Постанова

від 28.08.2015 по справі 815/1420/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1420/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року 09 год.42 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Петкова Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача Конева К.С. (за довіреністю)

представника відповідача не з 'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бестайл» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бестайл» (далі - ТОВ «Бестайл») до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20.02.2015 року № 0000352203.

У своєму позові позивач зазначив, що на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ТОВ «Бестайл» нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 535 836,50 грн.. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 023 891 грн. за період жовтень-листопад 2014 року. На думку позивача, під час проведення перевірки контролюючим органом зроблено невірні висновки щодо фактичних обставин, що були предметом перевірки. З цього приводу позивач зазначив, що у своїй господарській діяльності переважно займається оптовою торгівлею товарів, не використовуючи при цьому складських приміщень, оскільки імпортує товар партіями за замовленням, що не спричиняє виникнення у нього залишків товару, однак, відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку відображає придбані товари на рахунку 281 «товари на складі», у зв'язку з чим позивач вважає, що всупереч висновків акта перевірки не допускав порушення вимог чинного законодавства під час обліку товарно-матеріальних цінностей. Крім того, позивач пояснив, що 01.10.2011 року між ним та МПП «Комп'ютерний будинок» укладено договір постачання, на виконання якого протягом травня-вересня 2012 року позивачем здійснювалось постачання товару на користь зазначеної юридичної особи. Внаслідок постачання відповідного товару позивачем забезпечено декларування відповідних податкових зобов'язань та їх сплату до бюджету у повному обсязі. Доставка товару здійснювалась на адресу контрагента безпосередньо з пунктів розмитнення товару, який позивач імпортував до митного кордону України на підставі відповідних зовнішньоекономічних договорів. Порядок оплати товару за умовами договору передбачав відстрочення платежів на 120 днів з метою надання можливості контрагенту реалізувати придбаний товар. Однак, у контрагента позивача виникли труднощі із реалізацією придбаного товару, у зв'язку з чим між сторонами за договором укладено додаткову угоду щодо можливості повернення позивачеві придбаного товару у місця, визначені позивачем в окремому письмовому погодженні. Відповідний товар за вказівкою позивача був відвантажений МПП «Комп'ютерний будинок» на адресу нових покупців ПП «Продіс» та ТОВ «Дейта Сістем». Сторонами погоджено повернення товару на загальну суму 10 504 063 грн.. Решта товару була реалізована контрагентом раніше та між сторонами проведено відповідну оплату. Внаслідок повернення МПП «Комп'ютерний будинок» товару оформлені відповідні податкові накладні на повернення та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних минулих періодів, а також оформлені видаткові та податкові накладні на нових покупців. На думку позивача, його дії цілком відповідають положенням п. 192.2. ст. 192 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент здійснення відповідних господарських операцій. Водночас, у зв'язку з тим, що МПП «Комп'ютерний будинок» не розрахувався за раніше поставлений товар, який повернуто протягом жовтня листопада 2014 року, грошова компенсація їх вартості позивачем не відшкодовувалась. Посилання контролюючого органу на анулювання 04.12.2012 року реєстрації платника ПДВ МПП «Комп'ютерний будинок» у даному випадку позивач вважає необґрунтованим, оскільки у жовтні та листопаді 2014 року відбувалось повернення раніше придбаного товару, для чого за приписами наведеної норми законодавства не потрібно реєстрації контрагента платником податку на момент повернення товару. В свою чергу, посилання відповідача на відсутність відповідного коригування податкових зобов'язань з боку МПП «Комп'ютерний будинок» може свідчити про порушення податкового законодавства останнім, а не доказом відсутності реального характеру постачання. Щодо відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортних накладних позивач зазначив, що постачання товару здійснювалось МПП «Комп'ютерний будинок» безпосередньо до нових покупців, у зв'язку з чим відповідні документи зберігались у контрагентів позивача, а після проведення перевірки відповідні документи отримані позивачем за відповідним запитом.

Відповідач надав до суду заперечення (т. 5 а.с. 236-240), в яких зазначив, що згідно з

пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Бестайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.02.2015 року

№ 13/22-213/35696284/430, яким встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Бестайл» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1 023 891 грн., в тому числі за жовтень 2014 року - у сумі 149123 грн., за листопад 2014 року - у сумі 874768 грн. На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 року № 0000352203, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 023 891 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій на суму 511945 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем проведено коригування податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України у зв'язку з коригуванням кількості товарно-матеріальних цінностей. Однак, перевіркою встановлено, що податкові накладні щодо повернення товару не знайшли відображення у бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що відповідний товар підприємством не оприбутковувався, а на рахунку 28 «товари на складі» підприємством фактично відображено рух товарно-матеріальних цінностей, які підприємством імпортовані у період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року. При цьому, як стверджує відповідач, з 04.12.2012 року по 15.01.2015 року стан підприємства

МПП «Комп'ютерний будинок» «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням; інформація щодо наявності у вказаного підприємства власних або орендованих складських приміщень відсутня, станом на 01.10.2014 року підприємство не було платником податку на додану вартість, 04.12.2012 року свідоцтва платника податку на додану вартість анульовано. Відповідно до даних податкової звітності вказаного підприємства ним не декларувалось від'ємне значення податку на додану вартість, що свідчить про фактичну реалізацію підприємством всього товару, що був поставлений на його адресу від ТОВ «Бестайл». Контрагентами-покупцями МПП «Комп'ютерний будинок», яким останнім поставлено відповідний товар, також не здійснювалось коригування податкових зобов'язань у зв'язку з поверненням товару. Крім того, відповідач наголошує, що під час проведення перевірки документів щодо транспортування товару, який підлягав поверненню, не надано; оплата повернутого товару позивачем не здійснена. З урахуванням наведеного в ході перевірки встановлено відсутність факту повернення підприємством МПП «Комп'ютерний будинок» в жовтні-листопаді 2014 року товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Бестайл». Посилаючись на норми ст. 192 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що відповідне коригування проведене позивачем без достатніх правових підстав. Враховуючи непідтвердження позивачем факту повернення товарів від МПП «Комп'ютерний будинок», відповідач встановив також непідтвердження наступного відвантаження товару контрагентам позивача ПП «Продіс» та ТОВ «Дейта Сістем».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

На підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 26.01.2015 року № 63 (т. 5 а.с. 172-173) відповідно до вимог п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Бестайл», код ЄДРПОУ 35696284, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року.

За результатами проведення вищезгаданої перевірки було складено акт перевірки від 05.02.2015 року № 13/22-213/35696284/430, яким встановлено порушення ведення податкового обліку, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Бестайл» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1 023 891 грн., в тому числі за період жовтень 2014 року - у сумі 149123 грн., за період листопад 2014 року - у сумі 874768 грн. (т. 4 а.с. 43-95).

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 року № 0000352203, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Бестайл» за платежем податок на додану вартість у сумі

1 535 836,5 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 1 023 891 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 511945,5 грн. (т.5 а.с. 176).

Згідно з пп. «а» п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

В свою чергу, відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Поряд з цим, відповідно до п. 192.2 ст. 192 вказаного Кодексу норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Беручи до уваги вищенаведені норми законодавства, суд звертає увагу, що господарські операції, які зумовлюють здійснення будь-якої зміни суми компенсації їх вартості, для їх податкового обліку також повинні відповідати встановленим законодавством критеріям щодо їх обліку, в тому числі мати реальний характер, підтверджуватись необхідними первинними документами, а також супроводжуватись їх належним бухгалтерським обліком.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства пов'язуються ДПІ у Малиновському районі м. Одеси із фактами відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача із його контрагентами

ТОВ «Дейта Сістем» та ПП «Продіс», а також операції з повернення раніше проданих товарів МПП «Комп'ютерний будинок». Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінки суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних операцій.

Так, судом встановлено, що 04.11.2013 року між позивачем (постачальник) та ПП «Продіс» укладено договір поставки № 041113, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцеві товар і сплатити за нього певну грошову суму (т. 1 а.с. 45).

Предметом поставки за вказаним договором є визначений родовими ознаками товар з найменуванням, зазначеним у накладних, підписаних постачальником та покупцем і які є невід'ємною частиною договору. Також п. 3.1. договору передбачалось, що поставка товару чи окремої товарної партії здійснюється постачальником на склад покупця.

Поряд з цим, 05.11.2013 року сторонами за цим договором укладено додаткову угоду до цього договору (т. 1 а.с. 46), в якій сторони домовились викласти п. 3.1. договору у новій редакції, відповідно до якої постачання товару мало відбуватись на умовах самовивозу, тобто, силами та за рахунок ПП «Продіс».

На виконання зазначеного договору сторонами складено видаткові та податкові накладні щодо постачання товару у жовтні 2014 року - на загальну суму 6693699,95 грн., в тому числі ПДВ - у сумі - 1115616,66 грн., у листопаді 2014 року - на загальну суму 75682,36 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 12613,73 грн. (т. 2 а.с. 196-250, т. 3 а.с. 1-39).

У рахунок оплати за вказаними господарськими операціями ПП «Продіс» перерахувало позивачеві кошти у загальній сумі 2980801,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 486290,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з рахунку позивача у банківській установі (т. 2 а.с. 57-121).

На підтвердження фактичного транспортування вищезгаданого товару позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких замовником та вантажовідправником перевезення виступає МПП «Комп'ютерний будинок» (т. 3 а.с. 233-250, т. 4 а.с. 1-26).

Також 20.10.2014 року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Дейта Сістем» укладено договір поставки № 082014, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (т. 1 а.с. 47). Предметом поставки за вказаним договором є визначений родовими ознаками товар з найменуванням, зазначеним у накладних, підписаних постачальником та покупцем і які є невід'ємною частиною договору. Також п. 3.1. договору передбачалось, що поставка товару чи окремої товарної партії здійснюється постачальником на склад покупця.

Водночас, 24.10.2014 року сторонами за цим договором укладено додаткову угоду до цього договору (т. 1 а.с. 48), в якій сторони домовились викласти п. 3.1. договору у новій редакції, відповідно до якої постачання товару мало відбуватись на умовах самовивозу, тобто, силами та за рахунок ТОВ «Дейта Сістем».

На виконання зазначеного договору сторонами складено видаткові та податкові накладні щодо постачання товару у жовтні 2014 року - на загальну суму 1247291,44 грн., в тому числі ПДВ - у сумі - 207881,91 грн., у листопаді 2014 року - на загальну суму 6094170,05 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1015695,01 грн. (т. 2 а.с. 122-195).

У рахунок оплати за вказаними господарськими операціями ТОВ «Дейта Сістем» перерахувало позивачеві кошти у загальній сумі 2980801,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 486290,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з рахунку позивача у банківській установі (т. 2 а.с. 57-121).

На підтвердження фактичного транспортування вищезгаданого товару позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких замовником та вантажовідправником перевезення виступає МПП «Комп'ютерний будинок» (т. 4 а.с. 26-40).

Досліджуючи обставини постачання позивачем вищезгаданого товару на адресу

ТОВ «Дейта Сістем» та ПП «Продіс», суд встановив, що 01.10.2011 року між позивачем (продавець) та МПП «Комп'ютерний Будинок» (покупець) укладено договір поставки № 242011, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належну продавцю продукцію - керамічну плитку, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах цього договору (т. 1 а.с. 42). Відповідно до умов вищенаведеного договору оплата за поставлену продукцію за ним відбувалась поетапно за кожну партію відвантаженого товару окремо з відстрочкою платежу на 120 днів від дати постачання товару.

На виконання вищезгаданого договору ТОВ «Бестайл» протягом травня-серпня 2012 року поставило на користь МПП «Комп'ютерний Будинок» товар, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а також довіреностями на отримання товару (т. 4 а.с. 104-250, т. 5 а.с. 1-49). Оплата МПП «Комп'ютерний Будинок» зазначеного товару підтверджується виписками з рахунку ТОВ «Бестайл» в АБ «Південний» (т. 5 а.с. 50-151, 191-234). Водночас, відповідно до наявних у матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків між зазначеними підприємствами за МПП «Комп'ютерний будинок» обліковувалась заборгованість за поставлений товар у сумі 10503933,08 грн. (т. 5 а.с. 151-168).

Відповідні господарські операції були відображені позивачем у податковій звітності за податкові періоди травень-вересень 2012 року, в які позивачем задекларовані відповідні податкові зобов'язання з податку на додану вартість (т. 1 а.с. 49-97).

