Постанова

від 06.06.2011 по справі 2а/1770/1757/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1757/2011

06 червня 2011 року 11год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 підприємство "Меркурій" одноособового підприємства "ОСОБА_2 інтернешенел імпорт-експорт" до Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція про скасування податкових повідомлень-рішень. ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 підприємство «Меркурій» одноособового підприємства «ОСОБА_2 інтернешенел імпорт-експорт» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2010 року № 0000662340/0 та від 20.01.2011 року № 0000662340/328 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 228024,87 грн., в тому числі за основним платежем - 170587,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57437,62 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що перевіряючі в акті перевірки зазначили про те, що підприємством не було обрано метод оцінки балансової вартості іноземної валюти та не ведеться її облік в порушення вимог підпункт 7.3.6. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Окрім того, згідно з актом, ДП «Меркурій» в порушення підпункту 7.3.6. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не збільшувало валові доходи при здійсненні операцій з продажу іноземної валюти, що призвело до заниження валових доходів на суму 612 902 грн.

Однак, дані про необрання методу оцінки балансової вартості іноземної валюти, за словами представника позивача, не відповідають дійсності - для перевірки було надано наказ № 1 від 20.01.2005 року «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», згідно з пунктом 24 якого облік балансової вартості іноземної валюти визначається за ідентифікованою вартістю. Таким чином, ДП «Меркурій» було обрано метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за ідентифікованою вартістю, тобто за офіційним курсом НБУ, і обраний метод не змінювався підприємством протягом податкового року. Отже, порушення ДП «Меркурій» вимог підпункту 73.6. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє.

Як зазначив представник позивача, відповідно до підпункту 7.3.5. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти. Згідно з актом до складу валових доходів ДП «Меркурій» включено суму гривень від продажу іноземної валюти, однак не враховано збільшення валових витрат на суму балансової вартості проданої іноземної валюти відповідно до вимог вищенаведеного підпункту 7.3.5. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, представник позивача вказав, що орган податкової служби помилково виключив зі складу валових витрат суму 82393 грн. Твердження Кузнецовської ОДПІ про відсутність права позивача включити до валових витрат витрати за період, що перевірявся, на думку представника позивача, помилкове.

Органом податкової служби не визнається правомірність віднесення до складу валових витрат суми, сплаченої за отримання продукції - дошки на загальну суму 10033,35 грн. від ПП ОСОБА_4, тому що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Однак, відповідно до позиції представника ДП «Меркурій», накладна № 10 від 28.04.2010 року, відповідно до якої сформовано валові витрати в сумі 10033,35 грн., є достатньою підставою для засвідчення факту отримання директором підприємства продукції від ПП ОСОБА_4 на складі ДП «Меркурій».

Тому, позивач просить суд позов задовольнити повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0000662340/0 та від 20.01.2011 року № 0000662340/328 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 228024,87 грн., в тому числі за основним платежем - 170587,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57437,62 грн.

Відповідач - Кузнецовська ОДПІ проти позову заперечує, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив суду, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.3.5. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ДП «Меркурій» не обрано метод оцінки балансової вартості іноземної валюти і не збільшено валові доходи на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем іноземної валюти, та не збільшено валові витрати на суму балансової вартості такої іноземної валюти. Тому, Кузнецовська ОДПІ збільшила валові доходи позивача на суму 612902 грн.

Крім того, перевіркою встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку даним податкового обліку щодо витрат на придбання товарів (робіт, послуг) по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ півріччя 2009 року на суму 82393 грн.

Представник відповідача зазначив в судовому засіданні, що позивач відніс до валових витрат витрати на придбання продукції від ПП ОСОБА_4 без наявності товарно-транспортних накладних, довіреностей та актів П-6 та П-7, що суперечить Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, та вимогам Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року. Тому, Кузнецовська ОДПІ просить суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Кузнецовською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Меркурій» Одноособового підприємства «ОСОБА_5 Імпорт - Експорт», код ЄДРПОУ 31255650 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року і валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складений акт від 21.10.2010р. №1296/23/31255650 (т. І а.с.12-24).

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 7.3.6, підпункту 7.3.5 пункту 7, абзацу 4 підпункту 5.3.9, підпункту 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 211119 грн.

ДП «Меркурій» відповідно до вимог законодавства подало заперечення на акт перевірки з оригіналами документів, які частково були враховані органом податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення, зокрема зменшено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 39858 грн. внаслідок того, що Кузнецовською ОДПІ були взяті до уваги первинні документи на підтвердження здійснених витрат в сумі 159430 грн. на придбання експедиційних та транспортних послуг у нерезидента - компанії «Alfa Forwarding LTD» Польща (т. ІІ а.с. 16-26).

На підставі висновків акта перевірки та з врахуванням поданих позивачем заперечень Кузнецовською ОДПІ прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 року №0000662340/0, яким визначено ДП «Меркурій» податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 229035,50 грн., в тому числі 171261 грн. - за основним платежем та 57774,50 грн. - за штрафними санкціями (т. І а.с.25).

В результаті оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, органом податкової служби скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 року № 0000662340/328 (т. І а.с.26).

Як вставлено в судовому засіданні, позивач частково сплатив визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 673,75 грн. основного платежу та 336,88 грн. штрафних санкцій, в загальній сумі 1010,63 грн.

З врахуванням зазначеного представником позивача в судовому засіданні, ДП «Меркурій» оскаржує податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0000662340/0 та від 20.01.2011 року № 0000662340/328 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в частині висновків про:

- збільшення Кузнецовською ОДПІ валових доходів позивача на суму 612902 грн. внаслідок продажу іноземної валюти;

- зменшення органом державної податкової служби валових витрат на суму 82393 грн. внаслідок невідповідності бухгалтерського та податкового обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2009 року витрат за І півріччя 2009 року, за яке проведена перевірка і результати якої не оскаржувались;

- зменшення Кузнецовською ОДПІ валових витрат ДП «Меркурій» на суму 10033 грн. внаслідок не підтвердження позивачем отримання від ПП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей.

Суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 03.11.2010 року № 0000662340/0 та від 20.01.2011 року № 0000662340/328 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 228024,87 грн., в тому числі за основним платежем - 170587,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57437,62 грн. з огляду на наступне .

І. Відповідно до підпункту 7.3.5. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 8 грудня 1994 року № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 підприємство «Меркурій» протягом періоду, що перевірявся, отримало від продажу іноземної валюти 612902 грн., а саме: в ІІІ кварталі 2009 року - 77650 грн., ІV кварталі 2009 року - 167700 грн., І кварталі 2010 року - 158500 грн., в ІІ кварталі 2010 року - 209052 грн. (т. І а.с.133-146). Однак, на порушення вказаних норм підприємство не включило отриманий дохід в сумі 612902 грн. в склад валових доходів.

Підпунктом 7.3.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю, зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Судом встановлено, що ДП «Меркурій» було обрано метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за ідентифікованою вартістю, тобто за офіційним курсом НБУ, і обраний метод не змінювався підприємством протягом податкового року, що підтверджено поданим до заперечень до акту перевірки Наказом № 1 від 20.01.2005 року «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», згідно з пунктом 24 якого облік балансової вартості іноземної валюти визначається за ідентифікованою вартістю (т. І а.с.55-58). Даний факт не заперечувався представником відповідача і в судовому засіданні, і в самих запереченнях на позовну заяву.

За таких обставин, одночасно при збільшенні валових доходів на суму проданої іноземної валюти позивач зобов'язаний був збільшити і валові витрати на суму балансової вартості такої валюти. Однак, фактично ДП "Меркурій" не збільшило валові доходи на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з продажем іноземної валюти і при цьому не збільшило валові витрати на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Згідно пп. 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Кузнецовською ОДПІ при проведенні перевірки встановлено заниження ДП «Меркурій» валових доходів на суму проданої іноземної валюти за гривні, проте органом державної податкової служби в порушення пп. 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ не збільшено валові витрати позивача на суму балансової вартості проданої іноземної валюти, метод оцінки якої обраний позивачем за ідентифікованою вартістю, тобто за офіційним курсом НБУ.

За наведених обставин, враховуючи суму проданої ДП "Меркурій" іноземної валюти в розмірі 612902 грн., яка мала бути включена позивачем до складу валового доходу, та суму балансової вартості цієї валюти в розмірі 614761,72 грн., яка мала бути включена до складу валових витрат, об'єкт оподаткування платника податку на прибуток підприємств має від'ємне значення.

ІІ. Щодо зменшення органом державної податкової служби валових витрат позивача на суму 82393 грн. внаслідок невідповідності бухгалтерського та податкового обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2009 року витрат, понесених позивачем та відображених в бухгалтерському обліку за І півріччя 2009 року, за яке проведена перевірка і результати якої не оскаржувались, то суд приходить до висновку про безпідставність таких тверджень Кузнецовської ОДПІ.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що позивач до складу валових витрат за ІІІ квартал 2009 року включив суму витрат в розмірі 82393 грн., які відображені в бухгалтерському обліку підприємства у І півріччі 2009 року, однак не включені до складу валових витрат в податковому обліку за вказаний період.

Згідно з пп. 5.2.7. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Абзацом 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У позивача були всі законні підстави для формування валових витрат на основі включення суми витрат, що раніше не була помилково врахована.

Посилання органу податкової служби на порушення позивачем норм пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на увагу суду не заслуговує, оскільки даною нормою встановлено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Однак, включена сума ДП «Меркурій» до валових витрат в розмірі 82393 грн. підтверджена первинними документами, які були надані до перевірки, що не заперечується перевіряючими в акті перевірки і представником Кузнецовської ОДПІ в судовому засіданні.

Факт проведення перевірки за І півріччя 2009 року, результати якої не оскаржувались ДП "Меркурій", не міг вплинути на право платника податків включити до складу валових витрат наступних періодів такі помилково не враховані витрати за І півріччя 2009 року в розмірі 82393 грн.

Тому, висновок Кузнецовської ОДПІ про порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відбулося збільшення валових витрат на суму 82393 грн., неправомірний та необґрунтований.

ІІІ. Щодо зменшення Кузнецовською ОДПІ валових витрат ДП «Меркурій» на суму 10033 грн. внаслідок непідтвердження позивачем отримання від ПП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей, то судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 підприємство «Меркурій» отримало від приватного підприємця ОСОБА_4 дошку необрізну ясенову та дошку необрізну грабову на загальну суму 12040,02 грн., в тому числі ПДВ 2006,67 грн., що підтверджено копією податкової накладної № 11 від 28.04.2010 року та накладної № 10 від 28.04.2010 року (т. І а.с.59-60). Сума витрат включена до складу валових витрат відповідного періоду (т.ІІ ас.с.14-15).

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Висновки податкового органу про ненадання позивачем документів, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця - товарно-транспортних накладних, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 передавав призначену для ДП «Меркурій» дошку будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, є вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару. Товар був доставлений підприємцем ОСОБА_4 на склад позивача та прийнятий самим директором ДП «Меркурій» ОСОБА_6, тому будь-яких довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних взагалі не могло бути.

Крім того, посилання представника відповідача на необхідність оформлення в даному випадку документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, безпідставне, оскільки положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю застосовуються у випадку, коли стандартами, технічними умовами та умовами договорів передбачено такий порядок приймання-передачі продукції. Такі умови поставки не передбачалися між сторонами при здійсненні усного правочину між ПП ОСОБА_4 та ДП «Меркурій».

За наведених обставин, надані позивачем для перевірки та досліджені в судовому засіданні документи на підтвердження господарських операцій з ПП ОСОБА_4 - накладна та податкова накладна є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ДП «Меркурій» на формування валових витрат на суму 10033 грн.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень Кузнецовської ОДПІ щодо збільшення ДП «Меркурій» валових витрат на суму 82393 грн. витрат минулих періодів і на суму 10033 грн. отриманих товарно-матеріальних цінностей та про безпідставність невключення до складу валових витрат суми балансової вартості проданої іноземної валюти в розмірі 614761,72 грн.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0000662340/0 та від 20.01.2011 року № 0000662340/328 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 228024,87 грн., в тому числі за основним платежем - 170587,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57437,62 грн. підлягають скасуванню.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0000662340/0 (від 20.01.2011 року № 0000662340/328) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 228024,87 грн., в тому числі за основним платежем - 170587,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57437,62 грн.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 підприємство "Меркурій" одноособового підприємства "ОСОБА_5 інтернешенел імпорт-експорт" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.