Рішення

від 13.03.2007 по справі 2/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/21

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.03.07 р.                                                                               Справа № 2/21                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства “Зевс” м. Донецьк  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька продовольча компанія” м. Донецьк

про: стягнення заборгованості в сумі 35923,46 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Шкурко М.В.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство “Зевс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька продовольча компанія” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 35923,46 грн., яка складається з суми боргу у розмірі 23946,94 грн., 2517,49 індексу інфляції, 8740,63 грн. процентів за користування грошовими коштами кредитора, 718,40 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем частково не сплачена сума за відвантажену алкогольну продукцію по договору постачання № ДО – 458 від 01.08.2005 р. на загальну суму 58145,13 грн., що підтверджується витратними накладними № 3В-05-2496 від 17.11.2005 р., № 3В-05-2816 від 23.12.2005 р., № 3В-05-2827 від 27.12.2005 р. Позивач зазначив, що відповідачем була частково здійснена оплата у 2005 р. на суму 11981,38 грн. та у 2006р. на суму 22216,81 грн., всього на загальну суму 34198,19 грн. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути суму заборгованості, яка виникла за період з 17.11.2005 р. по 27.12.2005 р. та залишається не погашеною відповідачем у сумі 23946,94 грн.

Додатково на суму боргу, позивачем нараховано відповідачу, на підставі п. 7.4. вказаного договору, процент у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами постачальника, що складає 8740,63 грн., яку позивач просить стягнути.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховує відповідачу 3 % річних на суму боргу, що складає 718,40 грн. та вказує на те, що відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що складає 2517,49 грн.

З урахуванням заборгованості, не погашеної відповідачем, нарахуванням 3 % річних на суму боргу, індексу інфляції, та процентів за користування грошовими коштами постачальника, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 35923, 46 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Позивачем 19.02.2007 р., через канцелярію суду був наданий акт звірки взаємних розрахунків, підписаний позивачем, виписки з банківського рахунку позивача та прибуткові касові ордера.

Позивачем, на вимогу суду, надавались та досліджувались судом у судовому засіданні, оригінали договору постачання напоїв № ДО – 458 від 01.08.05р. та документи на його виконання, що зафіксовано у протоколі судового засідання, яке відбулось 07.02.07р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Відповідно до інформації із Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 14/4-23/28 станом на 19.01.2007 р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецька продовольча компанія”, код ЄДРПОУ 33554392 знаходиться у державному реєстрі, його місце знаходження є адреса: 83018, м. Донецьк, вул. Артема, 273Б. Про час та місце судових засідань позивач повідомлявся шляхом надіслання йому рекомендованих листів за вказаною адресою із повідомленнями про вручення поштових відправлень, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції суду від 30.01.07р. та від 12.01.07р. Зазначені конверти повернуті органами поштового зв'язку із відміткою про відсутність такої організації. З урахування даних, що містить зазначений витяг з державного реєстру, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Документи в заперечення позовних вимог або в підтвердження оплати суми заборгованості відповідачем  під час розгляду справи суду не надані.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2005 р. між Приватним підприємством “Зевс” м. Донецьк (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецька продовольча компанія”                       м. Донецьк (покупець) укладений договір постачання напоїв № ДО – 458, предметом якого є зобов'язання постачальника поставити напої партіями, згідно заявок покупця, а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його. За своїм предметом та змістом вказаний договір є договором поставки, у зв'язку з чим, законодавство, що регулює зазначені правовідносини є загальні положення про поставку передбачені статтями  712 Цивільного кодексу України та статтями 264-271 Господарського кодексу України.  

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, найменування, асортимент, кількість, ціна товару та строк поставки визначається за домовленістю сторін та вказується у Специфікаціях та накладних на відпуск товару, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилався на виконання своїх зобов'язань у повному обсязі, в підтвердження цього надав: видаткову накладну № 3В-05-2496 від 17.11.2005 р. на суму 19628,93 грн. з ПДВ, податкову накладну № 2496  від 17.11.2005 р. на суму 19628,93 грн. з ПДВ, товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв № 01АААД-329443 від 17.11.2005 р., відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № 01АААБ-655504, № 01АААБ-655505; видаткову накладну № 3В-05-2816 від 23.12.2005 р. на суму 31478,20 грн. з ПДВ, податкову накладну № 2816  від 23.12.2005 р. на суму 31478,20 грн. з ПДВ, товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв № 01АААА-104244 від 23.12.2005 р., відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № 01АААБ-958176, розрахунок № 26 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.12.2005 р. № 3В-05-2816 за договором від 01.08.2005 р. № ДО-458 та акт бою, нестачі від 24.12.2005 р.; видаткову накладну № 3В-05-2827 від 27.12.2005 р. на загальну суму 7038 грн. з ПДВ податкову накладну № 2827 від 27.12.2005 р. на загальну суму 7038 грн. з ПДВ, товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв № 01АААЕ-443047 від 27.12.2005 р., відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв та акт бою, нестачі від 27.12.2005 р.

Фактично було поставлено алкогольної продукції на загальну суму 58145,13 грн.

