Ухвала

від 18.08.2015 по справі 826/5219/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/41010/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Приходько І.В.,

Олендера І.Я.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Імідж» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року у справі № 826/5219/14 за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ),

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ під час здійснення його перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 19526552201від 11.02.2014 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

23 травня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що Товариством у порушення вимог п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України в березні 2012 року безпідставно занижено податкові зобов'язання на суму 65 076,00 грн. при здійсненні ліквідації опоряджувальних робіт, коли така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 10.09.2013 року до 21.10.2013 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2011 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 28.10.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 189.9 ст. 189 , п.,п. 198.3 , 198.6 ст. 198 , п.,п. 201.4 , 201.6 , 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року, у розмірі 137 880,00 грн.

Висновки акту перевірки в частині оскаржуваної суми обґрунтовані тим, що Товариство в березні 2012 року безпідставно занизило податкові зобов'язання на суму 65 076,00 грн. при ліквідації опоряджувальних робіт, коли така ліквідація для цілей оподаткування розглядається, як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

11 лютого 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 19526552201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 127 869,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно з пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 146.18 ст. 146 Податкового кодексу України виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

Таким чином, якщо з незалежних від платника податку на додану вартість обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від їх використання внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, то такий платник податку, на підставі наказу керівника підприємства у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, здійснює їх ліквідацію та подає до податкової декларації з ПДВ за такий звітний період відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Суди встановили, що 1.10.2010 року між Товариством та ПП «СІМЕР» був укладений договір суборенди №А-37-А38/К-1, відповідно до якого Орендар передав Суборендарю в тимчасове платне користування приміщення, секції №А37-А38, площею 826,2 кв.м., яке знаходиться в будівлі Торгово-розважального центру «Караван», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12.

Відповідно до договору оренди Товариством у зазначеному приміщенні були здійснені опоряджувальні роботи на загальну суму 390 454,80 грн., у тому числі податку на додану вартість - 65 075,80 грн., які були включені ним до податкового кредиту.

В податку на прибуток опоряджувальні роботи, у розмірі 325 379,00 грн., відображені у рядку 06.3.9.2 АМ «Витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів відповідно до пункту 146.12 статті 146 розділу ІІІ Податкового кодексу України» додатку ВЗ до рядка 06.3 від 9.08.2011 року за № 9006449852 до Декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, 9.08.2011 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 9006397602.

Згідно з актом повернення приміщення від 31.03.2012 року до договору суборенди №А-37-А38/К-1 від 1.10.2010 року у зв'язку із достроковим розірванням зазначеного договору суборенди, Суборендар передав, а Орендар прийняв приміщення, секції №А37-А38, загальною площею 826,2 кв.м., розміщене у будівлі Торгово-розважального центру «Караван», за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12. Балансова вартість опоряджувальних робіт даного приміщення становить 325 379,00 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1 , 54.3.2 , 54.3.4 , 54.3.5 , 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу , тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством на порушення вимог п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України в березні 2012 року безпідставно були занижені податкові зобов'язання на суму 65 076,00 грн. при здійсненні ліквідації опоряджувальних робіт, коли така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Імідж» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Приходько І.В.

Олендер І.Я.