Постанова

від 17.08.2015 по справі 821/2249/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2249/15-а 14 год. 09 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Лавріненко Г.В., представника відповідача Юсіфової Н.Ч.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Хімтекс" приватного торгівельно-промислового підприємства "Хімтрейд" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Дочірнє підприємство «Хімтекс» приватного торгівельно-промислового підприємства «Хімтрейд» (далі - позивач, ДП «Хімтрекс») звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 № 0001341501, яким застосована штрафна санкція в сумі 6873 грн. 10 коп. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість. Також просить зобов'язати ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області провести коригування даних в картці особового рахунка Дочірнього підприємства «Хімтекс» приватного торгівельно-промислового підприємства «Хімтрейд» шляхом виключення з неї даних щодо наявності заборгованості по сплаті податку на додану вартість в сумі 6873,10 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що норма абзацу другого пункту 49.20 ст. 49 ПКУ дозволяє збільшення граничних строків подання податкової декларації у випадку, якщо кінцева дата її подання припадає на вихідний або святковий день. А тому саме від граничного строку подання податкової декларації (операційного банківського дня, що настає за вихідним або святковим днем) розпочинається відлік десяти календарних днів, встановлених пунктом 57.1 статті 57 ПКУ, протягом яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Визначення позивачем в платіжному дорученні помилкового коду бюджетної класифікації не є правовою підставою для висновку про несплату ним суми податку у визначений строк, та, як наслідок, для застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд адміністративний позов задовольнити.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що висновки податкового органу в акті камеральної перевірки від 16.11.2012р. № 1282/39-10/36048094 ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення не має. Зокрема, ДПІ, трактуючи норми п. 49.18, п. 49.20 ст. 49 та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, вказує на те, що відлік терміну 10-ти календарних днів наданих для самостійної сплати податкового зобов'язання необхідно відраховувати не від дня фактичної подачі платником податків податкової декларації з податку на додану вартість (в даному випадку від 22.07.13), а від останнього граничного строку для подання податкової декларації (тобто в даному випадку від 20.07.13). Обов'язок зі сплати податків і зборів, а також належного заповнення платіжних документів покладається виключно на платника податків, а тому допущення помилки в розрахунковому документі є підставою для притягнення такого платника до відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Дочірнє підприємство «Хімтекс» приватного торгівельно-промислового підприємства «Хімтрейд» зареєстровано в якості суб'єкта господарської діяльності 27.10.2000, є платником податків, в тому числі податку на додану вартість.

ДПІ у м. Херсоні 18.02.2015 проведено перевірку ДП "Хімтекс" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2013р., за наслідками перевірки складено акт від 18.02.2015 № 53/21-03-15-01/31135103. В акті перевірки вказано, що 22.07.2013 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 р № 9044404082, за якою несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання 68731 грн. 31.07.13 з прострочкою в один день.

03.03.2015 ДП "Хімтекс" отримано повідомлення №1405/10/21-03-15-01 від 18.02.2015 про запрошення до ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області 04.03.2015. Акт перевірки ДП "Хімтекс" підписаний 04.03.2015 позивачем з запереченнями. Письмові заперечення подано 11.03.2015, але листом ( вих. №2679/10/21-03-15-01-16 від 18.03.2015) ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області надала відповідь про відмову у задоволенні заперечень до акта перевірки.

При затримці сплати суми грошового зобов'язання протягом граничних строків передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПКУ у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області 26.03.2015 було надано позивачу податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 № 0001341501 про зобов'язання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість в сумі 6873,10 грн. (10 % від несвоєчасно сплаченого податку).

При адміністративному оскарженні спірного податкового повідомлення- рішення до Головного управління ДФС у Херсонській області та ДФС України податкове повідомлення-рішення № 0001341501 від 24.03.2015 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України «звітним (податковим) періодом для платників податку на додану вартість є календарний місяць». У відповідності до ст.203 Податкового кодексу України : «податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації».

Відповідно до п.49.20 ст.49 Податкового кодексу України «якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем».

Враховуючи те, що останнім днем строку подання податкової декларації за червень 2013 року був вихідний день - 20.07.2013 (субота), останнім днем строку подачі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013р. був операційний (банківський) день, що наставав за вихідним або святковим днем - 22.07.2013. Позивачем було своєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 р., а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013р. подано 22.07.2013 , що не заперечує податкова інспекція. В декларації сума нарахованого позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість 69734 грн.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України «платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Таким чином, позивач вважає, що останній день десятиденного строку для сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013р. в сумі 69734 грн. припадав на 01.08.2013.

Враховуючи переплату з податку на додану вартість в сумі 1003,05 грн., позивачем було сплачено 30 липня 2013 року до бюджету податок на додану вартість за червень 2013р. в сумі 68734 грн. платіжним дорученням № 418 від 30 липня 2013 року.

В платіжному дорученні позивачем була допущена помилка в зазначенні номера рахунку податку на додану вартість, а саме було зазначено номер рахунку податку з доходів фізичних осіб.

Позивач повідомив про дану помилку ДПІ у м. Херсоні Міндоходів у Херсонській області шляхом направлення листа 31.07.2013, в якому просив зарахувати помилково перераховані кошти в сумі 68734 грн. з рахунку, що призначений для сплати податку з доходів фізичних осіб, на відповідний рахунок, що призначений для сплати сум податку на додану вартість.

31.07.2013 ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області проведено зарахування коштів, сплачених позивачем, як сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013р., за рахунок перекиду коштів з одного бюджетного рахунку на інший.

На думку позивача, податкове зобов'язання позивачем було сплачено як вказує податкова інспекція 31.07.13, тобто у межах строку, встановленого пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ, тому у контролюючого органу не було підстав для застосування до підприємства штрафної санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання. Також позивач вважає, що помилка у вказівці неправильного коду платежу також не є підставою вважати, що строк сплати є 31.07.13, оскільки згідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України на платника податку полягає відповідальність сплатити податки та збори, а не зарахувати їх на відповідні рахунки. В Податковому кодексі України відсутня норма щодо відповідальності платника податків за сплату податків та зборів на невірні бюджетні рахунки.

Суд погоджується з доводами позивача, про те, що оскільки ПКУ дозволяє подавати декларацію, у випадку якщо граничний строк припадає на вихідний на наступний за ним робочий день, тому початок перебігу встановленого п. 57.1 ст. 57 ПКУ десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації зобов'язання пов'язаний саме з таким робочим днем, у який ця декларація була подана. Пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації. Водночас вказана норма не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.1 п. 49.18 статті 49 ПКУ щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття «граничний строк, встановлений цим Кодексом для подання податкової декларації». Натомість пункт 49.20 ст. 49 ПКУ чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. У вказаному пункті ст. 49 ПКУ немає поняття «переноситься». А вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Оскільки останній день подання декларації є 22.07.13, саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання платником. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 09.06.15 за позовом ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» до окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення. Згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що визначення в платіжному дорученні помилкового коду бюджетної класифікації не є правовою підставою для висновку про несплату ним суми податку у визначений строк, та, як наслідок, для застосування штрафних санкцій.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Водночас суд зазначає, що згідно з пунктом 6 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України податок на додану вартість належить до доходів загального фонду Державного бюджету України. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 БК). А згідно із частиною п'ятою статті 45 БК податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що 30 липня 2013 року - у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, позивач здійснив оплату податкового зобов'язання в сумі 68734 грн. до Державного бюджету України, проте помилково у платіжному дорученні зазначив рахунок ГУ Держказначейства, який призначений для сплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого ДПІ на підставі листа позивача від 31 липня 2013 року в цей же день зарахувала вказане податкове зобов'язання на правильний рахунок.

Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням наведеного висновки перевірки не ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства, у зв'язку з цим застосування штрафу є помилковим. Аналогічна справа була розглянута судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" (постанова від 16.06.2015 по справі № 21-377а15).

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002р. N 122: 1) єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України; 2) єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, (в тому числі і УДКСУ у м.Херсоні Херсонської області). Таким чином, сума податку на додану вартість за червень 2013р. в розмірі 68734,00 грн., що була перерахована ДП „Хімтекс" до бюджету на підставі платіжного доручення №418 від 30.07.2013, спочатку була зарахована на єдиний казначейський рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України, а з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок податки, збори, а також інші доходи бюджетів усіх рівнів визнаються зарахованими до відповідного бюджету. Дана обставина підтверджується наданим суду листом ГУ ДКСУ у Херсонській області від 12.05.2015р. №06-18/08/8- 2146/08/272 .

Водночас, ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.15 № 0001341501.

Оскільки при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили ( п. 56.18 ст. 56 ПКУ), отже, податковий борг у позивача не виникає, тому що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, але несплаченого у встановлений ПКУ строк (п.14.1.175 ст. 14 ПКУ). Вимога позивача зобов'язати відповідача провести корегування даних в картці особового рахунку ДП «Хімтекс» шляхом виключення з неї даних щодо наявності податкової заборгованості по сплаті штрафу в сумі 6873 грн. 10 коп., є такою , що не підлягає задоволенню, як не доведену в частині порушення прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, що потребує судового захисту в розумінні ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При поданні позову позивач не доплатив судовий збір за вимогу немайнового характеру в сумі 73 грн. 08 коп., сплативши тільки 182 грн. 70 коп. ( 10 % від вимоги майнового характеру). Суд за результатами розгляду справи частково задовольнив позов ( в частині майнової вимоги), відмовивши в позові в частині вимоги немайнового характеру. Тому суд повертає позивачу судовий збір в сумі 109 грн. 62 коп. з розрахунку 182 грн.70 коп. - 73 грн.08 коп. = 109 грн. 62 коп.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Задовольнити позов Дочірнього підприємства "Хімтекс" приватного торгівельно-промислового підприємства "Хімтрейд" частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління державної фіскальної служби у Херсонській області від 24.03.2015 № 0001341501.

В задоволені решті вимог відмовити.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь Дочірнього підприємства "Хімтекс" приватного торгівельно-промислового підприємства "Хімтрейд" (код ЄДРПОУ 31135103) витрати по сплаті судового збору в сумі 109 грн. (сто дев'ять гривень) 62 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 серпня 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3