Ухвала

від 18.08.2015 по справі 807/2287/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року № 876/14674/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Мікули О.І.

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

01.07.2013 ПАТ «Закарпатвтормет» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у м. Ужгорді ГУ Міндоходів у Закарпатській області у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акта перевірки зроблені безпідставно та не відповідають фактичним первинним документам, які перевірялися податковим органом, а тому прийняті за наслідком оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 11.06.2013 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 112590,00 грн основного зобов'язання та 56295,00 грн штрафних санкцій. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_2 від 11.06.2013 по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та подав на неї апеляційну скаргу в частині задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У процесі апеляційного розгляду від сторін у справі поступили клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням шляхом досягнення податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_1 у повному обсязі, а щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_2 в частині грошового зобов'язання з ПДВ на суму 23431,50 грн, у т.ч.: 15621 грн основний платіж та 7810,50 грн штрафні санкції.

Представник позивача у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі у частині досягнення податкового компромісу підтримав та просить його задовольнити. При цьому вказав, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законною та обґрунтованою.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення повістки, а тому з огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

При цьому, від представника відповідача до суду поступило клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на завантаженість та період відпусток. Однак, таке клопотання судом відхилено, оскільки воно не підтверджене жодними доказами.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС з 16.04.2013 по 20.04.2013 проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ «Закарпатвтормет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 24.05.2013 № 1864/22-10/13598192 (а.с. 12-62 Т.1).

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення, які увійшли у оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок чого ПАТ «Закарпатвтормет» занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 177393 грн, у т.ч. по періодах: за І кв. 2012 року на суму 34485 грн, за ІІ кв. 2012 року на суму 67943 грн, за ІІІ кв. 2012 року на суму 56056 грн, за IV кв. 2012 року на суму 18909 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 76661 грн, у т.ч. по періодах: за вересень 2012 року на суму 15621 грн, за листопад 2012 року на суму 32857 грн, за грудень 2012 року на суму 28183 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013:

- № НОМЕР_1, яким ПАТ «Закарпатвтормет» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 266089,50 грн, з яких 177393 грн основний платіж та 88696,50 грн штрафні (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити в частині скасування частково податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.06.2013 на суму 112590,00 грн, а податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.06.2013 у повному обсязі, оскільки у цій частині такі є протиправними. Щодо іншої частини податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.06.2013 суд першої інстанції дійшов висновку про його правомірність, а відтак відсутність підстав для скасування.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи у апеляційному порядку постанову суду першої інстанції враховує, що така, з огляду на доводи апеляційної скарги, оскаржена відповідачем в частині задоволення адміністративного позову. З огляду на це, суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції переглядає в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.06.2013 на суму 112590,00 грн, а податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.06.2013 у повному обсязі.

Також суд апеляційної інстанції враховує те, що у процесі апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції отримано письмові клопотання ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області та ПАТ «Закарпатвтормет» про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_1 у повному обсязі, а щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_2 в частині грошового зобов'язання з ПДВ на суму 23431,50 грн, у т.ч.: 15621 грн основний платіж та 7810,50 грн штрафні санкції.

Вказані клопотання обґрунтовані тим, що 02.04.2015 ПАТ «Закарпатвтормет» звернулося до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області з заявами про досягнення податкового компромісу, сплачено 5% податкових зобов'язань згідно платіжних доручень від 03.04.2015 №№ 624, 625, а рішеннями відповідача від 14.04.2015 №№ 1361/10/07-01-22-01, 1365/10/07-01-22-01 погоджено застосування податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_1 у повному обсязі, а щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_2 в частині грошового зобов'язання з ПДВ на суму 23431,50 грн, у т.ч.: 15621 грн основний платіж та 7810,50 грн штрафні санкції.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині заявленого клопотання про закриття провадження у справі, стосуються податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за періоди з 01.04.2011 по 01.04.2014, а тому до таких зобов'язань може бути застосовано податковий компроміс.

