Рішення

від 13.05.2015 по справі 450/620/15-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/620/15-ц Провадження № 2/450/850/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -ОСОБА_1. при секретарі -ОСОБА_2

за участю

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками про стягнення заборгованості заробітньої плати, компенсації за порушення строків виплати заробітньої плати і за затримку розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_5 звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом, позовні вимоги якого пізніше уточнила, в якому просить суд стягнути з Ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками : заборгованість по заробітній платі в розмірі 12 166,60 грн. компенсацію за невчасно виплачену зарплату в розмірі 120,59 грн. середній заробіток за весь час затримки виплати такого в розмірі 16 859,15 грн. компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 48 016,91 грн. моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_5 покликається на те, що з 01 лютого 1993 року по 12 серпня 2014 року працювала в Пустомитівському управлінні будинками на посаді рахівник з 01.02.1993 року по 02.01.2003 року та головним бухгалтером з 02.01.2003 року по 12.08.2014 року, припинивши трудові відносини за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства. При звільнені її нарахована, яле не виплачена заробітна плата станом на 01.08.2014 року в розмірі 12 166,60 грн. про що свідчить довідка N9 2 видана 19.02.2015 року головою ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками. Всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач в день звільнення не виплатив їй всіх сум, що належать їй, як працівнику від підприємства, у зв'язку з чим починаючи з 13 серпня 2014 року, наступний день з дня звільнення, Пустомитівське управління будинками повинні виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Окрім того, їй повинна бути виплачена компенсація за невчасно виплачену зарплату.

Позивачка вказує, на вищевказаній роботі пропрацювала 21 рік і жодного разу не була у відпустці, отже має право за весь цей час на компенсацію за невикористану відпустку, яка при звільненні відповідачем також не була виплачена.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5Я за дорученням ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просить суд захистити порушення трудові права позивачки, шляхом задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов визнав частково та вказав, що при звільненні адміністрація підприємства повного розрахунку з позивачкою не провела, оскільки коштів на рахунку для повного розрахунку не було, так як підприємство перебуває в стані ліквідації. Що стосується виплати компенсації за невикористанні щорічні відпустки, ліквідаційна комісія не може представити суду фактів відмови адміністрацією підприємства позивачу права на надання щорічної обов'язкової відпустки, у зв'язку з відсутністю заяв позивачки про надання таких відпусток, що свідчить про свідоме порушення позивачкою Закону України „Про відпусткиВ» .

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав :

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 2 від 01.02.1993 року позивачка ОСОБА_5 була прийнята на роботу та працювала в Пустомитівському управлінні будинками на посаді рахівник та наказом № 2 від 02.01.2003 року, переведена на посаду головного бухгалтера.

Наказом № 1 від 12.08.2014 року, у зв'язку з ліквідацією підприємства, за взаємною згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, трудові відносини між сторонами припиненні.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_5 відповідачем не виплачено всіх сум які належать ОСОБА_5 від товариства в день звільнення, а саме не виплачено нараховану заробітну плату в розмірі 12 166,60 грн., що стверджується довідкою № 2 виданою 19.02.2015 року головою ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками та не оспорюється сторонами.

Доводи представника відповідача ОСОБА_4 про невиплату позивачці при звільненні всіх передбачених сум через перебування підприємства у стадії ліквідації, суд вважає безпідставними, так як процедура ліквідації підприємства не позбавляє обов'язку на задоволення вимог працівників пов'язаних з трудовими відносинами ст. 111-112 ЦК України.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: В«Про оплату праціВ» , В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» , В«Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплатиВ» ; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4 рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-I цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиплата з вини відповідача належних позивачці при звільнені сум та виплат у строки, зазначені у статті 116 КзПпУ є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за весь період невиплати.

У п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про практику розгляду судами трудових спорівВ» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстроченням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року №348.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) видану 19.08.2014 року Пустомитівським управлінням будинками, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_5 складає у розмірі 2500 грн, а від так виходячи з розрахунку за два останні робочі місяці : червень - 20 робочих днів, липень 23 робочі дні - розмір середньоденної заробітньої плата складає 116,27 грн.

Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, кількість робочих днів, затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.08.2014 року по 06.04.2011 року включно, дорівнює 145 робочих днів, тому середньомісячний заробіток за час затримання виплати заробітної плати становить 16 859, 15 грн.

Судом встановлено, що після припинення трудових відносин з відповідачем, позивачка ОСОБА_5 з 20.08.2014 року перебуває на обліку в Пустомитівському районному центрі зайнятості та з 20.08.2014 року по 30.04.2015 року отримала допомогу по безробіттю у розмірі 7946,26 грн.

Таким чином, враховуючи отриману допомогу по безробіттю, сума середньомісячного заробітку за час затримання виплати заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить у розмірі 8912,89 грн.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України та ст. 34 Закону України „Про оплату праціВ» заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Як вищевстановлено судом, Пустомитівське управління будинками не виплатило позивачці заробітну плату в розмірі 12 166,60 грн., а тому враховуючи проведений розрахунок компенсація за невчасно виплачену зарплату за визначений період становить 120,59 грн. та підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Відповідно до статті 83 Кодексу Законів про Працю та статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що працюючи у Пустомитівському управлінні будинками позивачка ОСОБА_5 за 21 рік праці жодного разу не була у відпустці, а тому, у зв'язку з звільненням у неї виникло право на компенсацію за всі невикористані щорічні відпустки.

Статтею б Закону «Про відпустки» визначено загальну тривалість щорічної відпустки для працівників за відпрацьований робочий рік. Щорічна відпустка не може бути менше, ніж 24 календарних дні.

Розраховуючи розмір компенсацію за всі невикористані щорічні відпустки, суд бере до уваги досліджений в судовому засіданні представлений позивачкою ОСОБА_5 розрахунок, який суд визнав належним та допустимим доказом, який неоспорений відповідачем.

Таким чином, сума компенсації за всі невикористані щорічні відпустки з врахуванням відповідних відрахувань соціального податку відповідно до Закону, що становить у розмірі 48 016,91 грн. підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, передбачено відшкодування працівникові власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди. Вона відшкодовується в разі, якщо порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача завданої моральної (немайнової) шкоди, суд вважає такі вимоги частково обгрунтовними та враховуючи тривале порушення відповідачем охоронюваних законом трудових прав позивачки, пов'язаних з затримкою розрахунків при звільненні та протягом 21 року недотримання норм Закону України „Про відпусткиВ» , суд оцінює спричинену матеріальну шкоду у розмірі 2500 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру позовних вимог з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 ЦПК України, ст.ст.36, 43 Конституції України, 83, 115, 116, 117, 237-1, 232 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Пустомитівського управління будинками Пустомитівської районної ради Львівської області, в особі ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками на користь ОСОБА_5 12 166,60 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят шість гривень 60 коп.) - заборгованості по заробітній платі; 120,59 грн. (сто двадцять гривень 59 коп.) - компенсацію за невчасну виплачену зарплату; 8912,89 грн. (вісім тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 89 коп.) - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати; 48 016, 91 грн. ( сорок вісім тисяч шістнадцять гривень 91 коп.) - компенсацію за невикористану відпустку; 2 500.00 (дві тисячі п'ятсот) гривень маральної шкоди.

Стягнути з Пустомитівського управління будинками Пустомитівської районної ради Львівської області, в особі ліквідаційної комісії в користь держави 717, 17 грн. (сімсот сімнадцять гривень 17 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяОСОБА_1