Ухвала

від 08.08.2012 по справі 2а/1270/4044/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року справа №2а/1270/4044/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Жаботинської С.В., Компанієць І.Д.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року по справі за позовом Підприємства «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282300, №0000292300 від 16.02.2012, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282300, №0000292300 від 16.02.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року адміністративний позов Підприємства «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282300, №0000292300 від 16.02.2012, задоволено повністю, а саме:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську №0000282300 від 16 лютого 2012 року, яким визначено Підприємству «Сприяння Плюс» Громадської організації Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 179215 грн., в тому числі: за основним платежем - 179214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську №0000292300 від 16 лютого 2012 року, яким визначено Підприємству «Сприяння Плюс» Громадської організації Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 163295,80 грн., в тому числі: за основним платежем - 154714 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8581,80 грн.;

стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 коп.).

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

у період з 18.01.2012 по 24.01.2012 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м.Луганську була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.07.2011 та податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Ваел Плюс» код 33352187, за результатами якої складено акт №80/2300/32326455 від 31.01.2012 (а.с. 24-39).

Перевіркою встановлені порушення Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 179213,0 грн., в тому числі: у 1 кварталі 2011 року на суму 16143,0 грн., у 2 кварталі 2011 року на суму 123599,0 грн. та у 3 кварталі 2011 року на суму 163070,0 грн. (у тому числі за 3 квартал 2011 року 39472,0 грн.); пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 154714 грн., в тому числі за березень 2011 року - 129143,00 грн., червень 2011 року - 107477,00 грн. та за липень 2011 року - 34323,00 грн. (а.с. 37-38).

Висновки відповідача про порушення Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139 ст.139, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ґрунтуються на висновках акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 11.11.2011 за №804/23-33352187 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Ваел Плюс», що на думку податкового органу свідчить про безтоварність господарських операцій, укладених між Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» та ТОВ «Ваел Плюс».

На підставі акту перевірки №80/2300/32326455 від 31.01.2012 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м.Луганську прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000282300 від 16.02.2012, згідно якого Підприємству «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 179215 грн., в тому числі: за основним платежем - 179214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (а.с. 41;

- №0000292300 від 16.02.2012, згідно якого Підприємству «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 163295,80 грн., в тому числі: за основним платежем - 154714 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8581,80 грн. (а.с. 42).

Між Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» та ТОВ «Ваел Плюс» укладено договір зберігання №6 від 01.03.2011, згідно якого Підприємство «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» приймає від ТОВ «Ваел Плюс» на відповідальне зберігання строком на один рік вугільну продукцію в асортименті і кількості згідно специфікації (а.с. 96).

ОСОБА_2 відповідального зберігання вугілля від 28.03.2011, від 13.06.2011, від 15.07.2011 Підприємство «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» прийняло від ТОВ «Ваел Плюс» на відповідальне зберігання вугілля, вид та кількість якого визначена в акті, за адресою: м.Луганськ, сел.Ювілейне, промзона район 25-го тупіка (а.с. 97, 98, 99).

За адресою: м. Луганськ, сел.Ювілейне, промзона, район 25-го тупіка, позивач орендує земельну ділянку за договором оренди з Ювілейною селищною радою Артемівського району м.Луганська від 07.05.2003 (а.с.21-23).

25.03.2011 між Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» та ТОВ «Ваел Плюс» укладено договір №1/1, за умовами якого Підприємство «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» придбає у ТОВ «Ваел-Плюс» вугілля у кількості і якості за ціною згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору та накладних (а.с. 78, 79, 80, 81).

На підтвердження виконання договору №1/1 від 25.03.2011, а саме здійснення операцій з придбання вугілля позивачем були надані специфікації за березень 2011 року, за червень 2011 року, липень 2011 року, видаткові накладні, (а.с. 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94), податкові накладні (а.с. 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95), платіжні доручення (261-265), картки по рахункам 63.1, 64.4 за березень, червень, липень, серпень 2011 року (а.с. 196-211, 265).

Подальша реалізація придбаного позивачем у ТОВ «Ваел Плюс» вугілля підтверджується договором на поставку вугільної продукції №225 від 04.10.2010, укладеним між Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» та ТОВ «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо», договором №4 від 20.07.2011, укладеним між Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» та ТОВ «ДомСервіс», договором №2 від 05.04.2011, укладеним між Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» та ТОВ НВФ «Енергія», договором №08/07/11 від 08.07.2011, укладеним між Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» та ТОВ «Техвугілляресурс-Снаб», специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями про приймання вантажу, актами приймання - передачі, банківськими виписками (а.с. 212-264).

ОСОБА_2 з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних за договором купівлі продажу товару №1/1 від 25.03.2011, суд вважав необґрунтованими, оскільки як встановлено під час судового розгляду товар зберігався у позивача на умовах договору зберігання №6 від 01.03.2011, та після цього мало місце укладення договору купівлі продажу товару №1/1 від 25.03.2011. Оскільки транспортування товару за договором купівлі продажу товару №1/1 від 25.03.2011 не здійснювалося, так як товар вже знаходився у позивача на зберіганні, суд погодивя з доводами позивача, що складення товарно-транспортних накладних у даному випадку непотрібно.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у адміністративній справі №2а-10971/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 задоволені частково позовні вимоги ТОВ «Ваел Плюс», а саме визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання ОСОБА_2 №804/23-33352187 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс», код ЄДРПОУ 33352187 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року» від 11.11.2011 року (а.с. 139-145, 146-147).

Визнання протиправними у судовому порядку дій з проведення перевірки свідчить про відсутність у податкового органу правових підстав на проведення перевірки та протиправність проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс», результати якої оформлені актом від 11 листопада 2011 року за №804/23-33352187. Набрання постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-10971/11/1270 законної сили доводить порушення податковим органом порядку проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, та, як наслідок цього, неналежність акта перевірки як доказу, покладеного в основу податкового правопорушення.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» із ТОВ «Ваел Плюс» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини Підприємством «Сприяння Плюс» Громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захисту платників податків «Сприяння» із ТОВ «Ваел Плюс» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Висновки податкового органу про н відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує на фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим вийшов за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд правильно не погодився з доводами податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надавалося.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

ОСОБА_3

ОСОБА_4