняття відповідачем можуть бути відповідним чином оформлені первинні документи - товарні накладні за формою №1-ТН(МС).

Відповідно до п.2.3. Положення, на вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Ухвалою від 14.03.2012 суд зобов'язував позивача надати належним чином засвідчені копії первинних документів, оригінали яких представити в судовому засіданні.

Проте відповідач не виконав вимогу суду та не подав первинних документів - накладних форми №1-ТН(МС).

Разом з тим, позивачем подано суду копії приймальних квитанцій від 02.08.2011 №1 та від 31.08.2011 №1, якими він обгрунтовує свої вимоги.

Згідно Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. N 3-ПК (МС)), затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002 року (далі-Інструкція 2), приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць (п.1.1. Інструкції 2).

На переробному підприємстві протягом поточного місяця або періоду по кожному господарству на підставі товарних накладних (форма N 1-ТН (МС)) заповнюється нагромаджувальна відомість у комп'ютерному виконанні або з використанням іншої обчислювальної техніки. Дані з нагромаджувальної відомості за місяць по сільськогосподарському підприємству вносяться до приймальної квитанції. Приймальну квитанцію за формою N 3-ПК (МС) підписує керівник та головний бухгалтер молокопереробного підприємства (п.2.1. Інструкції 2).

З урахуванням пункту 3.1.4. Договору та положень Інструкцій 1 та 2 вбачається, що на підставі накладних за формою №1-ТН(МС), які є доказом поставки молокосировини, та калькуляцій, а не на підставі приймальних квитанцій, у Заготівльника (відповідач) виникає обов'язок провести розрахунки за отриману сировину не пізніше 7 календарних днів після звітного періоду.

Крім того, на поданих позивачем суду копіях приймальних квитанцій від 02.08.2011 №1 та від 31.08.2011 №1 відсутній відтиск печатки підприємства, на приймальній квитанції від 02.08.2011 №1 відсутній підпис головного бухгалтера.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги приймальні квитанції від 02.08.2011 №1 та від 31.08.2011 №1 як належний доказ отримання молокосировини відповідачем.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарський суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, бухгалтерські довідки, акт звірки, відомості про рух молока, звіти по операціях по банківських рахунках, якими обгрунтовуються позовні вимоги, також не можуть бути належними та допустимими доказами відпуску позивачем молокопродукції відповідачу.

Згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вказано в п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У відповідності до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження обставин надання молокосировини позивачем не надано належних та допустимих письмових доказів, які б відповідали наведеним положенням законодавства, в тому числі накладних за формою №1-ТН(МС). Позов не обгрунтований доказами, що відповідали б вимогам Розділу V ГПК України.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 168876,95грн. боргу за молокосировину.

Оскільки не підлягає задоволенню вимога про стягнення боргу як необгрунтована, не вбачається підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 6597,77грн. та інфляційних втрат в розмірі 506,63грн. з підстав, визначених позивачем.

Судові витрати, у відповідності до положень ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Суддя Качур А.М.

Повний текст підписано 02.04.2012 р.