Поряд з цим у податковій звітності позивача за жовтень-листопад 2014 року проведено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України шляхом їх зменшення на загальну суму 1750677 грн., що відображено у рядку 8.1. декларацій, зокрема, у жовтні 2014 року - «-» 1140617 грн.; у листопаді 2014 року - «-» 610060 грн. (т. 3 а.с. 193-223).

З матеріалів справи вбачається, що таке коригування податкових зобов'язань позивачем проведено у зв'язку із поверненням МПП «Комп'ютерний будинок» раніше придбаних матеріальних цінностей, які, як стверджує позивач, в подальшому реалізовані ПП «Продвс» та ТОВ «Дейта Сістем». На підтвердження факту повернення позивачеві МПП «Комп'ютерний будинок» раніше придбаного товару до суду надані копії накладних на повернення та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (т. 3 а.с. 40-186).

Судом встановлено, що 17.11.2012 року сторонами за договором від 01.10.2011 року

№ 242011 до нього внесено зміни шляхом укладання додаткової угоди № 1, якою пункт 9 договору доповнено пп. 9.7. такого змісту: «У разі відсутності можливості оплати за товар покупець за письмовою згодою з продавцем може здійснити повернення товару належної якості в рамках законодавства України. Повернення відбувається зі складу покупця до місця, погодженого з продавцем по кожній партії, що повертається, окремо. Передача продукції відбувається транспортними засобами покупця» (т. 1 а.с. 43). 20.10.2014 року вищезгаданими особами повторно укладено додаткову угоду до цього договору того ж змісту (т. 1 а.с. 44).

Листами від 24.11.2014 року № 24/11/14, від 27.10.2014 року № 27/10/14 та № 28/10/14 ТОВ «Бестайл» погодило повернення МПП «Комп'ютерний Будинок» окремого товару із визначенням необхідності відвантажити його на адресу ПП «Продіс» та ТОВ «Дейта Сістем»

(т. 3 а.с. 224- 226).

Поряд з цим, судом встановлено, що за умовами укладених із ПП «Продіс» та ТОВ «Дейта Сістем» договорів постачання останні з урахуванням внесених змін до договору мали здійснити постачання товару власними силами. Однак, за наявними у матеріалах справи документами постачання товару відбулось за замовленням МПП «Комп'ютерний Будинок», яке визначено також і вантажовідправником цього товару, тобто, оформлення документів щодо постачання товару за вищезгаданими господарськими операціями не відповідає умовам договорів, на підставі яких відбувалось таке постачання.

Крім того, у разі повернення МПП «Комп'ютерний Будинок» товару, яке за наявними матеріалами у справі засвідчено відповідними накладними на повернення, з моменту підписання відповідних документів товар повернувся би у розпорядження ТОВ «Бестайл», у зв'язку з чим навіть за умови логістичної доцільності відправлення товару до нових покупців з місця зберігання товару МПП «Комп'ютерний Будинок», відповідне відправлення товару мало здійснюватися його власником - ТОВ «Бестайл», а не МПП «Комп'ютерний Будинок», яке не наділено повноваженнями діяти в інтересах позивача. За таких умов суд критично оцінює надані до суду на підтвердження постачання позивачем товару на адресу ПП «Продіс» та ТОВ «Дейта Сістем» товарно-транспортні накладні як такі, що не засвідчують постачання товару між учасниками відповідних господарських операцій. Поряд з цим, суд також враховує, що відповідні документи на вимогу контролюючого органу не надавались до перевірки, що підтверджено позивачем у самому позові.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази на предмет підтвердження позивачем фактичного повернення МПП «Комп'ютерний Будинок» раніше придбаних товарів, суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження позивачем забезпечення ним бухгалтерського обліку операцій із повернення товару, в тому числі обліку руху відповідного товару, до суду не надано. Тоді як з акта перевірки вбачається, що по рахунку 28 «товари на складі» позивачем відображено лише товарно-матеріальні цінності, що були імпортовані підприємством у період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, які оприбутковані на відповідному рахунку за вартістю, що дорівнює сумі їх вартості та мита, сплаченого за їх ввезення до митного кордону України, та які були списані у зв'язку з їх реалізацією у жовтні та листопаді 2014 року. Зазначені доводи позивачем не спростовані належними доказами у справі. З урахуванням наведеного позивачем у справі не підтверджено дійсну зміну у складі його активів, що є визначальним критерієм під час дослідження питання реального характеру господарських операцій з постачання товарів.

Також, оцінюючи відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та у взаємному зв'язку наявних доказів, суд враховує, що за даними декларацій з податку на додану вартість МПП «Комп'ютерний будинок» за періоди червень-серпень 2012 року (т. 6 а.с. 164-183), в яких відбувалось постачання товару від ТОВ «Бестайл», вказаним підприємством не декларувалось від'ємного значення з податку на додану вартість, яке мало би виникнути за умови неможливості реалізації ним значної частини поставленого

ТОВ «Бестайл» товару, про що зазначає позивач у справі, адже сформований податковий кредит за цими операціями значно перевищував би сформовані ним у відповідних періодах податкові зобов'язання. Так, виходячи з вищезгаданих податкових декларацій, показники обсягів операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товару (рядок 1 декларацій) не містять значних відхилень від показників рядків 10.1 декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою»; відповідно до наведених у деклараціях розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість МПП «Комп'ютерний будинок» наведені показники також не містять значних відхилень, які б могли відображати неможливість реалізації цим підприємством придбаного у

ТОВ «Бестайл» товару у заявлених обсягах. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, одним із контрагентів МПП «Комп'ютерний будинок» з реалізації придбаного у ТОВ «Бестайл» товару у 2012 році виступало ТОВ «Дейта Сістем» (т. 6 а.с. 164-183, 191-195) - юридична особа, якій за наданими до суду документами позивачем реалізований товар, що нібито не зміг сам реалізувати МПП «Комп'ютерний будинок».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає недоведеною позивачем належними та допустимими доказами у справі реальність господарської операції із повернення МПП «Комп'ютерний Будинок» товарно-матеріальних цінностей на користь ТОВ «Бестайл», на підставі чого останнім проводилось коригування податкових зобов'язань шляхом їх зменшення на суму повернення товару. Відсутність факту повернення ТОВ «Бестайл» цього товару з боку МПП «Комп'ютерний Будинок» також унеможливлює реальність господарських операцій із продажу цього товару на користь ТОВ «Дейта Сістем» та ПП «Продіс».

Поряд з цим, суд наголошує, що, виходячи з положень ст. 192 Податкового кодексу України, у разі коли на момент повернення товару особа, яка його придбала, не є платником податку на додану вартість, необхідною умовою, за наявності якої допускається коригування податкових зобов'язань, є факт повернення раніше поставлених товарів у власність постачальника та надання отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

Так, судом встановлено та сторонами у справі не заперечувалось, що МПП «Комп'ютерний будинок» не було платником податку на додану вартість на момент заявленого повернення товару внаслідок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. Водночас, всупереч наведених норм законодавства позивачем не доведено існування обставин, що надають можливість застосовувати положення цієї норми закону, зокрема, не доведено факт повернення раніше поставлених товарів, так само як і надання отримувачу грошової компенсації вартості товару.

Усі інші доводи сторін та їх представників суд вважає безпідставними та необґрунтованими. При цьому, слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, п. 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, беручи до уваги наявні розбіжності у змісті проведених господарських операцій та документах, наданих до суду на підтвердження проведення таких операцій, відсутність належних та допустимих доказів постачання позивачем товару на користь ТОВ «Дейта Сістем» та ПП «Продіс», недоведеність реальності операції з повернення позивачеві товару від МПП «Комп'ютерний будинок», суд вважає обґрунтованими висновки акта перевірки від 05.02.2015 року № 13/22-213/35696284/430, яким встановлено порушення ведення податкового обліку, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Бестайл» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1 023 891 грн., в тому числі за період жовтень 2014 року - у сумі 149123 грн., за період листопад 2014 року - у сумі 874768 грн. (т. 4 а.с. 43-95).

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бестайл» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.02.2015 року

№ 0000352203 - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бестайл» (код ЄДРПОУ 35696284) до Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 4384,8 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 28.08.2015 року.

Суддя С.М. Корой

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бестайл» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.02.2015 року

№ 0000352203 - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бестайл» (код ЄДРПОУ 35696284) до Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 4384,8 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

28 серпня 2015 року.