Постанова

від 26.08.2015 по справі 826/11928/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 26 серпня 2015 року                   08:35                               справа №826/11928/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства “Томак” доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство “Томак” (далі по тексту – позивач, ПАТ “Томак”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року №00001202202. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11928/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 06 серпня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 18  березня 2015 року №00001202202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України ПАТ “Томак” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 557  987,30  грн., у тому числі за основним платежем – 371  991,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 185  995,80 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 лютого 2015 року №714/26-56-22-03-09/14307305 “Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ “Томак” (код за ЄДРПОУ 14307305) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з постачальником ТОВ “БК Мастербуд” та покупцями за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р.” (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року на 371  991,50 грн. Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “БК Мастербуд”, у зв'язку із тим, що за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки останнього воно не знаходиться за юридичною адресою та не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, та не встановленням походження придбаних будівельно-монтажних робіт. З огляду на зазначену інформацію відповідач дійшов висновку, про не підтвердження реальності господарських операцій ПАТ “Томак” з ТОВ “БК Мастербуд”. Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а придбані роботи використано у межах господарської діяльності підприємства. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПАТ “Томак” та його контрагентом – ТОВ “БК Мастербуд”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Матеріали справи підтверджують, що між ПАТ “Томак” (замовник) та ТОВ “БК Мастербуд” (виконавець) укладено договір від 01 липня 2014 року №010714/ВР, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати комплекс робіт: будівельні та ремонтно-відновлювальні роботи. Згідно кошторисами на виконання ремонтно-будівельних робіт та актами виконаних ремонтно-будівельних робіт протягом серпня 2014 року виконавець виконав ремонтно-будівельні роботи в головному корпусі 4-х поверхової частини по вул. Вікентія Хвойко, 15/15 та головному корпусі 2-х поверхової частини по вул. Новокостянтинівській, 15/15, корпусі №7 цех №10 по вул. Новокостянтинівській, 15/15, наприклад: демонтаж бетонної підлоги, монтаж даху, монтаж відовідводної системи, утеплення стін, штукатурка фасаду, прокладка кабелю, розширення віконних отворів, ремонт даху, монтаж перетинок, утеплення підлоги, монтаж стелі з гіпсокартону. ТОВ “БК Мастербуд” виписало позивачу податкові накладні від 31 серпня 2014 року №№157, 158, 203 на загальну суму 2  231  948,99 грн., у тому числі податок на додану вартість 371  991,50 грн. За виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошової кошти, що потверджується наявною в матеріалах справи випискою банку. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Судом встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість серпень 2014 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “БК Мастербуд”. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “БК Мастербуд”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходяться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201  Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд встановив, що ПАТ “Томак” відповідно до свідоцтва про право власності від 27  серпня 2004 року, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, належить на праві власності майновий комплекс площею 35045,10 кв. м. по вул. Хвойки Вікентія, №15/15, та здійснює діяльність по наданню в оренду складських та офісних приміщень, виготовленню різноманітного автоматичного обладнання, наприклад, автоматичних камер схову, автоматичних пропускних пунктів, для метро і вокзалів, автоматів для продажу квитків, про що також можна довідатись в мережі Інтернет за посиланням http://tomak.ua/. Тому, придбання у ТОВ “БК Мастербуд” будівельних та ремонтно-відновлювальних робіт було зумовлене необхідні підтримання в належному стані та відновленням приміщень майнового комплексу. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договору про виконання робіт, актів виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисів, на виконання ремонтно-будівельних робіт та податкових накладних, виписки банку, копії свідоцтва про право власності та фотознімки збудованих об'єктів. Суд також зауважує, що наявність у ТОВ “БК Мастербуд” необхідних потужностей для здійснення господарської діяльності підтверджується ліцензією серії АЕ №290595, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Наведене підтверджує, що позивач придбавав будівельно-ремонтні роботи послуги у ТОВ “БК Мастербуд” з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “БК Мастербуд” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Судом відхиляються посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “БК Мастербуд”, оскільки такий акт не підтверджує жодних фактів, а будь-які ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником не впливають на право формувати податковий кредит добросовісним покупцем. Помилковими є також доводи відповідача на те, що поточний рахунок ТОВ “БК Мастербуд” був відкритий лише 08 жовтня 2014 року, тобто після підписання договору на виконання робіт, так як вказана обставина не підтверджена будь-якими доказами, та не впливає на право покупця відносити до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. Крім того, згідно з випискою ПАТ “Фідобанк” позивач перераховував кошти на рахунок ТОВ “БК Мастербуд” лише 18 лютого 2015 року. Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському від 18 березня 2015 року №00001202202 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Томак” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Томак” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 березня 2015 року №00001202202. 3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Томак” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20  грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                  В.А. Кузьменко