Ухвала

від 23.09.2015 по справі 812/778/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року справа №812/778/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

суддів Гайдар А.В.

Казначеєв Е.Г.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі № 812/778/15 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2015 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства в якому просив стягнути з Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за 2013 рік у сумі 59 477,78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 27 896,12 грн., разом - 87 373,90 грн. (арк.. справи 3-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (арк.. справи 49-51).

Позивач з вказаним судовим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що нормами чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Апелянт зазначає, що роботодавець не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві. Крім того, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яка передбачає можливість відповідача на самостійне здійснення працевлаштування осіб даної категорії, проте, на думку апелянта, відповідач не використав усіх можливих заходів, не здійснив самостійний пошук безробітних осіб з інвалідністю для працевлаштування, як то шляхом розміщення повідомлення у засобах масової інформації (арк.. справи 72-73).

Апелянт у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, засобами факсимільного зв'язку надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, засобами факсимільного зв'язку надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів саме в кількості 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік не є безумовною підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, що можливе лише у випадку не вчинення підприємством прямо передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів та прямого порушення вимог Закону № 875, чого позивачем у даній справі не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Молодогвардійське комунальне виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код 20973325, місцезнаходження: 94415, Луганська область, м. Краснодон, м. Молодогвардійськ, вул. Тюленіна), зареєстроване як юридична особа 27.03.2001 року, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк.. справи 11).

Судом також встановлено, що відповідач є юридичною особою та зареєстрований у якості роботодавця Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 06.03.2012 № 1552 (а.с.7).

Відповідно до інформації за показниками Звіту 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, взятої є Єдиного інформаційного автоматизовано банку даних, яка наявна в матеріалах справи, кількість працівників (осіб) Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства становить 90, з них кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях становить 4 осіб, фонд оплати праці складає 2676 грн. 50 коп., середньорічна заробітна плата працівника складає 29 738 грн. 89 коп. (арк. справи 8).

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно розрахунку Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць Молодогвардійським комунальним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства у 2013 році складає 59 477 грн. 78 коп., а сума пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання Молодогвардійським комунальним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства у 2013 році складає 27896 грн. 12 коп. (арк.. справи 9).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875. При цьому нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

В той же час, доказів того, що Відповідач необґрунтовано відмовив інвалідам у прийнятті на роботу або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому порядку позивачем не надано.

Відповідно до інформації Новопсковського районного центра зайнятості, який визнаний правонаступником боргових зобов'язань Краснодонського міськрайонного центру зайнятості, вбачається наступне. Надати копії звітів станом на 17.08.2015 за формою 3 ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", які подавались відповідачем за 2013 рік немає можливості у зв'язку з тим, що підтверджуючі документи залишились на неконтрольованій Україною території. Тому Новопсковський районний центр зайнятості надав згідно ст. 23 Закону України "Про зайнятість населення" електронні витяги звітів з бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", які надходили у 2013 році до Краснодонського міськрайонного центру зайнятості від відповідача. Зазначили, що лише в звітах від 12.02.2013 та 12.09.2013 в графі "Соціально уразливі" зазначено, що це місця для інваліда.

Також повідомили, що згідно бази даних ЄІАС Краснодонським міськрайонним центром зайнятості в 2013 році до відповідача було направлено 15 інвалідів: 14 інвалідів відмовились від пропозиції роботи, 1 інвалід був працевлаштований (арк.. справи 33-44).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, а відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено правомірність застосування штрафних санкцій та пені, оскільки позивачем не доведено наявність об'єкту для її обчислення та не надано жодних доказів щодо наявності вини суб'єкту господарювання.

Аналогічна правова позиціюя викладена Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі № 812/778/15 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі № 812/778/15 - залищити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв