Рішення

від 18.08.2015 по справі 551/377/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/377/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2547/15Головуючий у 1-й інстанції Колос Ю.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого -судді : Чумак О.В.

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

за участю

позивача ОСОБА_2

відповідача Кругляк О.М.

представника позивача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою голови Фермерського господарства «Агро-Дарина»

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 липня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «Агро-Дарина» про усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку та стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В., -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до фермерського господарства «Агро-Дарина» про усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, площею 3,51 га, яка розташована на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району, Полтавської області. 01.04.2010 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований відповідачем у Шишицькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру 24.04.2010 року за № 04157300123.

В зв'язку із закінченням 01.04.2015 року строку дії договору і небажанням його продовжувати, нею 17.02.2015 року на адресу директора ФГ «Агро-Дарина» був направлений лист про необхідність звільнення земельної ділянки.

Оскільки відповідач відмовився це зробити та продовжує незаконно займати належну їй земельну ділянку, просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,51 га, шляхом примусового припинення права користування орендарем ФГ «Агро-Дарина» права користування земельною ділянкою, а також стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 10.07.2015 року позов ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Агро-Дарина» - задоволено.

Зобов'язано фермерське господарство «Агро-Дарина» не чинити ОСОБА_2 перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, що належить їй на праві власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Сагайдацькою сільською радою Шишацького району Полтавської області 27 серпня 2007 року за № 287, розташованої на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області.

Зобов'язано фермерське господарство «Агро-Дарина» в особі голови господарства Кругляка Олексія Миколайовича повернути ОСОБА_6 земельну ділянку, що належить їй на праві власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Сагайдацькою сільською радою Шишацького району Полтавської області 27 серпня 2007 року за № 287, розташованої на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області.

Стягнуто з фермерського господарства «Агро-Дарина», ідентифікаційний код 36563242 юридичною адресою якого є село Сагайдак Шишацького району Полтавської області, на користь ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав, 243 грн. 60 коп. на відшкодування витрат на оплату правової допомоги, а всього стягнути 5843 грн. 60 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зазначив, що суд не враховував тієї обставини, що строк дії договору закінчився лише 25.04.2015 року тобто на час звернення позивача до суду з позовом він її прав не порушував. Крім того, він не отримував будь-яких листів з приводу не бажання позивачки продовжити строк дії договору оренди, тому вважає, що договір є продовжений на той самий строк. Також він не згоден із стягненням з фермерського господарства моральної шкоди, оскільки будь-яких доказів на її підтвердження позивач не надала. З огляду на вказане, просив рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 п.п.1,2, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є в тому числі неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи,недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом вірно встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Сагайдацькою сільською радою Шишацького району Полтавської області 27 серпня 2007 року за № 287 належить земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 3,51 га розташована на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області.

01.04.2010 року між позивачкою та Фермерським господарством «Агро-Дарина» в особі його голови Кругляка О.М. був укладений договір оренди вказаної вище земельної ділянки № НОМЕР_2 строком на п'ять років, який зареєстрований у Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру 26.04.2010 року за № 041057300123.

Відповідно до акту приймання передачі від 01.04.2010 року позивачка передала, а відповідач прийняв належну ОСОБА_2 земельну ділянку.

17.02.2015 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про небажання продовжувати строк дії договору та необхідність повернення їй земельної ділянки в зв'язку із закінченням визначеного договором строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договорами оренди землі.

Статтею 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

Згідно ст.ст. 14, 15 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і однією із істотних умов договору є строк дії договору, який відповідно до ст.. 19 вказаного Закону визначається за згодою сторін і не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання передачі, який згідно статті 15 цього Закону є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Статтею 18 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації та згідно частини 1 статті 31 цього Закону - припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення прав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ФГ «Агро-Дарина» не чинити позивачці перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, що належить їй на праві власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Сагайдацькою сільською радою Шишацького району Полтавської області 27 серпня 2007 року за № 287, розташованої на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області та повернення її власникові, суд першої інстанції вірно виходив з того, що строк дії договору оренди закінчився, ОСОБА_2 не виявила бажання продовжити його на новий термін, або переукласти з тим же орендарем на інших умовах, тому відмова голови ФГ «Агро-Дарина» звільнити земельну ділянку та повернути її позивачці є неправомірною.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що укладений з позивачкою договір оренди продовжений на той самий строк, оскільки ОСОБА_2, після закінчення строку дії договору, не повідомила його про бажання повернути земельну ділянку та не висловила заперечень щодо поновлення договору, оскільки порядок поновлення договору оренди землі визначений статтею 33 ЗУ «Про оренду землі», згідно якої саме орендар не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі зобов'язаний повідомити орендодавця про бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_2 щодо заподіяння їй моральної шкоди, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктами 3, 5 Постанови N4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повному обсязі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 цього Кодексу є підставою для скасування рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст.307, п.1,2,4 ч. 1 ст. 309, ст..ст.314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агро-Дарина» задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 липня 2015 року в частині стягнення моральної шкоди - скасувати. Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Агро-Дарина» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 липня 2015 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий /підпис/ О.В. Чумак

Судді /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області О.В.Чумак