Постанова

від 21.08.2015 по справі 812/778/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/778/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.,

за участю :

представника позивача не прибув.,

представника відповідача не прибув.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,

ВСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства (далі за текстом - Відповідач) з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 59477,78 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 27896,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 06.03.2012. Відповідно до положень статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та згідно поданого Звіту 10-ПІ за 2013 рік Відповідач мав працевлаштувати 4 інвалідів, але працевлаштував лише 2 інваліда, 2 інваліди не працевлаштовано. Середньорічна заробітна плата штатного працівника Відповідача складає 29738,89 грн.

Оскільки Відповідачем не створено 2 робочих місця для інвалідів, за ним утворилася заборгованість за невиконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 59477,78 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 27896,12 грн. Вказані кошти Позивач просив суд стягнути з Відповідача.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслати відповідачу, зареєстрованому за адресою: 94415, Луганська обл., м.Краснодон, м.Молодогвардійськ, вул.тюленіна, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 11), поштову кореспонденцією суд не має можливості, оскільки згідно листа в.о. директора ЛД УДППЗ «Укрпошта» від 20 липня 2015 року № 465 з 07 листопада 2014 року не здійснюється пересилання пошти у Луганській області до/з міст обласного значення: Луганськ, Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханів та населених пунктів, підпорядкованих цим міським радам; до/з населених пунктів у районах: Антрацитівський, Краснодонський, Лутугинський, Перевальський, Свердловський, Слов`яносербський, про що складено акт (а.с.15). З урахуванням вищезазначеного, повідомлення позивача відбувалось шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду інформації щодо відкриття провадження з відновлення втраченого провадження у справі, списку осіб, яким неможливо направити судові рішення, повідомлення про виклик в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Відповідач є юридичною особою та зареєстрований у якості роботодавця Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 11.09.2009 за № 44/114/37, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 06.03.2012 № 1552 (а.с.7).

Згідно інформації за показниками звіту 10-ПІ з ЄІАБ даних щодо реєстрації роботодавців та даних щодо реєстрації роботодавців та даних про зайнятість і працевлаштування інвалідів від Відповідача кількість працівників - 90, кількість інвалідів (фактично осіб) - 2 особи, кількість інвалідів (норма) - 4 осіб, фонд оплати праці складає 2676,5 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 29738,89 грн. (а.с.8).

За несвоєчасну сплату Відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2013 рік Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано підприємству адміністративно-господарську санкцію у розмірі 59477,78 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 27896,12 грн., про що зазначено у розрахунку суми позову. (а.с.9).

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з п. 5 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (п.п. 1.1 п. 5); організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків (п.п. 1.2. п. 5); збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом (п.п. 1.4 п. 5); обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю (п.п. 1.5 п. 5).

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (далі - Закон № 875).

За змістом ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875. При цьому нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

В той же час, доказів того, що Відповідач необґрунтовано відмовив інвалідам у прийнятті на роботу або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому порядку позивачем не надано.

Відповідно до інформації Новопсковського районного центра зайнятості, який визнаний правонаступником боргових зобов'язань Краснодонського міськрайонного центру зайнятості, вбачається наступне. Надати копії звітів станом на 17.08.2015 за формою 3 ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які подавались Відповідачем за 2013 рік немає можливості у зв'язку з тим, що підтверджуючі документи залишились на неконтрольованій Україною території. Тому Новопсковський районний центр зайнятості надав згідно ст. 23 Закону України «Про зайнятість населення» електронні витяги звітів з бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які надходили у 2013 році до Краснодонського міськрайонного центру зайнятості від Відповідача. Зазначили, що лише в звітах від 12.02.2013 та 12.09.2013 в графі «Соціально уразливі» зазначено, що це місця для інваліда.

Також повідомили, що згідно бази даних ЄІАС Краснодонським міськрайонним центром зайнятості в 2013 році до Відповідача було направлено 15 інвалідів: 14 інвалідів відмовився від пропозиції роботи, 1 інвалід був працевлаштований (а.с.33-44).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів саме в кількості 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік не є безумовною підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, що можливе лише у випадку не вчинення підприємством прямо передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів та прямого порушення вимог Закону № 875, чого Позивачем у даній справі не доведено.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що Відповідачем вжито необхідних та можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки вакантні посади для інвалідів на підприємстві не зайняті не з вини Відповідача, що унеможливлює застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач працевлаштовував протягом 2013 року інвалідів, а відповідним центром зайнятості направлялися інваліди до Відповідача для працевлаштування. При цьому відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку Відповідача не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 59477,78 грн. та пені у сумі 27896,12 грн. за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя С.В. Борзаниця