Рішення

від 27.07.2012 по справі 2-4282/11

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Броварський міськрайонний суд Київської області

========================================================================

Справа № 2-4282/11

Провадження № 2/1007/532/2012

27.07.2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Рад зівіл А.Г.

при секретарі Сулоєвій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Кулажинська сільська рада Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на будинок № 12 із відповідними надвірними будівлями, що розташовані по вул. Лісова в с. Кулаженці Броварського району Київської області та земельні ділянки, які розташовані за адресою: с.Кулаженці по вул. Лісова. 12 Броварського району Київської області, площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,17 га під ведення особистого селянського господарства в порядку спадкування після померлої 26 квітня 2000 року ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26 квітня 2000 року померла його мати ОСОБА_3. Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно. У визначений законом строк, він як спадкоємець за законом звернувся до нотаріальної контори з питань прийняття спадщини. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно йому було відмовлено в зв’язку з тим, що померла не мала правовстановлюючого документу на будинок. З підстав визнання права власності на спадкове майном позивач змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, дала пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. Просила позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з’явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про слухання справи у його відсутності, позов визнав в повному обсязі, не заперечував проти його задоволення.

Представник Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання до суду надійшов лист про визнання позову та розгляд справи без участі представника сільської ради.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, та надані докази, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з вимог ст. 174 ЦПК України суд не може прийняти визнання позову як ОСОБА_2, так і Кулажинською сільською радою виходячи із наступного.

Відповідно ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв, не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. ст. 1218. 1261. 1268 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування за законом у першу чергу мають діти спадкодавця. Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно ст. 553 ЦК України в редакції 1963 року, та ст. ст. 1273, 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява на відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 18 квітня 2000 року помер ОСОБА_4. що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК № 124490. Після його смерті спадщину на частину майна прийняла його дружина ОСОБА_3 (копія свідоцтва про одруження виданого 04 квітня 1973 року міститься в матеріалах спадкової справи № 426/2010 року) за законом на обов’язкову частку в порядку ст. 535 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, але не оформила своїх спадкових прав, та діти які були живими на день смерті - ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Згідно довідки виданої Кулажинською сільською радою Броварського району Київської області рішення про оформлення права власності на житловий будинок на ім’я ОСОБА_4 за його життя сільською радою не приймалося. Домоволодіння за адресою Київська область, Броварський район, с. Кулаженці, по вул. Лісовій. 15 побудоване у 1957 році подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Митрофан і вною.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок по вул. Лісова, б. 15 в с.Кулажинці Броварського району Київської області власником зазначений ОСОБА_4. на даній ділянці знаходяться такі споруди: житловий будинок, гараж, сарай - літня кухня, сарай, колодязь, огорожа, тротуар.

30 вересня 2000 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, вказавши іншого спадкоємця ОСОБА_1

13 вересня 2000 року ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, вказавши іншого спадкоємця ОСОБА_2

Після смерті свого батька ОСОБА_4 спадкоємець ОСОБА_1 прийняв спадщину, до шести місяців ніяких перебудов, окрім поточних ремонтів не проводив вказані обставини зазначаються в довідці № 122 виданою сільським головою

Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області.

Ще при житті ОСОБА_4 склав заповіт від 16 січня 1996 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Кулажинської сільської ради народних депутатів та зареєстрований в реєстрі за № 46, в якому розпорядився належним йому нерухомим майном на користь своїх синів ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2. Вказаний заповіт станом на 27 липня 2010 року не скасований та не змінений.

Як вбачається із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції та копії актового запису про смерть від 04 жовтня 1998 року за № 4223 ОСОБА_6, який народився 03 липня 1948 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 помер 02 жовтня 1998 року.

В листі від 03 квітня 2012 року другої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області зазначається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5, померлого 02 жовтня 1998 року не заводилась.

26 квітня 2000 року померла ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-БК № 124492. видане Кулажинською сільською радою Броварського району Київської області від 26 квітня 2000 року, актовий запис № 4.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно. З дослідженої у судовому засіданні спадкової справи за № 426/2010 до майна ОСОБА_3, яка померла 26 квітня 2000 року вбачається, що із заявою про прийняття спадщини померлої 06 липня 2010 року звернувся ОСОБА_1

Іншим спадкоємцем до майна померлого є ОСОБА_2, який із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 до нотаріуса не звертався.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 має право на спадкування після смерті свого батька та матері 2/3 частки будинку, надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, с. Кулажинці. вул. Лісова, 15, а ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 має право на 1/3 частку вказаного майна.

Згідно довідки за №138 від 30.11.2010 року виданої Виконавчим комітетом Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 про те, що за даними Кулажинської сільської ради у відповідності до земельно-кадастрової книжки за померлим ОСОБА_4 рахувалась земельна ділянка в с.Кулажинці по вул. Лісова площею 0,42 га, дані про виділення земельної ділянки відсутні, державний акт на земельну ділянку не видавався.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України; набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України, згідно статті 118 даного кодексу встановлено, що громадянин, зацікавлений у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної державної адміністрації або ради за місцем знаходження земельної ділянки; у заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання; відповідна адміністрація або рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки надає дозвіл на розробку проекту 'її відведення, а згідно статті 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Як вбачається із матеріалів справи за спадкодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки не визнавалось, рішення про передачу у приватну

власність не приймалось, державний акт на право власності на земельну ділянку не оформлявся та не видавався, тому в задоволенні позову в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою - Київська область, с.Кулажинці, вул.Лісова. 15 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Аналізуючи в сукупності всі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню. Відсутність у померлої правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок, на думку суду, не позбавляє позивача можливості визнання за ним права власності на нерухоме майно, так як набуття права власності в порядку спадкування є законною підставою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 328, 392, 1218. 1262. 1268, 1296 1297 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 174, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті 26 квітня 2000 року ОСОБА_3 на 2/3 частки житлового будинку позначеного в зведеному акті вартості будівель та споруд літерою А-1. загальною площею 42,6 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м. та господарські будівлі та споруди: сарай -Б, літня кухня - В. погріб - Г. вбиральня - Д, колодязь - К. навіс - Є, навіс - Е. що знаходяться за адресою Київська область. Броварський район с.Кулажинці. вул. Лісова.15.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя А. Г. Радзівіл