Ухвала

від 25.08.2015 по справі 826/1605/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1605/15 Головуючий у 1-й інстанції:Качур І.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська іноваційна-фінансова компанія" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Компромісс Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Українська іноваційна-фінансова компанія" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Компромісс Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010822206 від 30 вересня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія» (код за ЄДРПОУ 25198262) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Компромісс плюс» (код за ЄДРПОУ 36611163) за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року та подальшої реалізації товару покупцям, придбаного у ПП «Компромісс плюс».

За результатами перевірки позивача ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 12 вересня 2014 року №1033/26-54-22-01-10/25198262, яким встановлено порушення ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія» вимог: - п.198.6 статті 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та статей 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п.1. статті 215, п.2. статті 215, статті 228, ч.1 статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 386 299 грн., в т.ч за квітень 2014 в сумі - 386 299 гривні.

На підставі складеного акту перевірки, 30 вересня 2014 року ДПІ у Оболонському районі у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0010822206, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 482 873,75 грн., з яких за основним платежем у сумі 386 299,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 96 574,75 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Компромісс Плюс» було укладено Договір купівлі - продажу №1279 від 21 жовтня 2013 року, згідно якого ПП «Компромісс Плюс» (Продавець) в особі Директора ОСОБА_3, діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, і ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія» (Покупець), в особі Генерального директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що кількість, асортимент, ціна Товару терміни передачі та оплати Товари, місце постачання Товару визначається Додатками до даного Договору, які є невід'ємними його частинами.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка 395,0 тон сої продовольчої на суму на суму 2 654 400,00 грн. була здійснена ПП «КОМПРОМІСС ПЛЮС» на ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія» на підставі Договору купівлі-продажу № 1279 від 21 жовтня 2013 року.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій, які здійснювались між позивачем та наведеним контрагентом, покликаючись на акти інших податкових органів про неможливість проведення документальних звірок контрагента позивача та його контрагентів, в яких зазначено про не підтвердження реальності правовідносин по взаємовідносинах з платниками податків та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при виконанні договорів за період, що перевірявся.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідний звітний період.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент мали статус платників ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів, що містяться в матеріалах справи.

Так, як зазначалося вище, що поставка 395,0 тон сої продовольчої на суму на суму 2 654 400,00 грн. була здійснена ПП «КОМПРОМІСС ПЛЮС» на користь ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія» на підставі Договору купівлі-продажу № 1279 від 21 жовтня 2013 року.

Судом встановлено, що поставка здійснювалась у місці зберігання Постачальником товару на терміналі «ТІС-Контейнерний термінал» порт «Южний», вул. Чапаєва, 60, с. Візірка, Комінтернівський р-н, Одеська обл. У зв'язку з наведеним перевезення товару не відбувалось.

На підставі Довіреності №20 від 25 квітня 2014 року отримання товару від ПП «КОМПРОМІСС ПЛЮС» здійснювала ОСОБА_5

Слід зазначити, що відповідачем не враховано, що видаткова накладна №РН-0000015 від 29 квітня 2014 року підписана не Директором ПАТ «УІФК», а особою за довіреністю - ОСОБА_5, яка була відряджена з метою прийняття товару, що підтверджується квитками на поїзд до Одеси (і в зворотному напрямку); посвідченням про відрядження; звітом про використання коштів на відрядження.

При цьому, в посвідченні про відрядження стоять відмітки ПП «Компромісс плюс» (Продавця товару) та відмітка ТОВ «Хорс групп» (комісіонер, якому був в подальшому переданий товар). Таким чином, висновок відповідача, що ПАТ «УІФК» не надало документів, які підтверджують факт отримання від ПП «Компромісс плюс» сої продовольчої та передачу її на комісію ТОВ «Хорс групп» є безпідставним.

ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія») повністю розрахувалось з ПП «КОМПРОМІСС ПЛЮС» за поставлений товар, що підтверджено Актом перевірки.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань сторонами оформлено Акт №6 прийому - передачі товару від 29 квітня 2014 року; оформлені податкова накладна №5 від 29 квітня 2014 року. на суму 2 654 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 442 400,00 грн. (вказана податкова накладна була своєчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних), видаткова накладна №РН-0000015 від 29 квітня 2014 року.

Крім того, в подальшому товар був експортований з використанням послуг комісіонера ТОВ «Хорс групп» на підставі Договору комісії №1559 від 21 жовтня 2013 року, згідно п. 1.1. якого комітент (ПАТ «УІФК») доручає, а Комісіонер (ТОВ «Хорс групп») зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії: здійснювати реалізацію на експорт з України Товар, що належить Комітенту. Найменування Товару, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в Додатках до Договору; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента, а також діяти в інтересах Комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідачем було здійснено посилання на:

- акт ДПІ у Приморському районі М.Одеси від 11 серпня 2014 року №4481/15-53-22-3/36611163 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Компромісс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Терра» за період березень, квітень 2014 року та ТОВ «Датто» за період квітень, травень 2014 року;

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 червня 2014 року №1568/26-55-22-08/33722741 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Датто» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року.

Опираючись на інформацію, наведену у зазначених актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, податковий орган оскаржуваним Актом перевірки позивача визнав нікчемними правочини, укладені позивачем з контрагентом, такими, що не здійснювалися, а лише оформлювалися.

Проте, з аналізу норм цивільного законодавства, зокрема, статей 219, 220, 221, 224, 228, 234 ЦК України, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. В матеріалах справи жодних допустимих доказів на підтвердження недійсності право чинів не міститься.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.