Постанова

від 03.04.2008 по справі 2а-4069/08

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-4069/08

Справа № 2а-4069/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03

квітня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

судді           Катаєвої Е.В.

при

секретарі                   Юзефович Ю.А.

розглянувши   в  

відкритому   судовому   засіданні  

в   місті   Одесі  

справу   за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до Управління праці та

соціального захисту населення в Суворовському районі м.  Одеси про визнання дій протиправними,  зобов'язати провести перерахунок та виплатити

щорічну разову грошову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

У січні

2008 року ОСОБА_1 3вернувся до суду з адміністративним позовом до Управління

праці та соціального захисту населення Суворовської районної Одеської міської

ради (далі УПтСЗН) про визнання бездіяльності неправомірною,  зобов'язання здійснити перерахунок та

виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу учасникам війни,  вказуючи, 

що він є учасником війни і відповідно до Закону України "Про статус

ветеранів війни,  гарантії їх соціального

захисту" держава повинна виплачувати щорічно разову грошову допомогу у

розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. 

Однак,  в порушення зазначеного

Закону йому в період 2004-2007 років вказана грошова допомога сплачувалась не в

повному обсязі. Тому просив визнати діяльність УПтСЗН незаконною та зобов'язати

відповідача виплатити на його користь суму заборгованості по сплаті по

одноразовій грошовій допомозі в розмірі 3321, 80 гривень,  виходячи із вимог закону.

Представник

позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги,  посилаючись на обставини,  викладені у заяві. Крім того,  пояснив, 

що відповідно до  ст.  185 ЗУ

„Про працю України",   ст.  55 ЗУ

„Про пенсійне забезпечення,  які

звільнились з військової служби та деяких інших осіб",   ст. 

46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає

строку позовної давності стосовно невиплачених сум заробітної плати,  пенсії та інших соціальних виплат та

допомоги,  що є основним джерелом

існування.

Представник

відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись

на те,  що УПтСЗН діяло у відповідності

своїх Конституційних повноважень,  а саме

Закону України «Про державний бюджет України» на 2004-2007 рік,  та неможливість виплати у розмірі

передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" через

фінансові можливості держави. Крім того, 

не дивлячись на прийняття Конституційним Судом України рішення від

09.07.2007 року змін в Закони України Верховною Радою не вносилось,  коштів державою на фінансування виплат в

передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" не

виділялось. Також наполягав на відмові у позові в частині стягнення щорічної

допомоги за 2004-2006 роки з підстав пропущення строку позовної давності.

Вислухавши

пояснення представників сторін, 

дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази,  суд встановив,  що позивач є учасником війни і має право на

пільги,  встановлені законодавством для

учасників бойових дій (посвідчення НОМЕР_1 від 10.04.1996 року,  видане Суворовським РВК міста Одеси).

Відповідно

до  ст. 

14 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" від 22

жовтня 1993 року зі змінами,    

учасникам війни

2

повинно виплачуватись одноразова

грошова допомога щорічно,  до 05

травня,  у розмірі трьох мінімальних

пенсій за віком.

Пунктом

1 „а" постанови KM України „Про підвищення розмірів трудових пенсій"

від 15.04.2003 року №544 розмір мінімальної пенсії за віком встановлений на

2004 рік у розмірі 50 гривень.

В силу

статті 28 Закону України „Про обов'язкове державне пенсійне страхування"

від 09.07.2003 року №1058-ІУ та статті 1 Закону України „Про затвердження

прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 року №2089-1 мінімальний

розмір пенсії на 2005 рік складав 332 гривні. З квітня 2006 року,  прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність,  затверджений у розмірі 359 гривень. Згідно

абзацу 5 статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007

рік" розмір мінімальної пенсії за віком встановлений  ст. 28 ч.1 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. становить

410, 06 гривень.

Таким чином

позивачу повинні бути сплачені:

· у 2004

році -  150 грн. (50 грн. х 3),

· у 2005

році - 996 грн. (332 грн. х 3),

· у 2006

році -  1077 грн. (359 грн. х 3),

· у 2007

році - 1230, 18 грн. (410, 06 грн х 3).

Однак

виплата позивачу була здійснена на підставі Законів України «Про державний

бюджет»,  у 2004 р. - 50 грн.,  у 2005 р. - 50 грн.,  у 2006 р. - 50 грн.,  у 2007р. - 55 гривень.

Проаналізувавши

діюче національне законодавство,  суд

прийшов до висновку,  що при розгляді

даного спору необхідно застосувати принцип верховенства права з урахуванням

практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно  СТ. 17 ч.1 Закону України "Про виконання

рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди

України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і

основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело

права.

Відповідно

до статті 1 Протоколу до Конвенції "Кожна ... особа має право мирно

володіти своїм майном.  Ніхто не може

бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,  передбачених законом і загальними принципами

міжнародного права".

Розглядаючи

борги у сенсі поняття "власності", 

яке міститься у  ст. 1 ч.1

Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та

не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві,  борги, 

що становлять майно,  можуть також

розглядатися як "майнові права" і, 

таким чином,  як власність.

Тому при

розгляді справи "ОСОБА_2 проти України" (заява № 63134/00)

Європейський Суд з прав людини зауважив, 

що в межах свободи дій держави визначати,  які надбавки виплачувати своїм робітникам з

державного бюджету,  держава може

вводити,  призупиняти чи закінчити

виплату таких надбавок,  вносячи зміни в

законодавство. Однак,  якщо чинне правове

положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього,  органи державної влади не можуть свідомо

відмовляти у цих виплатах,  доки

відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду ).

В

зв'язку з цим,  Європейський Суд не

прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону

України,  відповідно якого встановлені

надбавки з бюджету,  і який є

діючим,  та Закону України " Про

Державний бюджет" на відповідний рік, 

де положення останнього Закону, 

на думку Уряду України, 

превалювали як lex specialis.

Суд не

прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань,  оскільки органи державної влади не можуть

посилатися на відсутність коштів,  як на

причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення ОСОБА_2 проти України; див.

mutatis mutandis рішення у справі ОСОБА_3 проти Росії,  № 59498/00).

3

Крім того,  рішенням Конституційного Суду України

№б-рп/2007 від 09.07.2007 року статтю 29 Закону України „Про державний бюджет

України на 2007 рік",  яка

передбачає,  що у 2007 році виплата

разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни - 55 гривень,  визнано неконституційним.

З таких

підстав з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини позовні вимоги

ОСОБА_1 в частині неправомірності дій УПтСЗН щодо нарахування щорічної допомоги

до 5 травня у розмірі визначеної Законами про Державний бюджет України

ґрунтуються на законі,  проте підлягають

частковому задоволенню,  а саме лише

зобов'язання виплати допомоги за 2007 рік, 

оскільки згідно статті 99 КАС України при зверненні до суду за захистом

прав,  свобод та інтересів позивачем

порушено передбачений річний строк.

Суд не

приймає до уваги посилання представника позивача на те,  що відповідно до  ст. 

185 ЗУ „Про

працю України",   ст.  55 ЗУ

„Про пенсійне забезпечення,  які

звільнились з військової служби та деяких інших осіб",   ст. 

46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає

строку позовної давності стосовно невиплачених сум заробітної плати,  пенсії та інших соціальних виплат та

допомоги,  що є основним джерелом

існування,  оскільки судом встановлено,  що саме цей вид соціальної допомоги не є

основним джерелом існування ОСОБА_1

На

підставі  ст.  14 Закону України "Про статус ветеранів

війни,  гарантії їх соціального

захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами,   ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р,   ст. 17 ч.1 Закону України "Про

виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав

людини",  статті 1 Протоколу до

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" яка ратифікована

Україною 17.07.1997 року,  справи

"ОСОБА_2 проти України" (заява № 63134/00) Європейського Суду з прав

людини керуючись  ст.  ст. 

2,  7,  8, 

9,  11,  86, 

99,  159-164 КАС України,  суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний

позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в

Суворовському районі м.  Одеси про

визнання дій протиправними,  зобов'язати

провести перерахунок та виплатити щорічну разову грошову допомогу -

задовольнити частково.

Зобов'язати

Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної

державної адміністрації Одеської міської ради виплатити ОСОБА_1 заборгованість

по сплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі   1175, 18 гривень.

В решті позовних

вимог - відмовити.

Постанову

може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом

подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне

оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови,  а також подання апеляційної скарги до

Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження.