Ухвала

від 21.10.2015 по справі 815/4506/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4506/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еталонавтосервіс до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0005101502,-

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еталонавтосервіс (далі - ТОВ Еталонавтосервіс ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0005101502.

В обгрунтування позову зазначено, що співробітники Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року ТОВ Еталонавтосервіс . За результатами цієї перевірки 24.03.2015 року відповідач склав акт №1637/15-52-15-02, в якому зроблено висновок, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ Податкового кодексу України. На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0005101502, яким позивачеві за порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: штрафна санкція з податку на додану вартість у розмірі 184155,00 грн., у тому числі за основним платежем 147324,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36831,00 грн. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16.04.2015 року №0005101502.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ТОВ Еталонавтосервіс відмовити повністю.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Еталонавтосервіс зареєстроване та перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

24.03.2015 року співробітник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року ТОВ Еталонавтосервіс .

За результатами цієї перевірки 24.03.2015 року відповідач склав акт №1637/15-52-15-02 Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Еталонавтосервіс , код 33970301 (а.с. 10-11).

В акті перевірки позивача відповідач зробив висновок, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження позивачем суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0005101502, яким позивачеві за порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: штрафна санкція з податку на додану вартість у розмірі 184155,00 грн., у тому числі за основним платежем 147324,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36831,00 грн. (а.с. 12).

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивач у рядку 10 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним, період виписки яких до 01 січня 2015 року.

24.04.2015 року за вих. №631 позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення №0005101502 від 16.04.2015 року до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (а.с. 39-42).

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0005101502 від 16.04.2015 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишено без змін, а скаргу ТОВ Еталонавтосервіс - без задоволення (а.с. 32-34).

25.05.2015 року за вих. №662 позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення №0005101502 від 16.04.2015 року та на рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про результати розгляду первинної скарги до Державної фіскальної служби України (а.с. 35-38).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.06.2015 року №12250/6/99-99-10-01-01-15 податкове повідомлення-рішення №0005101502 від 16.04.2015 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с. 44-45).

Задовольняючи адміністративний позов Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача не ґрунтується на правильному застосуванні норм податкового законодавства, з чим погоджується апеляційний суд.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Еталонавтосервіс здійснювало господарську діяльність з контрагентами на підставі укладених договорів поставки, купівлі-продажу, про надання послуг, оренди.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України: Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) .

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за наслідками цих господарських операцій контрагенти позивача видали податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у січні 2015 року.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що позивач у рядку 10 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним, період виписки яких до 01 січня 2015 року.

Так, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2015 року) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, позивач у рядку 10 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним від контрагентів, які були виписані ними до 01.01.2015 року (а.с. 53-128).

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що зазначені податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог п. 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу. З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Також, суди обох інстанцій виходять з того, що зазначені податкові накладні були отримані позивачем у січні 2015 року відповідно до реєстру отриманих накладних, який наявний в матеріалах справи (а.с. 24-31).

Адже, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Еталонавтосервіс .

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, довів протиправність податкового повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0005101502, прийнятого відповідачем.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов