Постанова

від 17.08.2015 по справі 816/2491/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2491/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рогози Х. С.,

представника позивача - Данілочкіної О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука" (надалі - ТОВ "Цегла Кременчука", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 15 червня 2015 року ТОВ "Цегла Кременчука" отримало податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ, яким грошове зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин незаконно збільшено на 170,00 грн. за рахунок накладення штрафу, за начебто неподання податкового розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІV квартал 2014 року (надалі - декларація). Відповідач вважає, що товариство порушило порядок подання декларації з плати за користування надрами для видобування корисних копалин через «неналежним чином сформований пакет документів», а саме, через відсутність Додатку 2. Саме відсутність Додатку 2 до декларації стало підставою для не визнання Декларації від 21 січня 2015 року № 9078880821 податковою звітністю, про що товариство було повідомлено у відповіді (вих. № 16314/10 від 10 червня 2015 року) на заперечення до акту про результати камеральної (електронної) перевірки від 21 травня 2015 року № 1251/16-03-15-04. ТОВ "Цегла Кременчука" не погоджується з таким рішенням та вважає його незаконним, оскільки повністю дотримано порядок подання податкової декларації.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зв'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Кременчуцької ОДПІ /а. с. 49/, також надав заперечення проти позову, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірного рішення з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов /а. с. 46 - 48/.

Судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підпункту 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 розділу ІІ Податкового кодексу України (надалі - ПК України) (з врахуванням змін до ПК України від 01 січня 2015 року відповідно до пункту 257.1 статті 257), у порядку підпункту 75.1 статті 75, статті 76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІV квартал 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 1251/16-03-15-04 від 21 травня 2015 року, яким встановлено неподання податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 глави 11 розділу II ПК України /а. с. 41-42/.

Не погодившись з актом перевірки позивач подав заперечення від 29 травня 2015 року до Кременчуцької ОДПІ, в якому з висновками податкового органу не погоджується та вважає його незаконним та таким, що суперечить фактичним обставинам /а. с. 43/.

За наслідками розгляду поданих заперечень позивача, контролюючий орган доводи платника податків визнав безпідставними, а висновки акта перевірки - обґрунтованими.

05 червня 2015 року, на підставі вказаного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0013531504/1468, яким грошове зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин незаконно збільшено на 170,00 грн. за рахунок накладення штрафу /а. с. 12/.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку прийняття спірних податкових повідомлень-рішень суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 49 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів регулюються статтею 49 ПК України. Положеннями даної статті встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пунктів 48.3, 48.4 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Крім того, ПК України передбачені наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. А саме, згідно пункту 48.15 статті 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Керуючись пунктом 49.17 статті 49 ПУ України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, впроваджує та утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до контролюючих органів в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (зареєстровано Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011) (далі Інструкція).

Згідно з положеннями розділу ІІІ "Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку" Інструкції, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді контролюючі органи проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається контролюючими органами на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних контролюючого органу є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Відповідно до пункту 1 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України затверджені наказом Державної податкової служби України від 14 червня 2012 року № 516 (надалі - Методичні рекомендації), зокрема, прийняті такі скорочення: АЗ - адресат звітності, ЕЦП - електронний цифровий підпис, ЦОЕЗ - центр обробки електронних звітів.

Пунктом 4.13.6 Методичних рекомендацій передбачено, у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Згідно з пунктом 4.7. Методичних рекомендацій, на етапі приймання документів податкової звітності інспектори, які здійснюють приймання, виконують перевірку оформлення документів відповідно до загальних вимог та наявність обов'язкових додатків до декларацій.

Крім того, пункт 4.8. Методичних рекомендацій передбачаючи вимоги щодо наявності у податковій декларації обов'язкових реквізитів і відповідності її нормам та змісту відповідного податку та збору, встановлює обов'язок подавати декларацію з додатками лише у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації (пункт 46.1 стаття 46 Кодексу).

Вивчаючи матеріали справи, судом встановлено, що декларація подана 21 січня 2015 року в електронному вигляді /а. с.13 - 15/, що підтверджується квитанцією № 1 про одержання та збереження документу на центральному рівні /а. с. 16/ та квитанцією № 2 про прийняття пакету на районному рівні /а. с. 16/.

23 квітня 2015 року ТОВ "Цегла Кременчука" подано засобами електронного зв'язку до Кременчуцької ОДПІ уточнюючу декларацію за IV квартал 2014 року разом з додатком 2 /а. с. 17 -. 21/. Уточнюючу декларацію за IV квартал 2014 року разом з Додатком 2 прийнято контролюючими органами 23 квітня 2015 року, що підтверджується квитанцією № 1 про одержання та збереження документу на центральному рівні та квитанцією № 2 про прийняття пакету на районному рівні /а. с. 22/.

Проаналізувавши дані документи, встановлено, що показники уточнюючої декларації порівняно з первісною декларацією не змінилися. Обидві декларації не містять зобов'язань ТОВ "Цегла Кременчука" з плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Декларації одержані та прийняті контролюючими органами, сформовані у відповідності до статті 48 ПК України та не містять помилок, що підтверджується квитанціями № 1, 2. В іншому випадку, було б зазначено про неприйняття податкового документу із зазначенням причин. Також, від контролюючого органу не надходило повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.

Таким чином, Кременчуцької ОДПІ не мала підстав для неприйняття податкової декларації або невизнання її податковою звітністю.

Крім того, податкова декларація ТОВ "Цегла Кременчука" за IV квартал 2014 року подана з незаповненими рядками, отже, посилання відповідача на відсутність Додатку 2 у поданій 21 січня 2015 року декларації, як підставу невизнання цієї декларації податковою звітністю, є протиправним.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука" (код ЄДРПОУ 33357583) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2015 року.

Суддя С.А. Іваненко