Ухвала

від 13.08.2015 по справі 2а/0370/3814/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/48576/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Бовкун В .В .

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13 .0 8.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013

у справі № 2а/0370/3814/12

за позовом Публічного акціонерного товариства „Ковельсільмаш"

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Волинській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Ковельсільмаш" звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник - Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) про скасування податкових повідомлень-рішень: № 00003923/0 від 07.05.2007; № 00004023/0 від 07.05.2007; № 00004123/0 від 07.05.2007; № 00004223/0 від 07.05.2007.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 00003923/0 від 07.05.2007; № 00004023/0 від 07.05.2007; № 00004123/0 від 07.05.2007; № 00004223/0 від 07.05.2007.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 змінено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення: № 00003923/0 від 07.05.2007; № 00004023/0 від 07.05.2007; № 00004123/0 від 07.05.2007; № 00004223/0 від 07.05.2007, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови слідчого відділення з розслідування кримінальних справ у Голосіївському районі м. Києва СВ ПМ ДПА у м. Києві від 15.01.2007 про призначення перевірки відповідачем в період з 23.03.2007 по 13.04.2007 було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ „Сателіт Еконоснова", ТОВ „Комплакторг", ВАТ „Жовтнева Кузня" за період з 01.10.2005 по 31.01.2006 та складено акт № 378/23-00238138 від 20.04.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00003923/0, яким визначено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3339764 грн.; № 00004223/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1203100, 50 грн.; № 00004023/0, яким зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 292274 грн.; № 00004123/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за січень 2006 року на суму 241565 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", наказу ДПА України № 143 від 29.03.2003 „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання", в результаті якого виявлено заниження податку на прибуток за IV квартал 2005 року на суму 1669882 грн.; пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997, занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1094341 грн., та завищення суми податку, заявленого до бюджетного відшкодування за січень 2006 року, на суму 241565 грн.

В ході документальної перевірки позивача встановлено, що згідно записів бухгалтерського обліку та поданих декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість позивачем зайво віднесло до складу валових витрат за 2005 рік витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ „Сателліт Еконоснова" на загальну суму 6679528,97 грн., та відповідно віднесло до складу податкового кредиту за грудень 2005 року податок на додану вартість в сумі 1335905 грн. з їх вартості.

Зазначені суми валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість не підтверджені підприємством документально.

Відповідачем зроблено висновок про безтоварність операцій по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ „Сателіт Еконоснова", та відповідно, по продажу їх ТОВ „Комплакторг".

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств").

У відповідності до пп. 7.7.3 п. 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідачем не заперечується факт крадіжки майна, яке мало місце 15.12.2006 за яким Червоноградським MB ГУМУС України у Львівській області порушено кримінальну справу № 134-0558 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

05.04.2007 року після вимоги Ковельської ОДПІ від 28.03.2007 позивачем було вжито заходів щодо поновлення втрачених документів, а саме направлені листи до ТОВ „Сателіт Еконоснова" та ТОВ „Комплакторг".

На час вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Позивачем було вжито заходів до поновлення втрачених документів з метою підтвердження реального характеру господарських операцій з ТОВ „Сателіт Еконоснова" та подальшу реалізацію товарно-матеріальних цінностей ТОВ „Комплакторг", ВАТ „Жовтнева Кузня".

Розрахунки між ПАТ „Ковельсільмаш" та ТОВ „Сателіт Еконоснова" було оформлено шляхом видачі простих векселів з терміном платежу по пред'явленню. На момент перевірки векселі згідно журналу реєстрації векселів не погашені.

Крім того судами встановлено, що податкові накладні ПАТ „Ковельсільмаш" за грудень 2005 року, січень 2006 року перераховані в реєстрах отриманих податкових накладних договірні документи між ВАТ „Ковельсільмаш" та ТОВ „Сателіт Еконоснова", податкові накладні по проведеним операціям, в судовому порядку не визнані недійсними.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Законів, підстави для позбавлення його права на валові витрати та податковий кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з поставки товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Посилання податкового органу в підтвердження обставин щодо фіктивності контрагентів позивача ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальної справи, зібраних в ході досудового слідства, тому враховуючи те, що інших допустимих доказів фіктивності підприємства не надано, суди правильно відхилили такі посилання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 у справі № 2а/0370/3814/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 у справі № 2а/0370/3814/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко