Рішення

від 26.12.2011 по справі 2-4029/11

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

???

Справа № 2-4029\11р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2011 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого -судді Мельник І.О.

при секретарі -Маломуж Н.В.

з участю адвоката -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: перша Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання договорів дарування недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки по Залізничному проїзду, 15 в м. Черкаси, які було укладено між позивачкою та відповідачкою 23.12.2008 року та посвідчені нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23.12.2008 року вона подарувала ОСОБА_3 належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по Залізничному проїзду, 15 в м. Черкаси. Вважає, що договори дарування нею було укладено в наслідок помилки, оскільки, укладаючи договори була впевнена, що відповідачка бере на себе зобов'язання доглядати за нею, тобто укладається договір довічного утримання. Після укладення договорів вона вважає себе власником будинку, несе витрати по утриманню будинку. На час укладання договорів дарування позивачці було 76 років. В 2001 році вона перенесла інсульт головного мозку. З того часу постійно хворіє, проходить стаціонарне лікування. З 12.02.2003 року позивачка ОСОБА_2 являється інвалідом 1 групи, в зв'язку з інвалідністю непрацездатна та потребує стороннього догляду.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 пояснила, що спочатку відповідачка доглядала за нею та обіцяла робити це і в майбутньому, але з листопада 2010 року обіцянки по догляду не виконує. Усвідомивши, що між нею та відповідачкою фактично були укладені договори дарування, а не договір довічного утримання, просить суд визнати їх недійсними, так як вона не мала наміру дарувати належне їй майно, а бажала укласти договір довічного утримання.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала. Пояснила суду, що дійсно 23.12.2008 року між нею та позивачкою ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами та договір дарування земельної ділянки по Залізничному проїзду, 15 в м. Черкаси. Дійсно між нею та ОСОБА_2 була домовленість про здійснення догляду за останньою. Доглядала вона за ОСОБА_2 до листопада 2010 року. Так як відносини між нею та ОСОБА_2 погіршились, вона припинила догляд.

Представник третьої особи Першої Черкаської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, направив листа про розгляд справи без їхнього представника.

Заслухавши позивача, відповідачку, адвоката, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У ході розгляду справи встановлено, що 23.12.2008 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено два договори: договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами та договір дарування земельної ділянки по Залізничному проїзду, 15 в м. Черкаси. На час укладання договорів дарування позивачці було 76 років. У 2001 році вона перенесла інсульт головного мозку. З того часу постійно хворіє, проходить стаціонарне лікування. З 12.02.2003 року позивачка ОСОБА_2 являється інвалідом 1 групи, в зв'язку з інвалідністю непрацездатна та потребує стороннього догляду. Укладаючи договори дарування вважала, що обдарована бере на себе певні обов'язки по догляду за нею, тобто укладаючи оспорювані договори вважала, що укладає договори довічного утримання. Дані обставини не заперечує і відповідачка.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судоми недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_2, укладаючи з відповідачкою ОСОБА_3 договори дарування, помилялася щодо обставин правочину, і тому вважає за необхідним визнати їх недійсними.

Керуючись ст.ст. 203, 229 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 57-60, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: перша Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання договорів дарування недійсними задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування жилого будинку з надвірними спорудами по проїзду Залізничному, 15 в м. Черкаси, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.12.2008 року та посвідчений нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі за № 4-2389.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки по проїзду Залізничному, 15 в м. Черкаси, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.12.2008 року та посвідчений нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі за № 4-2391.

Сторони повернути в первісний стан.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: