Постанова

від 31.08.2015 по справі 815/4506/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4506/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Свириди Х.С.;

представника позивача - Бекало М.І. (довіреність від 06.08.2015 року);

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005101502 від 16.04.2015 року, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2015 року № 0005101502.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Співробітники Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс».

За результатами цієї перевірки 24.03.2015 року відповідач склав акт № 1637/15-52-15-02, в якому зроблено висновок, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, відповідальність платника передбачена п.123.1 ст.123 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 16.04.2015 року № 0005101502, яким позивачеві за порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: штрафна санкція з податку на додану вартість у розмірі 184155,00 грн., у тому числі за основним платежем 147324,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36831,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 16.04.2015 року № 0005101502, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.5-9).

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомляв.

Суд, з урахуванням ст.128 КАС України, вирішив провести судове засідання за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс» зареєстроване та та перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

24.03.2015 року співробітник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс».

За результатами цієї перевірки 24.03.2015 року відповідач склав акт № 1637/15-52-15-02 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс», код 33970301» (а.с.10-11).

В акті перевірки позивача відповідач зробив висновок, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження позивачем суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, відповідальність платника передбачена п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 16.04.2015 року № 0005101502, яким позивачеві за порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: штрафна санкція з податку на додану вартість у розмірі 184155,00 грн., у тому числі за основним платежем 147324,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36831,00 грн. (а.с.12).

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивач у рядку 10 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним, період виписки яких до 01 січня 2015 року.

24.04.2015 року за вих. № 631 позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0005101502 від 16.04.2015 року до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (а.с.39-42).

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення № 0005101502 від 16.04.2015 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс» без задоволення (а.с.32-34).

25.05.2015 року за вих. № 662 позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0005101502 від 16.04.2015 року та на рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про результати розгляду первинної скарги до Державної фіскальної служби України (а.с.35-38).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.06.2015 року № 12250/6/99-99-10-01-01-15 податкове повідомлення-рішення № 0005101502 від 16.04.2015 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с.44-45).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими за наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

В продовж судового розгляду справи суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс» здійснювало господарську діяльність з контрагентами на підставі укладених договорів поставки, купівлі-продажу, про надання послуг, оренди.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того, з огляду на матеріали справи суд встановив, за наслідками цих господарських операцій контрагенти позивача видали податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у січні 2015 року.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що позивач у рядку 10 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним, період виписки яких до 01 січня 2015 року.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2015 року) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд встановив, що позивач у рядку 10 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним від контрагентів, які були виписані ними до 01.01.2015 року (а.с.53-128).

При цьому, зазначені податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог п.11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п.11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу. З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Також, суд встановив, що зазначені податкові накладні були отримані позивачем у січні 2015 року відповідно до реєстру отриманих накладних, що знаходяться в матеріалах справи (а.с.24-31).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Тобто, суд вважає, що в даному випадку норми п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2015 року не слід застосовувати.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0005101502 від 16.04.2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонавтосервіс» (код ЄДРПОУ 33970301) суму сплаченого судового збору в розмірі 370 (триста сімдесят) грн. 00 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 31 серпня 2015 року.

Суддя М.М. Кравченко