Ухвала

від 20.05.2014 по справі 10/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

У Х В А Л А

« 20» травня 2014 року Справа № 10/86

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» , 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А

про заміну сторони (стягувача) її правонаступником у виконавчому провадженні

по справі № 10/86

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", бульвар Л.Українки, 26, м. Київ, 01133

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю В«СтепВ» , вул. Коцюбинського, 33, с. Щурівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16753

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1: вул. Мстславська, 26/5, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 207671,45 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від заявника: не з'вився

від стягувача: не з'явився

від боржника: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариством з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 10/86 правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» та заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні: заміна Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал».

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Український промисловий банкВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» за участю Національного банку України, договору № 31-Л від 05.09.2013 р. про передавання в управління непроданих активів, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю В«Український промисловий банкВ» (установник управління) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» (управитель) приймає на себе вимоги до боржника ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю В«СтепВ» за кредитним договором № 38/КВ-08 від 23.09.2008 року.

Заявник у судове засідання 20 травня 2014 року не з'явився, уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 168).

Стягувач, боржник та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судові засідання 16.04.2014 р., 24.04.2014 р. не з'явилися, уповноважених представників не направили, проти поданої заяви не заперечили.

Стягувач був повідомлений повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції, що містяться в матеріалах справи (а.с. 135, 169, 173).

Ухвали суду від 01.04.2014 р., від 16.04.2014 р., від 24.04.2014 р. направлені боржнику на адресу його державної реєстрації, а саме 16753, Чернігівська область, Ічнянський район, с. Щурівка, вул. Коцюбинського, буд 33, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду як неодержані з відміткою «дане підприємство вибуло» (а.с. 136-137, 161-162, 174-175).

Ухвали суду від 01.04.2014 р., від 16.04.2014 р., 24.04.2014 р. направлені третій особі на поштову адресу, а саме 14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 26/5, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду як неодержані з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.). Враховуючи, вищезазначене, боржник та третя особа були тричі повідомлені про дату, час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні 24 квітня 2014 року заявник вимоги скарги підтримав.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника заявника, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.09.2011 р. по справі № 10/86 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» до ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» було задоволено частково та присуджено до стягнення з ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» (код 32359019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (код 19357325) заборгованість за кредитом в сумі 164430,45 грн., заборгованість по процентам за кредитом в сумі 34526,58 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 782,67 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 266,58 грн., 2000,06 грн. державного мита, 227,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 110-114).

19.09.2011 року на примусове виконання рішення господарського суду від 06.09.2011 року було видано наказ по справі № 10/86 (а.с 118), який був пред'явлений до виконання. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.02.2014 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Чернігівській області судовий наказ повернуто стягувачу в зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливе звернення стягнення (а.с. 147-148).

05.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банкВ» (установник управління), Товариством з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» (управитель) та Національним банком України укладено договір № 31-Л про передавання в управління непроданих активів, відповідно до умов якого установник управління взяв на себе зобов'язання передати в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладання цього договору, а управитель зобов'язується прийняти в управління активи та вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління за рахунок активів (а.с.129 - 131). Перелік активів наведено в додатку 1 до цього договору (а.с. 143-145). Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління та кредитори, вимоги яких виникли під час здійснення ліквідаційної процедури установника управління та розрахунки з якими не проведені (п.1.1.).

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» визначено, що статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Як вказує заявник та визначено пунктом 1.2. договору № 31-Л від 05.09.2013, управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи.

Пунктом 2.4. договору №31-Л від 05.09.2013 р. сторонами визначено, що управитель -товариство з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» має право володіти, користуватись і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є установник управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є установник управління (Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банкВ» ).

Відповідно до п. 3.1. договору №31 - Л від 05.09.2013 р. передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначаються назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу.

Продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюється лише за попереднім погодженням із Національним банком України. Застава активів, переданих в управління за цим договором, забороняється. У разі ліквідації боржника установника управління управитель за погодженням з Національним банком України на підставі підтвердних документів виключає заборгованість цього боржника з переліку активів (розділ 4 договору).

Відповідно до п. 9.1. договору №31-Л від 05.09.2013 р., даний договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 років. Додатки до договору є його невід'ємною частиною (п. 10.5. договору №31-Л від 05.09.2013 р.).

На виконання договору № 31-Л від 05.09.2013 року, за актом приймання-передавання в управління непроданих активів ТОВ В«УкрпромбанкВ» від 01.10.2013 р., Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ» (установник управління) передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» (управитель) прийнято активи, наявні на балансі установника управління, зокрема права вимоги до СТОВ В«СтепВ» , згідно кредитного договору № 38/КВ-08, код ЄДРПОУ 32359019, балансова вартість активу 210736,80 грн. (а.с. 129-130).

Згідно акта приймання-передачі від 14.11.2013 р. ТОВ «Укрпромбанк» передав, а ТОВ «ІФГ Капітал» прийняв кредитний договір № 38/КВ-08, що укладений 23.09.2008 р. ТОВ «Укрпромбанк» з СТОВ «Степ», договір № 4550 від 23.09.2008 р. застави транспортного засобу, договір № 38/Zпор-09 від 24.02.2009 р. поруки (а.с.146).

Акт приймання-передавання в управління непроданих активів ТОВ В«УкрпромбанкВ» від 01.10.2013 р. підписаний двома сторонами, а саме: ТОВ В«УкрпромбанкВ» (установник управління), в особі ліквідатора ОСОБА_3Є, який діє на підставі постанови правління Національного банку України від 21.01.2010 №19 та ТОВ В«ІК В«ІФГ КапіталВ» (управитель), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту. Однак договір № 31-Л від 05.09.2013 р. про передавання в управління непроданих активів є трьохстороннім договором та відповідно до п.10.5. договору, додатки до договору є його невідВ»ємною частиною, то і акт приймання-передавання в управління непроданих активів ТОВ В«УкрпромбанкВ» від 01.10.2013 р. має бути підписаний усіма трьома сторонами договору. Перелік непроданих активів, що є додатком до договору № 31-Л від 05.09.2013, підписаний всіма (трьома) сторонами.

Частиною 1 ст. 1030 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом (ч. 2 ст. 1030 Цивільного кодексу України).

Як слідує з договору від 05.09.2013 р. № 31-Л про передавання в управління непроданих активів предметом договору є активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, зокрема, вид активу: права вимоги до СТОВ В«СтепВ» , згідно кредитного договору № 38/КВ-08, код ЄДРПОУ 32359019, балансова вартість активу 210736,80 грн.

Проте, згідно рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 10/86 від 06.09.2011 року, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю ?Степ?, (код ЄДРПОУ 32359019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Український промисловий банк?, (код ЄДРПОУ 19357325) заборгованість за кредитом в сумі 164430,45 грн., заборгованість по процентам за кредитом в сумі 34526,58 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 782,67 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 266,58 грн., 2000,06 грн. державного мита, 227,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що існує розбіжність між сумами, а саме: балансовою вартістю переданого заявнику активу в розмірі 210736,80 грн. згідно договору від 05.09.2013 р. № 31-Л про передавання в управління непроданих активів та стягнутою заборгованістю в розмірі 202233,63 грн. згідно рішення господарського суду від 06.09.2011 по справі № 10/86 від 06.09.2011 року, розмір переданих в управління активів перевищують суму заборгованості присудженої до стягнення за рішенням господарського суду Чернігівської області.

Фактично за договором від 05.09.2013 р. № 31-Л про передавання в управління непроданих активів заявнику передано активи в управління, а не передано право вимоги до СТОВ „СтепВ» .

У разі заміни кредитора у зобов'язанні у спосіб, передбачений статтею 512 Цивільного кодексу України, первісний кредитор остаточно (безстроково) втрачає всі свої права у зобов'язанні, а до нового кредитора ці права переходять також без застережень у часі.

Відповідно ж до приписів 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Тобто, в цьому випадку установник управління лише на певний період часу (термін дії договору управління майном) передає новому кредитору свої права у зобов'язанні, а після спливу цього часу ці передані права В«повертаютьсяВ» до установника управління.

Пунктом 9.1. договору №31-Л від 05.09.2013 р. сторони визначили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 років.

Згідно п. 1.2 договору №31-Л від 05.09.2013 р. до управителя (ТОВ "ІК "ІФГ Капітал") не переходить право власності на активи.

Відповідно ч. 2 ст. 316 Цивільного кодексу України особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Виходячи з того, що відносно переданого в довірче управління майна управитель володіє, користується, розпоряджається переданим майном в межах, встановлених законом або договором, ст. 1033 Цивільного кодексу України називає його довірчим власником такого майна. Проте управитель не стає власником майна, власником майна залишається установник управління ( ст. 1032 Цивільного кодексу України), укладення договору про управління майном не тягне за собою переходу до управителя права власності на майно, що передане в управління.

Визначальною ознакою відносин, що виникають при довірчій власності, є те, що управитель діє не у власних інтересах, а в інтересах власника, хоча і від свого імені. Фактично власник - установник управління передає управителю не свої повноваження (вони залишаються у власника), а можливість їх реалізації.

Нормами чинного законодавства, які регулюють правовідносини щодо управління майном, не передбачено, що у разі укладення договору управління майно, відбувається заміна особи у правовідносинах.

Таким чином, за договором від 05.09.2013 р. №31-Л про передавання в управління непроданих активів не відбулося заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, оскільки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" не перейшло право власності на активи.

Разом з тим, слід зазначити, що заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", не позбавлений можливості виконувати договір від 05.09.2013 р. № 31-Л про передавання в управління непроданих активів, не будучи залученим у справі у якості правонаступника.

Заявник також просить суд замінити сторону у виконавчому провадженні (стягувача) з Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрпромбанкВ» на Товариство з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» .

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. 1 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Сторонами у виконавчому провадженні, відповідно до ст. 8 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 5 ст. 8 Закону України „Про виконавче провадженняВ» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи всіх прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Саме перехід до нового кредитора всіх прав і обов'язків у зобов'язанні є обов'язковою умовою правонаступництва, про що вказав Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 по справі № 6-122цс13.

З аналізу законодавства та положень договору вбачається, що до управителя не переходить право власності на активи, власником продовжує бути установник, який передає управителю не всі свої повноваження, а можливість їх реалізації.

Аналогічної думки дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 08.04.2014 по справі 12/17 за такою ж самою заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК «ІФГ Капітал» про заміну ним того ж самого стягувача ТОВ «Український промисловий банк», вимоги заяви обґрунтовані тим же самим договором від 05 вересня 2013 року № 31-Л про переведення в управління непроданих активів, який є підставою даної заяви, що розглядається.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що в розумінні ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не відбулася заміна кредитора в зобов'язанні, та що ТОВ В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» не є правонаступником ТОВ В«Український промисловий банкВ» у цій справі та відповідно і у виконавчому провадженні, а тому суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення клопотання ТОВ В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» .

Керуючись ст. ст. 25, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інвестиційна компанія В«ІФГ КапіталВ» про залучення його до участі у справі як правонаступника позивача та заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.

Суддя Мурашко І.Г.