Ухвала

від 23.09.2015 по справі 816/2491/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.Справа № 816/2491/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Жигилія С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі № 816/2491/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

02 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Цегла Кременчука") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі №816/2491/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Кременчука" (код ЄДРПОУ 33357583) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок..

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі №816/2491/15; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Цегла Кременчука" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.9, п.1 ст.86, ст.159 КАС України, ч.1 ст.46, п.48.1 ст.48, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України. З викладених підстав вважає вірними висновки акту перевірки № 1251/16-03-15-04 від 21 травня 2015 року, яким встановлено неподання податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468.

Позивач, у надісланому клопотанні, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, справу розглянути у відсутність його представника. Вказав на те, що податкова звітність була подана позивачем вчасно, податкова декларація заповнена відповідно до вимог податкового законодавства, звітність була одержана та прийнята відповідачем та повідомлення про неприйняття податкової звітності відповідачем не направлялось. Таким чином, з викладених підстав посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності спірного податкового повідомлення - рішення та необхідності його скасування.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 розділу ІІ Податкового кодексу України (надалі - ПК України) (з врахуванням змін до ПК України від 01 січня 2015 року відповідно до пункту 257.1 статті 257), у порядку підпункту 75.1 статті 75, статті 76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІV квартал 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 1251/16-03-15-04 від 21 травня 2015 року, яким встановлено неподання податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 глави 11 розділу II ПК України (а. с. 41-42).

Не погодившись з актом перевірки позивач подав заперечення від 29 травня 2015 року до Кременчуцької ОДПІ, в якому з висновками податкового органу не погоджується та вважає його незаконним та таким, що суперечить фактичним обставинам (а. с. 43).

За наслідками розгляду поданих заперечень позивача, контролюючий орган доводи платника податків визнав безпідставними, а висновки акта перевірки - обґрунтованими.

05 червня 2015 року, на підставі вказаного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0013531504/1468, яким грошове зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин незаконно збільшено на 170,00 грн. за рахунок накладення штрафу (а. с. 12).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468, ТОВ "Цегла Кременчука" звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що Кременчуцька ОДПІ не мала підстав для неприйняття податкової декларації або невизнання її податковою звітністю, а тому позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468 прийнято Кременчуцькою ОДПІ на підставі висновків відповідача про неподання позивачем податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Вказані висновки зроблені з посиланням на відсутність Додатку 2 у поданій 21 січня 2015 року декларації, як підставу невизнання цієї декларації податковою звітністю.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів регулюються статтею 49 Податкового кодексу України. Положеннями даної статті встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У відповідності до пунктів 48.3, 48.4 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України передбачені пунктом 49.15 статті 49 ПК України, згідно якого податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Пунктом 49.17 статті 49 ПУ України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, впроваджує та утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до контролюючих органів в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (зареєстровано Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011) (далі Інструкція).

Згідно з положеннями розділу ІІІ "Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку" Інструкції, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді контролюючі органи проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається контролюючими органами на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних контролюючого органу є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

У відповідності до пункту 1 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України затверджені наказом Державної податкової служби України від 14 червня 2012 року № 516 (надалі - Методичні рекомендації), зокрема, прийняті такі скорочення: АЗ - адресат звітності, ЕЦП - електронний цифровий підпис, ЦОЕЗ - центр обробки електронних звітів.

Згідно з пунктом 4.13.6 Методичних рекомендацій передбачено, у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Пунктом 4.7. Методичних рекомендацій передбачено, що на етапі приймання документів податкової звітності інспектори, які здійснюють приймання, виконують перевірку оформлення документів відповідно до загальних вимог та наявність обов'язкових додатків до декларацій.

Зокрема, пункт 4.8. Методичних рекомендацій передбачаючи вимоги щодо наявності у податковій декларації обов'язкових реквізитів і відповідності її нормам та змісту відповідного податку та збору, встановлює обов'язок подавати декларацію з додатками лише у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації (пункт 46.1 стаття 46 Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації органом державної податкової служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що декларація подана 21 січня 2015 року в електронному вигляді (а. с.13 - 15), що підтверджується квитанцією № 1 про одержання та збереження документу на центральному рівні (а. с. 16) та квитанцією № 2 про прийняття пакету на районному рівні (а. с. 16).

23 квітня 2015 року ТОВ "Цегла Кременчука" подано засобами електронного зв'язку до Кременчуцької ОДПІ уточнюючу декларацію за IV квартал 2014 року разом з додатком 2 (а. с. 17 -. 21). Уточнюючу декларацію за IV квартал 2014 року разом з Додатком 2 прийнято контролюючими органами 23 квітня 2015 року, що підтверджується квитанцією № 1 про одержання та збереження документу на центральному рівні та квитанцією № 2 про прийняття пакету на районному рівні (а. с. 22).

Колегія суддів звертає увагу на те, що показники уточнюючої декларації порівняно з первісною декларацією не змінилися.

Крім того, обидві декларації не містять зобов'язань ТОВ "Цегла Кременчука" з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що декларації одержані та прийняті контролюючими органами, сформовані у відповідності до норм статті 48 ПК України та не містять помилок, що підтверджується квитанціями № 1, 2.

Отже, податкові декларації прийняті та одержані податковим органом без зауважень. При цьому, від контролюючого органу не надходило повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Кременчуцька ОДПІ не мала підстав для неприйняття податкової декларації або невизнання її податковою звітністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 05 червня 2015 року № 0013531504/1468, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин на 170,00 грн. за рахунок накладення штрафу, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі №816/2491/15 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача у справі колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі № 816/2491/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.