Постанова

від 26.08.2015 по справі 820/7133/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 серпня 2015 р. № 820/7133/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю: представника позивача -Єрьоменко А.В., представника відповідача - Борзило В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд:

скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00870/2 від 02.06.2015 року;

скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № 807000011/2015/000870/2 від 02.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості порушено вимоги ст.ст. 53, 54, 57, 58, 64 Митного кодексу України, а рішення про визначення митної вартості товарів є таким, що не відповідає вимогам ст.55 Митного кодексу України. Позивач також зазначив, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, зауважень до поданих документів під час митного оформлення від відповідача не надходило, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, в письмових запереченнях наданих до суду, зазначив, що в наслідок застосованої процедури консультації платник податків не виконав вимоги митного органу, витребуваних митницею документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, не подав. У зв'язку з неможливістю застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товару, митний орган застосував другорядний (резервний) метод відповідно до ст.64 Митного кодексу України, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Представники сторін у судовому засіданні 26.08.2015 року підтримали свої правові позиції по справі в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 травня 2015 року між ТОВ "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ" (Україна) та компанією Wiesenhof International GmbH (Німеччина), було укладено контракт № 7 (надалі - контракт), відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач оплатити та прийняти продукти тваринного походження (надалі - товар) на умовах та за ціною зазначених в інвойсах на кожну окрему партію товару (пункти 1.1, 2.1, 3.1 контракту).

Згідно до п.п. 4.1, 4.2 контракту ціна товару встановлюється в євро. До вартості товару входить вартість маркування, тари, пакування.

Керуючись умовами укладеного контракту, згідно інвойсу №011060 від 22.05.2015 року на адресу позивача було поставлено товар на загальну суму 6301,95 євро: "м'ясо куряче механічної обвалки, дрібного помолу, 1 мм, заморожене" вагою 21168,60 кг за ціною 0,30 євро за 1 кг.

Позивачем до митного поста "Харків - центральний" була подана митна декларація IM 40 ДЕ № 807100000/2015/017758 від 02.06.2015 року, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації митну вартість 176764,87 грн.: ціна товару 145764,87 грн. (6301,95 євро х 23,130122 грн.) з додавання витрат на транспортування 31000 грн. Митну вартість товару позивачем було визначено за ціною інвойсу №011060 від 22.05.2015 року до контракту № 7 від 05.05.2015 року.

На підтвердження митної вартості позивач надав до Харківської митниці ДФС документи, перелік яких відображено у картці відмови в прийнятті митної декларації № 807100000/2015/00541 від 02.06.2015 року, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 7 від 05.05.2015 року, інвойс №011060 від 22.05.2015 року, прейскурант (прайс-лист), банківське платіжне доручення, міжнародну автомобільну накладну (CMR), договір про перевезення, довідку про транспортні витрати, сертифікат походження товару, ветеринарний сертифікат на експорт, ветеринарне свідоцтво, копію митної декларація країни відправлення.

Відповідачем відмовлено у прийнятті вищенаведеної митної декларації та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, в зв'язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00541 від 02.06.2015 року та прийнято рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/000870/2 від 02.06.2015 року, яким збільшувалась митна вартість товарів із розрахунку: "м'ясо куряче, механічної обвалки, подрібнене, перемелене, 1 мм (фарш)" - 0,5470 євро проти заявленої декларантом ціни товару 0,3638.

У свою чергу наведене коригування призвело до збільшення митної вартості товарів та відповідно до збільшення митних платежів на суму 39165,80 грн.: мита - 8901,32 грн., додаткового імпортного збору-8901,32 грн., та ПДВ на суму 21363,16 грн.

З метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам пов'язаним з простоєм, позивачем було надано до митного органу нову митну декларацію IM 40 ДЕ № 807100000/2015/017851 від 02.06.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України, митний орган послався на наступне: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; відмова декларанта в наданні всіх необхідних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 Митного кодексу України; 2) не надана (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного рішення по товару зазначено наявну у митного органу цінову інформацію, яка міститься у ЄАІС.

Коригування митної вартості відповідачем здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що правовідносини з визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування врегульовані положеннями ст. ст.57-64 Митного кодексу України.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Позивачем для митного оформлення вказаних товарів була визначена митна вартість товару виходячи з ціни контракту (вартістю операції), тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд зазначає, що відповідач у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, запереченнях проти позову, поясненнях у судовому засіданні не вказав, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, передбачені ч. 1 ст.58 Митного кодексу України.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що ненадання позивачем за наслідками проведення процедури консультації з декларантом додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, не дало змоги відповідачу визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки згідно із вимогами п.3 ст.53 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати додаткові документи за їх наявності.

Частиною 2 ст. ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі встановлення ним доказів, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при здійсненні митного оформлення товару за ціною договору були надані усі документи відповідно до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів за першим методом.

Згідно положень п.4 ст.57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

За наслідками процедури консультації з декларантом митним органом зазначено, що позивачеві необхідно надати всі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару передбачені ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Проте, із переліку запитуваних відповідачем документів та змісту запитів (викладу обставин прийняття рішень про коригування митної вартості товарів) для підтвердження митної вартості товару не вбачається підстав для їх витребування та причин незгоди митним органом з обраним позивачем методом. Разом з тим, відповідач не вказав які саме обов'язкові документи відсутні, не вказав в яких саме документах відсутні відомості щодо складових митної вартості, взагалі не визначив які саме відомості або складові митної вартості є непідтвердженими, не вказав чому з наданих позивачем документів неможливо встановити складові митної вартості, та що саме повинні підтвердити додаткові документи.

Крім того, відповідачем не враховано, що під час митного оформлення товарів позивачем вже надані наявні у нього документи з цього переліку, а також не враховано умови контракту № 5 від 10.01.2015 року та договору № 4 від 19.01.2015 року, укладеного позивачем з перевізником.

Таким чином, такий підхід митного органу до консультацій з декларантом унеможливлює усунення останнім відповідних розбіжностей або неповних відомостей, та сама консультація носила лише формальний характер.

У свою чергу відсутність у рішенні конкретизації недоліків документів є підставою стверджувати про невідповідність оскаржуваного рішення вимозі обґрунтованості, яка ставиться Кодексом адміністративного судочинства України до рішення суб'єкта владних повноважень.

Судом з наданих документів встановлено, що попереднє узгодження сторонами контракту перед постачанням товару його ціни у проформі-інвойсу та подальше коригування кількості одиниць товару можливого до відвантаження під час поставки, повністю кореспондується зі змістом наведеної торгівельної операції та відповідає умовам укладеного контракту № 7 від 05.05.2015 року.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України не передбачено надання проформи-інвойсу у переліку документів, що підтверджують митну вартість, якщо товар є об'єктом купівлі-продажу.

Також суд зазначає, що з наявних матеріалів справи доказів вбачається, що жодних зауважень до поданих декларантом документів, відповідач під час проведення консультацій не зазначив, тому суд залишає поза увагою твердження відповідача, наголошені у судовому засіданні, про існування розбіжностей у поданих позивачем документах, як підставу для сумніву щодо задекларованої митної вартості та витребування додаткових документів.

Таким чином, під час розгляду справи, відповідачем, в порядку ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано до суду доказів, які б об'єктивно свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про існування взаємозв'язку між продавцем та покупцем, що вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару.

За правилами частин 1-2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Митного кодексу України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні зауваження органом доходів і зборів до отриманих від декларанта (позивача) документів стосовно повноти та/або достовірності отриманих відомостей про митну вартість товару, не обґрунтована послідовність застосування митним органів методів визначення митної вартості, не вказано конкретних підстав для вимоги додаткових документів.

У графі 33 оскаржуваного рішення не вказано конкретних доказів, які прямо підтверджують розбіжності, наявні ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів, вказування яких би дало підставу для витребування органом доходів і зборів від декларанта наявних в нього додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

З посиланнями відповідача в оскаржуваних рішеннях на цінову базу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд не погоджується, оскільки відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірному рішенні докладної інформації, яка використовувалась митним органом при її визначенні, а саме відповідачем не було зазначено митна вартість якого саме товару бралася за основу, метод визначення митної вартості, фактурна вартість з поясненням щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Доказів проведення порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як ідентичні (аналогічні) суду не надано, а отже суд відповідно до положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вважає висновок митного органу про ідентичність (аналогічність) товару недоведеним.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій митного органу щодо коригування митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю мав діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості товару відповідачем за другорядним методом проведене з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі інвойсу до контракту № 7 від 05.05.2015 року.

Доказів навмисного заниження позивачем вартості товару відповідачем до суду не надано та не доведено, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України.

При цьому, відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (за резервним методом) та неможливість використання інформації, наданої позивачем у якості достовірної інформації заявленої декларантом митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно до вимог п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень відповідачем до суду не надано.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення гл.9 Митного кодексу України здійснено повторне визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.57-64 Митного кодексу України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості та скасування картки відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правомірними, належним чином обґрунтованими та підтвердженими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати картку відмови Харківської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00870/2 від 02.06.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № 807000011/2015/000870/2 від 02.06.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ" ( 61099, м. Харків, вул. Свистуна, 6, код 38771987) суму сплаченого судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26.08.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.