Згідно п. 4.3. покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника чи іншим, не суперечним діючому законодавству способом. Відповідно до п. 4.4. договору строк оплати за отриманий товар: відстрочка платежу на 14 днів з дня прийняття товару покупцем.

У відповідності до п. 3.4, 3.8 договору поставки від 01.08.05р. № ДО-458, приймання товару по кількісті відбувається покупцем в момент передачі товару від постачальнка. Перехід права власності на товар та ризику випадкового знищення до покупця відбувається в момент підписання накладной повноваженими представникаим сторін даного договору.

Відповідачем частково була здійснена оплата у 2005 р. на суму 11981,38 грн., 15.02.2006 р. на суму 2800 грн., 01.03.2006 р. на суму 2000 грн., 29.03.2006 р. на суму 1500 грн., 19.04.2006 р. на суму 2868,58 грн., 20.04.2006 р. на суму 9548,23 грн., 25.04.2006 р. на суму 1000 грн., 29.05.2006 р. на суму 1000 грн., 16.06.2006 р. на суму 1000 грн., 04.09.2006 р. на суму 500 грн.), що підтверджується копіями банківських виписок та прибутковими касовими ордерами, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, сума залишок насплаченої суми заборгованості станом на 04.09.06р. складає 23946,94 грн.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позовні вимоги позивача, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Умови договору, згідно ст. 629 ЦК України є обов”язковими для виконнаня сторонами.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Аналізуючи умови договору та враховуючи приписи пунктів 4.3, 4.4 договору, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати поставленої алкогольної продукції, саме за видатковою накладною № 3В-05-2816 від 23.12.2005 р. на залишок несплаченої суми – 16908,94 грн. – 7 січня 2006 року, а за видатковою накладною № 3В-05-2827 від 27.12.2005 р. на несплачену суму 7038 грн. – 11 січня 2006 року.     Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату всього поставленого товару не пізніше 11.01.2006 р.

Проте, відповідач не надав суду жодних доказів сплати суми боргу у розмірі 23946,94 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивачем на адресу відповідача направлявся акт звірки розрахунків за договором № ДО-458 від 01.08.05р. станом на 01.10.06р., який був залишений відповідачем без відповіді.  

З огляду на вищевикладені обставини справи та норми ст. ст. 525, 526, 530, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України,  статті 173, 193, 264-271 Господарського кодексу України, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими стосовно доведенності вини відповідача у порушенні договірних зобов'язань по оплаті поставленої алкогольної продукції за договором № ДО-458 від 01.08.05р. та наявності заборгованості у сумі 23946,94 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами постачальника у загальній сумі 8740,63 грн., встановленими договором, суд виходить з наступного.   

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розміру та порядку, визначених законом або договором.

Із змісту статті 536 Цивільного кодексу України вбачається, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі затримки платежів за отриманий товар покупець додатково до суми боргу сплачує постачальнику проценти у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами постачальника.

Тобто, договором передбачений розмір процентів – 0,1 % за кожний день користування грошовими коштами постачальника. Сума процентів у розмірі 8740,63 грн. розрахована позивачем за період з 10.01.06р. до 10.01.07р., при цьому суму нарахування вказує 23946,94 грн., тобто, на меншу суму заборгованості ніж існуючої на початок нарахування. Оскільки, враховуючи сплату на протязі 2006 року, фактично сума боргу відповідача станом на 10.01.06р. складала 46163,75 грн. Проте, це право позивача застосовувати для нарахування процентів остаточну, меншу суму боргу, а саме, - 23946,94 грн.  

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 8740,63 грн. підлягають задоволенню, оскільки законом встановлено право кредитора незалежно від вини боржника вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, то відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 2517,49 грн. правомірні.

Із змісту статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що договором може бути встановлений інший розмір процентів. Як вище вказувалось, такій розмір передбачений договором. Стаття 625 Цивільного кодексу України, передбачає, одночасно з встановленням загального розміру процентів – 3 % річних,  посилання на переважність для нарахування іншого розміру процентів у випадку, якщо такий розмір передбачений договором. З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу у стягненні 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 718,40 грн.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу, виконані позивачем зобов'язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.  

Суд вважає, що витрати по сплаті держмита,  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 198, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В  :

Позовні вимоги Приватного підприємства “Зевс” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька Продовольча компанія” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 35923,46 задовольнити  частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька Продовольча компанія” м. Донецьк (83018, м. Донецьк, вул. Артема, 273Б, п/р № 26006301534100 у філії “Київського відділення Промінвестбанку”, МФО 334271, ЄДРПОУ 33554392)  на користь Приватного підприємства “Зевс” (83015, м. Донецьк, пр. Мира, 13,                             п/р № 26008001000013 у  ТОВ КБ “Український фінансовий світ”, МФО 377777,  ЄДРПОУ 31578034)  заборгованість у сумі 23946,94 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 8740,63 грн., індекс інфляції у сумі 2517,49 грн.,  витрати по сплаті держмита у сумі 352,8 грн. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,64 грн.

В решті частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Мартюхіна Н.О.