Постанова

від 18.08.2015 по справі 903/431/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 903/431/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПП "Люблинецьбуд" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.15 р. у справі № 903/431/15

за позовом Приватне підприємство "Люблинецьбуд"

до Люблинецька селищна рада

про визнання недійсним рішення Люблинецької селищної ради від 25.11.2014р. №36-7/2014 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,40га Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.05.2015 року по справі № 903/431/15 (суддя Слупко В.Л.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. В обгрунтування скарги зазначає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України, оскільки ці норми застосовуються до первинного надання земельної ділянки у власність або користування і не поширюють свою дію на випадки переходу права на земельну ділянку у разі перетворення юридичної особи. Вказує, що ПП "Люблинецьбуд" є правонаступником Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів виробів, якій була надана в постійне користування земельна ділянка площею 7,40 га згідно Держакту серії ІІ-ВЛ № 000872 від 30.11.1999 р. Відтак, позивач являється не новоствореним підприємством, а перетвореним. Одночасно, як правонаступник, позивач прийняв всі майнові права та обов'язки реорганізованої особи - Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів, в тому числі і право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до судової практики право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законом порядку юридичною особою, не втрачається у випадках її реорганізації, а зберігається за її правонаступником до належного переоформлення. Таким чином, рішення Люблинецької селищної ради про припинення права постійного користування землею безпосередньо порушує права позивача.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач не забезпечив явку представника в судові засідання, однак надіслав заяву від 21.07.2015 р. № 328/21/2-14 в якій просить розгляд проводити без участі його представника та повідомляє, що апеляційну скаргу не визнає, а рішення суду першої інстанції вважає законним і обгрунтованим.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Люблинецькою селищною радою на підставі рішення № 6/2 від 03.09.1999 р. було видано Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 000872 від 30.11.1999 р. Відповідно до вказаного акту Дирекцією отримано в постійне користування 7,40 га землі в межах згідно з планом землекористування для виробництва будівельних матеріалів.

Зміни в землекористуванні в Державний акт не вносились (а.с.8-11).

З листа Реєстраційної служби Ковельського МРУЮ від 25.11.2014р. № 02.1.24/706, направленого на адресу Люблинецької селищної ради, вбачається, що 05.05.2000 р. було проведено державну реєстрацію припинення Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів (см. Люблинець, Ковельського району Волинської області) шляхом реорганізації в колективне підприємство "Будматеріали-99" за місцезнаходженням смт. Люблинець Ковельського району Волинської області (а.с.53).

Відповідно до п. 1,7 розділу 1 Статуту колективного підприємства "Будматеріали-99", зареєстрованого 05.05.2000 р. № 216, останнє є правонаступником Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів.

Пунктами 2.2, 2.2.1 розділу 2 Статуту приватного підприємства "Люблинецьбуд", зареєстрованого 04.02.2013 р. № 11851050010000606 визначено, що Підприємство є правонаступником колективного підприємства "Будматеріали-99". В зв'язку з перетворенням колективного підприємства "Будматеріали-99" до Підприємства перейшли усе майно, баланс, усі права та обов'язки свого попередника.

Факт вищевказаного правонаступництва стверджується також і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2014 р.

Таким чином, до ПП "Люблинецьбуд", як правонаступника КП "Будматеріали-99", перейшли всі права та обов'язки свого попередника, до якого в свою чергу перейшли всі права та обов'язки Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів.

Оспорюваним рішенням від 25.11.2014 р. Люблинецька селищна рада вирішила:

1. Припинити право постійного користування земельними ділянками загальною площею 7,40 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які надані раніше Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів згідно державного акту на право постійного користування землею серії II-ВЛ №000872, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №61 30.11.1999р.

2. Земельну ділянку, яка була надана у постійне користування Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів для будівництва заводу, передати до земель запасу Люблинецької селищної ради.

3. Спеціліасту - землевпоряднику селищної ради та управлінню Держземагенства у Ковельському районі внести зміни до земельно-облікової документації.

4. Зобов'язати ПП"Люблинецьбуд" в місячний термін з дня отримання рішення сесії звернутися у виконавчий комітет селищної ради для виготовлення та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти незавершеного будівництва підприємства.

Дане рішення прийнято відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12, п. 2 ст. 92, ст. 141 Земельного кодексу України, враховуючи лист реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції від 25.11.2014 р. № 02.1.24/706, в зв'язку із припиненням Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів шляхом реорганізації.

Позивач, вважаючи, що оспорюваним рішенням порушено його права землекористувача, звернувся до господарського суду з позовом про визнання його недійсним.

Вирішуючи зазначений спір колегією суддів враховується наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Земельний кодекс України (від 18.12.1990) не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та/або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Визначення таких підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою ст. 92 Земельного кодексу України (від 25.10.2001), відповідно до ч. 2 якої права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. При цьому, питання припинення права користування земельною ділянкою врегульовано нормою ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Втім, аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради).

Як зазначалось вище, в 1999 році Дирекцією по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів було отримано державний акт серії ІІ-ВЛ № 000872 на право постійного користування землею. В 2000 році, внаслідок реорганізації Дирекції, всі її права та обов'язки перейшли до правонаступника - колективного підприємства "Будматеріали-99".

Згідно ч.ч. 5, 6, 7 ст. 34 діючого на той час Закону України "Про підприємства в Україні", у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) до правонаступника переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

Таким чином, до КП "Будматеріали-99" перейшло право постійного користування земельною ділянкою відповідно до державного акту серії ІІ-ВЛ № 000872, оскільки доказів припинення такого права як на момент реорганізації Дирекції, так і після цього не надано (згідно ст. 27 діючого на той час Земельного кодексу), а чинне на той час законодавство не встановлювало винятків щодо неможливості переходу права постійного користування землею до правонаступника при переході майна, усіх прав та обов'язків реорганізованої юридичної особи.

Переоформлення державного акту на правонаступника не відбувалось. З введенням в дію нового Земельного кодексу України з 01.01.2002 року, колективне підприємство "Будматеріали-99" позбавлялось можливості отримати земельні ділянки в постійне користування, оскільки за фомою власності не відносилось до державних або комунальних підприємств.

Відповідно до п. 6 (в редакції Закону №2059-ІУ від 06.10.2004) Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, положення пункту 6 розділу X Земельного кодексу України втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005.

При цьому, відповідно до абзацу 11 п. 5.3 цього рішення стаття 92 Земельного кодексу не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених законодавчих приписів, слід дійти висновку, що набуття права постійного землекористування і існування (дія) такого права на момент введення в дію з 01.01.2002 нового Земельного кодексу є різними правовими поняттями.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом не може набувати права постійного землекористуванні, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано Державний акт на право постійного землекористування (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду України від 26.09.2011 у цивільній справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Чинадіївської селищної ради).

При цьому слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 108, ст. 190 ЦК України таке право збереглося за ПП "Люблинецьбуд", як правонаступника перетвореної юридичної особи КП "Будматеріали-99".

Відтак, право постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту серії ІІ-ВЛ № 000872, яке було набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 року, не втратилось для правонаступника Дирекції - КП "Будматеріали-99" перетвореного в ПП "Люблинецьбуд", а зберігається до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Викладене свідчить про те, що прийняття селищною радою рішення про припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення діяльності державного підприємства, за наявності правонаступника останнього, порушує права та обов'язки правонаступника юридичної особи, як землекористувача такої ділянки.

Таким чином, оспорюване рішення Люблинецької селищної ради від 25.11.2014 року № 36-7/2014 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Дирекції по будівництву Люблинецього заводу газосилікатних виробів" безпосередньо порушує права приватного підприємства "Люблинецьбуд", за яким, як правонаступником, зберігається право користування земельною ділянкою згідно державного акту серії ІІ-ВЛ № 000872 від 30.11.1999 р. до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що перехід до правонаступника перетвореного підприємства майнових прав та обов'язків не означає автоматичного переходу до новоствореного підприємства права землекористування, а тому оспорюване рішення селищної ради не стосується прав та обов'язків ПП "Люблинецьбуд".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Всупереч наведеним вище положенням діючого законодавства, практиці Верховного Суду України, встановленим обставинам у даній справі, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського Волинської області від 26.05.2015 р. у справі № 903/431/15 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Люблинецьбуд" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2015 р. у справі № 903/431/15 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати недійсним рішення Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області від 25.11.2014 року № 36-7/2014 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів".

3. Стягнути з Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області (45034, Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець, вул. Жовтнева, 51, ідентифікаційний код 05477646) на користь приватного підприємства "Люблинецьбуд" (45034, Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець, вул. Заводська, 3, ідентифікаційний код 20131738) - 1218 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 609 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги .

4. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.