Ухвала

від 22.07.2015 по справі 758/3640/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

22 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Музичко С.Г., Саліхова В.В.

при секретарі: Кутц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Аврамової Ольги Олегівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку»

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМТРАНССЕРВІС», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2015 року провадження у даній справі закрито з підстав п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

На зазначену ухвалу позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, яке полягає в тому, що суд дійшов помилкового висновку про те, що дана заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства та безпідставне не урахування тієї обставини, що позов заявлено про солідарне стягнення з усіх відповідачів заборгованості по кредитному договору.

В суді апеляційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства «ВсеукраїнськийБанк Розвитку» апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Відповідачі в судове засідання не 'явилися, повідомлялися через офійційний веб-сайт Апеляційного суду м. Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд вважав, що даний позов не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач обґрунтовує позовні вимоги положеннями Господарського та Господарсько-процесуального кодексів, а тому розгляд таких справ проводиться за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду і вважає їх хибними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України, - суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 32 ЦПК України передбачена можливість пред'явлення позову до кількох відповідачів та їх процесуальна співучасть допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; їх права та обов'язки виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Згідно роз'яснень п. п. 1-3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01.03.2013 року № 3 Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самихправовідносин - отримання кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМТРАНССЕРВІС», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором , укладеним 27.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМТРАНССЕРВІС», посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є поручителями за договорами поруки, укладеними ними з банком 27.11.2012 року на забезпечення виконання боржником вказаного кредитного договору.

Тобто, даний позов пред'явлено як до юридичної особи - боржника,так і до фізичних осіб - поручителів про солідарне стягнення.

Виходячи з положень ст. 109 ЦПК України даний позов мав розглядатися за місцезнаходженням відповідачів у місцевому суді загальної юрисдикції Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2015 року на підставі ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» було визначено підсудність справи Подільському районному суду м. Києва.

Оскільки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дана заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа поверненню до Подільського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 311, 313-315, ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Аврамової Ольги Олегівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 758/3640/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10048 /2015

Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.