Рішенням ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 14.04.2015 № 1365/10/07-01-22-01, за результатами розгляду заяви ПАТ «Закарпатвтормет» від 02.04.2015 (вх. № 1993/10), погоджено застосування податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні від 11.06.2013 № НОМЕР_1, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 266090 грн (у т.ч. 177393 грн - основний платіж, 88697 грн - штрафні санкції), та зазначено, що сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті для досягнення податкового компромісу, складає 8869,65 грн (177393 х 0,05).

Рішенням ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 14.04.2015 № 1367/10/07-01-22-01, за результатами розгляду заяви ПАТ «Закарпатвтормет» від 02.04.2015 (вх. № 1994/10), погоджено застосування податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні від 11.06.2013 № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 23431,50 грн (у т.ч. 15621 грн - основний платіж, 30520 грн - штрафні санкції), та зазначено, що сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті для досягнення податкового компромісу, складає 781,05 грн (15621 х 0,05). У іншій частині щодо визначення податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з реалізації у листопаді-грудні 2012 року металобрухту та загальну суму 305201,45 грн, вказане податкове повідомлення-рішення не підпадає під умови застосування процедури податкового компромісу.

Вказані суми податкового зобов'язання за наслідками податкового компромісу позивачем сплачено згідно платіжних доручень від 03.04.2015 №№ 624, 625, що підтверджується наявними у справі їх копіями, а також інформацією наданою відповідачем щодо сплати податкових зобов'язань згідно заяв про досягнення податкового компромісу.

Відповідно до пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод щодо закриття провадження у справі в частині примирення сторін у справі шляхом досягнення податкового компромісу. Разом з тим, виходячи з положень ст. 203 КАС України, закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку законності рішення суду першої інстанції.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками Закарпатського окружного адміністративного суду, з огляду на таке.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Вказані витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (далі - Положення).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, а також наявність у покупця виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, у обох випадках, необхідним є встановлення реальності господарських операцій та підтвердження їх належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки податковим органом встановлено завищення ПАТ «Закарпатвтормет» витрат, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІІ кв. 2012 року в сумі 78108 грн та податкового кредиту з ПДВ за вересень 2012 року на суму 15621 грн, за наслідками відображення у податковому обліку господарських операції з ТОВ «ОСОБА_3 Транс».

Так, позивачем з вказаним контрагентом укладено договір № 12/9315433 від 27.12.2011 на організацію перевезень та додаткові угоди до нього від 01.03.2012, від 16.04.2012, від 01.05.2012 (а.с. 210-215 Т.5), згідно умов яких ПАТ «Закарпатвтормет» (Клієнт) доручає, а ТОВ «ОСОБА_3 Транс» (Експедитор) зобов'язується на замовлення Клієнта організувати перевезення вантажу в залізничному рухомому складі.

Згідно пункту пп. 2.4.6 цього Договору, Експедитор не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, зобов'язується надавати Клієнту рахунки, зведену податкову накладну за надані послуги (враховуючи безперервний і ритмічний характер надання послуг) та звіти про виконання доручень Клієнта.

На підтвердження виконання умов цього договору, позивачем до матеріалів справи долучено акт виконання робіт (надання послуг) № 891 від 30.09.2012 (а.с.216 Т. 5), згідно якого ТОВ «ОСОБА_3 Транс» у вересні 2012 року надало ПАТ «Закарпатвтормет» послуги з організації перевезень у власних (орендованих) вагонах та послуги експедитора всього на суму 93458,62 грн з ПДВ (а.с. 216 Т.5).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що вказаний вище акт наданих послуг не відображає зміст господарської операції, оскільки такі слід розглядати у сукупності з іншими документами, зокрема, зі звітами Експедитора про обсяги наданих послуг (а.с. 218-219 Т.5).

З цих звітів суд апеляційної інстанції вбачає, що ТОВ «ОСОБА_3 Транс» за замовленням ПАТ «Закарпатвтормет» здійснювало поставку металобрухту зі станцій Ужгород та Мукачево до станції Кривий Ріг на адресу ПАТ «ОСОБА_4 Кривий Ріг». Такі поставки мали місце 05.09.2012, 10.09.2012, 25.09.2012 та 27.09.2012 на загальну суму 93458,62 грн з урахуванням ПДВ, тоннажу та тарифу.

У вказаних звітах містяться відомості щодо кожної залізничної накладної згідно яких здійснювалось перевезення металобрухту, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи, а саме: від 05.09.2012 № 35088103, від 07.09.2012 № 35111590, від 25.09.20125 № 35369701, від 27.09.2012 № 35395201 (а.с. 222-225 Т.5).

На підтвердження обставин реальності цих господарських операцій, позивачем до матеріалів справи долучено Специфікації до договору постачання № ТР-164/1Б/К від 03.01.2012 укладеного між ПАТ «Закарпатвтормет» (Продавець) та ПАТ «Укрвторчормет» (Покупець) (а.с. 220-221 Т.5), згідно яких ПАТ «Закарпатвтормет» поставило ПАТ «Укрвторчормет» металобрухт до пункту приймання-передачі за адресою: ПАТ «ОСОБА_4 Кривий Ріг» (станція призначення Кривий Ріг).

Посилання податкового органу на те, що відповідно до додаткових угод до договору постачання № ТР-164/1Б/К від 03.01.2012 оплату транспортних витрат щодо поставки металобрухту на адресу ПАТ «Укрвторчормет» несе Експедитор - ТОВ «Скіф Шіппінг», а відшкодування їх Експедитору проводить Вантажоодержувач, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки у п. 3.1 вказаного вище договору зазначено, що Продавець (ПАТ «Закарпатвтормет») поставляє автомобільним або залізничним транспортом в «Пункт приймання-передачі» або «Вантажоодержувачу», що вказані у додаткових угодах до цього договору (а.с. 239-240 Т.5).

У вказаних вище Специфікаціях (а.с. 220-221 Т.5), які згідно їх п. 7, є невід'ємними частинами договору № ТР-164/1Б/К від 03.01.2012, зазначено, що транспортування брухту здійснюється за рахунок позивача, з подальшим відшкодуванням цих витрат ПАТ «Укрвторчормет» згідно окремого договору доручення.

Отже, враховуючи те, що ПАТ «Закарпатвтормет» повинно було здійснювати перевезення вантажу Покупцю - ПАТ «Укрвторчормет» до узгодженого сторонами пункту приймання-передачі за адресою: ПАТ «Ареселор ОСОБА_4 Кривий Ріг» (станція призначення Кривий Ріг), сплачені позивачем витрати ТОВ «ОСОБА_3 Транс» для організації таких перевезень, правомірно віднесено до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, а сплачені у ціні таких послуг суми ПДВ, до податкового кредиту з цього податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність в цій частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Сума податкового кредиту ПАТ «Закарпатвтормет» в розмірі 15621 грн за вересень 2012 року повністю підтверджена належним чином оформленою податковою накладною № 56 від 30.09.2012, виписаною ТОВ «ОСОБА_3 Транс», що встановлено на стор. 36 та 42 акта перевірки № 1864/22-10/13598192 від 24.05.2013, яка відповідно до вищевказаних правових норм підтверджує отримання товарів з метою їх подальшого використання у господарській діяльності. Податковим органом також не заперечно у акті перевірки від 24.05.2013 факт сплати підприємством сум ПДВ у ціні придбаного у контрагента товару.

Із матеріалів справи також встановлено, що між ВАТ «Закарпатвтормет» та ЗАТ «Київвтормет», правонаступником якого є ПАТ «Укрвторчормет» (Орендодавець), укладено договір оренди № 432 від 01.11.2006, згідно якого Орендодавець передає, а позивач приймає у платне строкове користування терміном до 31.12.2007 гідронавантажувач Лібхер-А-902 (231 Т.5). Згідно додаткових угод від 29.12.2008, від 20.12.2010 термін дії вказаного договору оренди продовжувався та припинений з 01.05.2012 згідно угоди від 27.04.2012 (а.с. 232-234 Т.5).

На підтвердження реальності отримання послуг оренди, позивачем до матеріалів справи долучено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди гідронавантажувача від 30.04.2012, 31.03.2012, 29.02.2012, 31.01.2012 (а.с. 235-238 Т.5).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність відображення вказаних господарських операцій у податковому обліку, оскільки із вказаного вище договору вбачається, що передача гідронавантажувача здійснюється за приймально-передавальним актом. Однак, позивачем ні під час перевірки, ні у процесі судового розгляду не надано приймально-передавального акта, який б підтверджував факт отримання у розпорядження ПАТ «Закарпатвтормет» від Орендодавця гідронавантажувача та повернення предмета оренди Орендодавцю після закінчення дії договору.

Крім цього, у п. 3.2 договору оренди визначено, що Орендар сплачує Орендодавцю фактичну вартість витрат з доставки гідронавантажувача з м. Києва до м. Ужгород і у зворотному напрямку, на підставі виставлених рахунків. Однак, позивачем не надано документів, які б підтверджували факт відшкодування ним таких витрат. Не надано позивачем і доказів використання цього гідронавантажувача у господарській діяльності (де використовувався, чи перебував на балансі, відповідальна особа тощо).

Враховуючи те, що з матеріалів справи не встановлено реальності використання позивачем у власній господарській діяльності гідронавантажувача Лібхер-А-902, помилковими є висновки суду першої інстанції про правомірність відображення ПАТ «Закарпатвтормет» у податковому обліку операцій з оренди цього гідронавантажувача у ПАТ «Укрвторчормет».

Під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств внаслідок неправомірного відображення у податковому обліку операцій з оренди у ВАТ «Тернопільвтормет» автомобіля КАМАЗ бортовий.

Так, 02.01.2009 між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір № ОР-09, предметом якого є оренда автомобіля КАМАЗ 53212 бортовий, д.н.з. 79-13 ТЕР терміном до 31.12.2009. Дія цього договору продовжувалась згідно додаткових угод від 02.01.2010, 02.01.2011, 02.01.2012 та припинена з 01.06.2012 згідно угоди від 25. 05.2012 (а.с. 195-199 Т.4). Відповідно до додаткової угоди від 02.01.2012 д.н.з. вказаного вище автомобіля з 79-13 ТЕР змінено на ВО 4123 АТ, у зв'язку з заміною свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 198 Т.4).

На підтвердження цих господарських операцій, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а також подорожні листи, які підтверджують реальність такої господарської операції та факт використання відповідного транспортного засобу у господарській діяльності (а.с. 200-228 Т.4).

Висновки відповідача про відсутність необхідності оренди транспортного засобу за наявності власних транспортних засобів, не спростовує факту використання автомобіля КАМАЗ, а відтак і послуг оренди цього транспортного засобу, у господарській діяльності позивача.

За таких обставин, правильними є висновки суду першої інстанції про протиправність відображення вказаних господарських операцій у податковому обліку.

Перевіркою встановлено завищення формування валових витрат на суму 358697 грн по витратах понесених на виконання договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Зокрема ПАТ «Закарпатвтормет» («Вантажовласник») укладено з Державним територіально - галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» відокремлений підрозділ «Ужгородська дистанція вантажних перевезень» («Залізниця») договір № 268 від 25.10.2010 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с. 240-243 Т.1).

Відповідно до п. 2.1 цього договору, «Вантажовласник» зобов'язується пред'являти «Залізниці» у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу; «Залізниця» зобов'язується приймати до перевезення вантажі «Вантажовласника», для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками «Вантажовласника» та надавати «Вантажовласнику» додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів (п. 2.2 Договору); по закінченню кожного місяця «Залізниця» надає «Вантажовласнику» витяг з його особового рахунку та податкову накладну (п. 3.3 Договору).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, актами наданих послуг, заявками, накопичувальними картками, довідками про надані послуги, відомостями плати за користування вагонами, відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (а.с. 244-249 Т.1, а.с. 1-249 Т.2, а.с. 1-250 Т.3, а.с. 1-195 Т.4).

Доводи податкового органу стосовно того, що оскільки ПАТ «Закарпатвтормет» в періоді, який перевірявся, здійснювало реалізацію металобрухту залізничним транспортом тільки на адресу ПАТ «Укрвторчормет», а згідно Додаткових угод до договору поставки № ТР-164/1Б/К від 03.01.2012 р. оплату транспортних витрат щодо поставки металобрухту на адресу ПАТ «Укрвторчормет» несе експедитор ТОВ «Скіф Шіппінг», то витрати понесені ПАТ «Закарпатвтормет» за договорами укладеними з Державним територіально - галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» відокремлений підрозділ «Ужгородська дистанція вантажних перевезень» (про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги) повинен нести експедитор ТОВ «Скіф Шіппінг», є помилкові з огляду на наступне.

Податковим органом під час проведення перевірки не було враховано, що транспортні витрати в розумінні умов договору поставки № ТР-164/1Б/К від 03.01.2012 укладеного з ПАТ «Укрвторчормет» - це провізна плата, що сплачується при оформленні вантажу та відображається в залізничній накладній (гр. 31, 34).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ «Закарпатвтормет» правомірно відобразило у податковому обліку суму 358697 грн понесених витрат на виконання договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення і надані залізницею послуги, а тому висновки відповідача у цій частині безпідставні.

Стосовно збільшення ПАТ «Закарпатвтормет» податкових зобов'язань з ПДВ за листопад-грудень 2012 року на суму - 61040 грн, то судом встановлено, що підставою для такого збільшення слугувало те, що станом на 01.01.2012 у позивача в наявності були залишки нереалізованого металобрухту чорних металів, придбаного в 2010 році в кількості 123,36 тонн ПДВ з вартості придбання якого, було включено підприємством до складу податкового кредиту у періоді придбання. Однак, як дійшов висновку податковий орган, зазначений металобрухт чорних металів позивач використав у 2012 році в операціях, які звільняються від оподаткування ПДВ, однак в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України не здійснив їх умовний продаж та не сформував відповідні податкові зобов'язання з ПДВ.

Однак, такі висновки податкового органу зроблені без належного з'ясування обставин справи, оскільки судом встановлено, що металобрухт закуплений ПАТ «Закарпатвтормет» в 2010 році в кількості 123,36 тонн (ПДВ з вартості придбання якого включене до складу податкового кредиту у періоді придбання) був повністю відвантажений в 2011 році та станом на 01.01.2012 року у залишках нереалізованого металобрухту чорних металів не знаходився, що підтверджується актами інвентаризації ПАТ «Закарпатвтормет» станом на 31.12.2010, станом на 31.12.2011, станом на 31.12.2012; відомостями руху брухту за 2011 - 2012 роки; приймально-здавальними актами ф.19 та ф.69; зведеними формами про придбання та відвантаження металобрухту.

При цьому, у зв'язку з фактом відвантаження металобрухту у 2011 році (який станом на 31.12.2010 року був наявний у залишках нереалізованого металобрухту чорних металів), відповідачем вже було здійснено умовний продаж при проведенні планової виїзної перевірки ПАТ «Закарпатвтормет» з питань дотримань податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, оформленої актом перевірки № 177/22-02/13598192 від 02.04.2012 року (а.с. 74-101 Т.6).

Так на сторінка 14-15 акта перевірки № 177/22-02/13598192 від 02.04.2012 податковим органом зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку у ПАТ «Закарпатвтормет» станом на 01.01.2011 в наявності залишки нереалізованого металобрухту чорних металів, який було придбано у 2010 році, в кількості 370,2 т. та ПДВ з вартості придбання якого було включно до податкового кредиту у періоді придбання. Також у цьому акті зазначено, що у січні-лютому 2011 року усі 370,2 т. позивачем було реалізовано на суму 1266462,02 грн, у зв'язку з чим податковим органом у відповідності до приписів п. 198.5 ст. 198, п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України здійснено умовний продаж металобрухту чорних металів, нереалізованого станом на 31.12.2010 та збільшено податкове зобов'язання на суму 253 292 грн.

Отже, враховуючи те, що станом на 01.01.2011 у позивача залишки нереалізованого металобрухту чорних металів, придбаного в 2010 році, становили 370,2 т. і саме таку кількість реалізовано у січні-лютому 2011 року, висновки податкового органу про те, що станом на 01.01.2012 у позивача в наявності були залишки нереалізованого металобрухту чорних металів, придбаного в 2010 році, в кількості 123,36 тонн, а відтак і стосовно заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 61040 грн, є безпідставними.

Таким чином висновки відповідача щодо вчинення позивачем порушення податкового законодавства, які спричинили донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ на спірні суми частково спростовані, а тому податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 за № НОМЕР_1 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підлягає частковому скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість підлягає визнанню протиправним у повному обсязі та підлягає скасуванню.

Також перевіркою зменшено валові витрати по технічному обслуговуванню та ремонту спеціальних транспортних засобів сідельних тягачів призначених для перевезення металолому.

Зокрема ПАТ «Закарпатвтормет» укладено з ТОВ «ЮТЛ - партнер - КВ» договір № С 01/05-03 від 05.03.2012 про технічне обслуговування та ремонт (а.с. 229-230 Т.4).

Фактичне виконання умов даного договору та отримання ПАТ «Закарпатвтормет» робіт по технічному обслуговуванню та ремонту підтверджується: актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 17.04.2012, платіжними документами та актами виконаних гарантійних робіт (на карти установки № 5307 та № 5304). Також матеріалами справи підтверджується наявність у Позивача спеціальних транспортних засобів, які обслуговувалися ТОВ «ЮТЛ - партнер -КВ». З викладеного вбачається, що висновки перевірки про неправомірність формування валових витрат на суму 5550,00 грн за вказаними операціями є безпідставні та неправомірні.

Крім цього перевіркою зменшено валові витрати на суму 6950,00 грн по отриманих послуг доступу до мережі Інтернету.

Так, ПАТ «Закарпатвтормет» (Замовник) укладено з ТОВ «Єврокомп'ютер» (Виконавець) договір № 77.106.2011 від 04.01.2011, предметом якого було надання послуг доступу до глобальної мережі інтернет по виділених лініях.

Фактичне виконання умов цього договору та відповідно отримання ПАТ «Закарпатвтормет» послуг доступу до мережі Інтернет підтверджується: платіжними документами, ліцензією на користування радіочастотним ресурсом України та актами виконаних робіт (наданих послуг), з яких вбачається, що позивачу були надані послуги з виділення VPN-каналу та послуги доступу до мережі інтернет.

З огляду на викладене висновок відповідача про не підтвердження фактичного використання послуг доступу до Інтернету спростовується матеріалами справи, а отже встановлено правомірність формування валових витрат від вказаної господарської операції на загальну суму 6950,00 грн.

Також перевіркою зменшено валові витрати на суму 39210,00 грн понесених витрат на оплату отриманих послуг по зважуванню залізничними вагами.

ПАТ «Закарпатвтормет» (Замовник) укладено з ФОП ОСОБА_5, (Виконавець) договір № б/н від 15.03.2010 на організацію зважування вантажів залізничними вагами. Фактичне виконання умов цього договору підтверджується договором № б/н від 15.03.2010, додатковими угодами (на продовження строку дії договору) від 15.03.2010, 15.01.2012, платіжними документами та актами виконаних робіт.

З огляду на викладене висновок відповідача про не підтвердження фактичного використання послуг по зважування залізничними вагами, спростовується матеріалами справи, а отже встановлено правомірність формування валових витрат від вказаної господарської операції на загальну суму 39210,00 грн.

Враховуючи те, що в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_1 у повному обсязі, а щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_2 в частині грошового зобов'язання з ПДВ на суму 23431,50 грн, у т.ч.: 15621 грн основний платіж та 7810,50 грн штрафні санкції, сторони примирилися шляхом досягнення податкового компромісу, а суд першої інстанції ці позовні вимоги частково вирішив неправильно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування в цій частині оскарженої постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91560 грн, у тому числі: 61040 грн - основний платіж, 30520 грн штрафні (фінансові) санкції (стосується залишків нереалізованого металобрухту чорних металів, придбаного в 2010 році в кількості 123,36 т., ПДВ з вартості придбання якого, було включено підприємством до складу податкового кредиту у періоді придбання), то як уже зазначалося вище правильними є висновки суду першої інстанції про протиправність донарахування вказаного податкового зобов'язання, а тому в цій частині постанову Закарпатського окружного адміністративного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 113, 157, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254, пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд -

ухвалив:

клопотання Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет» та Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу - задовольнити.

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 807/2287/13а - залишити без змін в частині позовних вимог про визначення протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 № НОМЕР_2 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91560 грн, у тому числі: 61040 грн - основний платіж, 30520 грн штрафні (фінансові) санкції.

У решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 807/2287/13а - скасувати, а провадженні у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_6

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 21.08.2015.