Постанова

від 19.08.2015 по справі 910/10709/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа№ 910/10709/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Збіглей І.В., дов. б/н від 10.08.2015 року;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та

Кредит»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.06.2015 року

у справі № 910/10709/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного підприємства «Крол»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та

Кредит»

про стягнення 418 738.46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10709/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Приватного підприємства «Крол» заборгованість з повернення суми вкладного траншу у розмірі 414 000,00 грн., відсотки за вкладом у розмірі 4 738,46 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 8 374,77 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10709/15 скасувати в частині стягнення з останнього на користь Приватного підприємства «Крол» суму витрат на оплату послуг адвоката та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гончаров С.А., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 19.08.2015 року.

17.08.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Крол» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного суду від 19.08.2015 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року справу № 910/10709/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Приватного підприємства «Крол» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року про прийняття апеляційної скарги до провадження отримана представником Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 14.08.2015 року.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

16.03.2015 року між Приватним підприємством «Крол» (далі - позивач, клієнт, ПП «Крол») та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач, банк, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») було укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № 92 (далі - Договір).

За умовами Договору клієнт надав банку грошові кошти, надалі «вклад», у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.3 Договору, він діє до 18.04.2016 року, внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та році). Проценти за цим договором нараховуються лише на залишок грошових коштів в національній валюті. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу.

Як передбачено п. 2.3 Договору, нарахування процентів за вкладом проводиться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у день, що передує його поверненню клієнту або списанню з рахунку клієнта, відповідно до строку вкладного траншу, вказаного у відповідному додатку.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний в листі клієнта про повернення коштів.

Як передбачено п. 4.2 Договору, після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що за згодою банку клієнт має право збільшувати суму вкладу шляхом розміщення нових вкладних траншів.

Додатком № 92-13 від 16.03.2015 року до Договору сторони погодили наступне:

- для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 17.03.2015 року здійснює перерахування грошових коштів зі свого рахунку поточного рахунку через транзитний рахунок відповідача на вкладний рахунок у банку у розмірі 360 000,00 грн. (п. 1);

- сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 17.04.2015 року (п. 2);

- на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 14 % річних (п.3.);

На виконання умов Договору та вказаного Додатку, позивач перерахував кошти у розмірі 360 000,00 грн. на транзитний рахунок, відкритий в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджується платіжним дорученням № 3456 від 16.03.2015 року (а.с. 13).

Додатком № 92-14 від 27.03.2015 року до Договору сторони погодили наступне:

- для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 30.03.2015 року здійснює перерахування грошових коштів зі свого рахунку поточного рахунку через транзитний рахунок відповідача на вкладний рахунок у банку у розмірі 54 000,00 грн. (п. 1);

- сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 28.04.2015 року (п. 2)

- на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 10 % річних (п.3.)

На виконання умов зазначеного Додатку, позивач перерахував тимчасово вільні кошти у розмірі 54 000,00 грн. на транзитний рахунок, відкритий в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 27.03.2015 року (а.с. 30).

При цьому, п.п. 4, 5 вказаних Додатків встановлено, що виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком при поверненні вкладу, нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу; сторони дійшли згоди, що повернення вкладного траншу або його частки до настання строку, що вказаний в п. 2 цього додатку, можливо тільки за згодою сторін, дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу клієнта не можливо.

ПП «Крол» посилається на те, що відповідач суму вкладу та нарахованих відсотків вчасно не перерахував, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, - 418 738,46 грн., а саме: 414 000,00 грн. заборгованості по вкладу, 4 738,46 грн. заборгованості зі сплати процентів нарахованих на суму вкладу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною ст. 1060 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Приписами ст. 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно п. 3.3. постанови Національного банку України № 516 від 03.12.2003 року, якою затверджено «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на наявні в матеріалах справи платіжні доручення, позивачем розміщено вклад у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у розмірі 360 000,00 грн. та 54 000,00 грн., що загалом становить 414 000,00 грн.

Відповідно до Додатків до Договору банк зобов'язався повернути на рахунок позивача вкладні кошти разом з процентами після закінчення строку на який вони надавалися, а саме: 360 000,00 грн. мали бути повернуті до 17.04.2015 року, а 54 000,00 грн. - до 28.04.2015 року.

Доказів перерахування відповідачем вкладу та процентів по ньому на рахунок позивача суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості по Договору банківського вкладу «Класичний» № 92 від 16.03.2015 року з відповідача на користь позивача у сумі 418 738,46 грн., з яких: 414 000,00 грн. основної заборгованості та 4 738,46 грн. процентів за вкладом.

Крім того, з відповідача було стягнуто витрати на послуги адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Апелянт, не погоджуючись з даним рішенням, оскаржує його лише в частині стягнення витрат на послуги адвоката.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

У матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги №20/04-15 від 20.04.2015 року, укладений між Адвокатським бюро «Юрія Христофорова» та ПП «Крол».

За умовами вказаного договору адвокатське бюро зобов'язалося надати правову допомогу у Господарському суді міста Києва у справі за позовом ПП «Крол» до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості на підставі Договору банківського вкладу № 92 від 16.03.2015 року, а клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги в порядку та строки, визначені цим договором.

Пунктом 2.3 Договору про надання правової допомоги встановлена вартість послуг, що надається за цим Договором, у розмірі 20 000,00 грн.

При цьому, у матеріалах справи міститься ордер ПТ № 001389 від 20.04.2015 року, підписаний сторонами на підставі Договору про надання правової допомоги (а.с. 36).

ПП «Крол» було сплачено Адвокатському бюро «Юрія Христофорова» витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн. з призначенням платежу «згідно договору про надання правової допомоги № 20/04-15 від 20.04.2015 року», що підтверджується платіжним дорученням № 112 від 21.04.2015 року (а.с. 18).

Слід звернути увагу, що саме Христофоров Ю.В. був присутнім у всіх засіданнях суду першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, здійснених позивачем, на користь останнього.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10709/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10709/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/10709/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко

Повний текст рішення складено 19.08.2015 року.