Ухвала

від 13.08.2015 по справі 2а/0470/10165/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/33054/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії «Євро-Нафта-АЗС» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі 2а-0470/10165/11

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії «Євро-

Нафта-АЗС»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.

Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у

Дніпропетровській області

про визнання незаконними дій та визнання недійсними податкових

повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями компанії «Євро-Нафта-АЗС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та визнання недійсними податкових повідомлень- рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти сплати ДП з ІІ компанія «Євро-Нафта-АЗС» земельного податку до бюджету за 2008 - 2009 роки, відповідачем складено акт від 26.01.2010 року № 218/15-306/31270972, яким встановлено несплату позивачем земельного податку за перевіряємий період.

На підставі акта перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 01.02.2010 № 0001491501/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 384 240,98 грн. за основним платежем та 38 424, 10 грн. за штрафними санкціями; від 29.09.2010 року № 0010761501/3, яким визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 367 973, 72 грн. за основним платежем та 38 424, 10 грн. за штрафними санкціями.

При формуванні податкового повідомлення-рішення від 01.02.2010 року № 0001491501/0 в автоматичному режимі було допущено помилку у визначенні номеру та дати акту, на підставі якого воно винесено, про що платника податків повідомлено листом від 22.04.2010 року № 2955/10/15-316.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

У статті 5 цього Закону визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах 1, 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції до 02.05.2009 року) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

З урахуванням змін, внесених Законом України від 05.03.2009 року № 1066-VI, який набрав чинності 02.05.2009 року, стаття 125 Земельного кодексу України передбачала, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Водночас стаття 120 Земельного кодексу України не давала підстав для іншого розуміння її змісту.

Таким чином, перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, - стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку.

Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідно до договору від 22.04.2002 року № АЗС-05/2002. ДП з ІІ компанія «Євро-Нафта-АЗС» придбала у ДП з ІІ «Джі Бі Інвестментс» приміщення, розташовані за адресою: Криворізьке шосе, 35, м. Дніпропетровськ. Зазначені приміщення згідно акту прийому-передачі в день укладання договору були передані покупцю.

Право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці приміщення, позивачем на час виникнення спірних відносин оформлено не було.

Таким чином, з моменту ліквідації Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Джі Бі Інвестментс», починаючи з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області про ліквідацію ДП з ІІ «Джі Бі Інвестменс» (06.03.2008 року), у якого позивач придбав обєкти нерухомого майна та у користуванні якого знаходилась земельна ділянка під об`єктами придбаного позивачем нерухомого майна площею 1,1574 га та до дати реєстрації права власності на нерухоме майно за компанією «СНД ОІЛ Петролеум Трейд Корпорейшин» 04.12.2009 року, саме позивач повинен був сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою на якій було розташовано нерухоме майно, яке було у власності позивача та за частину ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

З приводу позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2010 року № 0001491501/0 судами встановлено, що з урахуванням рішень ДПА у Дніпропетровській області № 19369/10/25-008 від 20.07.2010 року, ДПА України від 28.09.2010 року № 26404/10/25-008, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в силу абз. «б» пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вважається відкликаним, а тому його оскарження в судовому порядку є безпідставним.

При цьому судами вірно зазначено, що за умови вчинення з боку платника податків порушень, які призвели до заниження податкових зобов'язань, допущені контролюючим органом процедурні порушення при складанні, надісланні (врученні) податкових повідомлень-рішень, які не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, не є виключною підставою для визнання протиправними таких рішень.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії «Євро-Нафта-АЗС» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі 2а-0470/10165/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії «Євро-Нафта-АЗС» відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі 2а-0470/10165/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко