Постанова

від 07.02.2012 по справі 2а/1770/5237/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5237/2011

07 лютого 2012 року 11год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 акціонерне товариство "Любомирський вапняно - силікатний завод" до Державна податкова інспекція у Рівненському районі про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 акціонерне товариство "Любомирський вапняно-силікатний завод" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 16.11.2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що податковий орган не мав права зменшувати йому суму податкового кредиту та донараховувати йому податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по господарським операціям з ПП "Ніка-Ойл" (код ЄДРПОУ 36650429) за березень 2011 року, оскільки в ході перевірки відповідачу було надано всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування податкового кредиту по господарським операціям із названим контрагентом. При цьому позивач зазначає, що вказані операції мають реальний товарний характер, відносяться до його господарської діяльності. Вважає, що податковий кредит сформований цілком правомірно. Зазначає, що відповідачем господарські операції, здійснені із контрагентом ПП "Ніка-Ойл" визнаються нікчемними відповідачем лише на підставі акту перевірки контрагента за № 639/23-300/36650429 від 20.05.2011 року, складеного ДПІ у м. Рівне, який в подальшому був відкликаний ДПІ у м. Рівне у зв'язку з нововиявленими обставинами. А відтак, позивач вважає безпідставним збільшення йому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств і просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених у ньому підстав, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Рівненському районі - позов не визнав, подав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач відніс до податкового кредиту суму податку по операціях з контрагентом ПП "Ніка-Ойл", щодо якого від ДПІ у м. Рівне складено Акт перевірки від 20.05.2011 року "про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПП "Ніка-Ойл", код за ЄДРПОУ 36650429 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року з питань взаємовідносин з контрагентами, в тому числі з ВАТ "Івано-Долинський спецкар'єр" (код ЄДРПОУ 05471862)", яким встановлено, що у зазначеного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тощо. Отже податковий орган дійшов висновку, що операція по поставці товару за договором, укладеним між позивачем та зазначеним контрагентом, не спричинила настання реальних наслідків, відповідно даний договір має ознаки нікчемності. Таким чином, позивач за березень 2011 року безпідставно збільшив податковий кредит з податку на додану вартість за даним договором в сумі 7 436,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету в зазначеній сумі. Вважає, що господарська операція по купівлі-продажу ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" не спричинило реального настання наслідків, а отже - має ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача"- ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод". Таким чином, позивач не мав права відносити до податкового кредиту суми по операціям із вказаним контрагентом, які є нікчемними. Просив у позові відмовити повністю.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про причини неявки суду не повідомив. Оскільки судом не визнавалась обов'язковою участь відповідача у розгляді даної справи, суд розглядає справу в даному судовому засіданні без участі його представника на підставі наявних у справі доказів згідно ч. 4 ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.11.2011 року на підставі ч.1 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до направлення від 03.11.2011 року № 504/23-138 посадовою особою Державної податкової інспекції у Рівненському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" (код ЄДРПОУ 05467240) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Ніка-Ойл" (код за ЄДРПОУ 36650429) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої було складено Акт № 721/131/23-141/05467240 від 04.11.2011 року (далі за текстом - Акт перевірки; а.с.- 19-31).

Вказаною перевіркою встановлено, що ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" безпідставно завищив податковий кредит за березень 2011 року на суму 7436,00 грн. податку по операціях з контрагентом ПП "Ніка-Ойл", що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету у цей період у вказаній сумі.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року:

- № НОМЕР_1, яким позивачу за порушення п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7437,00 грн., в тому числі за основним платежем 7436,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) - 1,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачу за порушення п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 9296 грн., в тому числі 9295,00 грн. - основний платіж; 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З Акту перевірки вбачається, що підставою для винесення спірних рішень є висновки ДПІ у м. Рівне, викладені в Акті № 639/23-300/36650429 від 20.05.2011 року "Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПП "Ніка-Ойл", код за ЄДРПОУ 36650429 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року з питань взаємовідносин з контрагентами, в тому числі з ВАТ "Івано-Долинський спецкар'єр" (код ЄДРПОУ 05471862)В» , яким встановлено, що у зазначеного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а отже угоди, укладені між ним та іншими контрагентами (в тому числі з позивачем) мають ознаки нікчемності. В цьому Акті зафіксовано, що ПП "Ніка-Ойл" здійснювало свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, відповідно у нього відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками, укладало цивільно-правові угоди (в тому числі з позивачем) та проводив безтоварні операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, зважаючи на висновки Акту № 639/23-300/36650429 від 20.05.2011 року, відповідач під час здійснення перевірки позивача, дійшов висновку, що Договір, укладений між ним та ПП "Ніка-Ойл" № 27/140 від 17.03.2011 року не спричинив реального настання правових наслідків, відповідно є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" - ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод". На думку відповідача, позивач сформував валові витрати по безтоварним операціям з ПП "Ніка-Ойл", оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари (роботи, послуги) без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підлягають під поняття "продаж товарів, результатів робіт (послуг), яке визначено в п. 1.31. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинним на момент вчинення спірних правовідносин.

Однак, з такими висновками податкового органу суд погодитися не може з огляду на таке.

17.03.2011 року між позивачем - ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" (Покупець) та ПП "Ніка-Ойл" (Продавець; далі за текстом - Контрагент) був укладений договір № 27/140 (а.с.13) поставки нафтопродуктів в асортименті, а саме дизпаливо, бензин А76 (80). Сторони погодили, що кількість товару визначається згідно накладних і кінцевим і обов'язковим для обох сторін (п. 2.2 Договору), ціна за поставлений товар є договірною і вказується в рахунках та накладних за кожну партію товару (п. 3.1 Договору).

На виконання Договору Контрагент поставив позивачу товарно-матеріальні цінності (дизпаливо) на загальну суму 44615,54 грн., в тому числі ПДВ - 7435,92 грн., господарські операції з поставки оформив наступними документами:

- податкова накладна № 18 від 18.03.2011 року на суму 22307,77 грн., в т.ч. ПДВ 3717,96 грн. (а.с.76); видаткова накладна № 73 від 18.03.2011 року на суму 22307,77 грн., в т.ч. ПДВ 3717,96 грн. (а.с.11);

- податкова накладна № 47 від 29.03.2011 року на суму 22307,77 грн., в т.ч. ПДВ 3717,96 грн. (а.с.12); видаткова накладна № 103 від 29.03.2011 року на суму 22307,77 грн., в т.ч. ПДВ 3717,96 грн. (а.с.12).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових, є зв'язок таких витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

П. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції від 23.12.2010 року, яка діяла з 01.01.2011 року і на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені випадки виникнення у платника податків права на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Судом встановлено, що у березні 2011 року ПП "Ніка-Ойл" поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 44615,54 грн., у тому числі ПДВ - 7435,92 грн., що підтверджується вище зазначеними податковими та видатковими накладними.

Для отримання матеріалів позивачем за вказаними накладними було видано довіреності на ім'я ОСОБА_3 № 124 від 17.03.2011 року та № 144 від 28.03.2011 року, які відображені у видаткових накладних.

Вказані товарно-матеріальні цінності використані позивачем в своїй господарській діяльності, вартість оплачених товарів на загальну суму 44615,54 грн., з якої 37179,62 грн. - сума за паливно-мастильні матеріали без ПДВ, 7435,92 грн. - податок на додану вартість, який включено позивачем до податкового кредиту, що в свою чергу відображено бухгалтерськими проводками: Дт- 203 Кт- 631 на суму 37180,00 грн., про що зазначено в Акті перевірки (а.с.25).

Розрахунки позивачем з контрагентом за вказаний товар в сумі 44615,54 грн. проведені, що підтверджується платіжними дорученнями № 363 від 18.03.2011 року (на суму 22307,77 грн.; копія - а.с.9) та № 410 від 28.03.2011 року (на суму 22307,77 грн.; копія - а.с.8).

Перевезення дизпалива здійснювалось Виробничим кооперативом "Авіапроект" (Перевізник) на замовлення ПП "Ніка-Ойл" (Замовник), що підтверджується: договором на транспортні перевезення № 14 від 12.01.2011 року (копія - а.с.73), товаротранспортними накладними № 108 від 18.03.2011 року (копія - а.с.75), № 131 від 29.03.2011 року (копія -а.с.74), рахунками № 109 від 18.03.2011 року (копія - а.с.74), № 128 від 29.03.2011 року (копія - а.с.75).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаних у останнього матеріалів у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Також матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що ПП "Ніка-Ойл" (контрагент) повністю виконало свої зобов'язання за договором, а позивач, у свою чергу, прийняв товар, оплатив його та оформив прийняття належним чином, як зазначено вище.

Отже позивач правомірно відніс до складу валових витрат за березень 2011 року по операціях з контрагентом ПП "Ніка-Ойл" вартість оплаченого дизпалива на загальну суму 37180,00 грн., а суму ПДВ 7436,00 грн. - відповідно до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями безпідставно зменшив позивачу суму податкового кредиту та донарахував йому податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7437,00 грн. та податку на прибуток підприємств на суму 9296,00 грн. по господарським операціям з ПП "Ніка-Ойл".

Стосовно ж обставин щодо визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ПП "Ніка-Ойл", нікчемними, у зв'язку із відсутністю у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відповідних основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, слід зазначити таке.

Твердження відповідача про відсутність у ПП "Ніка-Ойл" можливостей для виконання господарських зобов'язань перед позивачем, то суд їх оцінює критично, при цьому враховує, що в Акті перевірки від 20.05.2011 року ДПІ у м. Рівне зазначила, що ПП "Ніка-Ойл" зареєстроване юридичною особою 10.09.2009 року, перебуває на податковому обліку з 11.09.2009 року, є платником податку на додану вартість (копія свідоцтва № 100246027 - а.с.71), статутний капітал згідно установчих документів 100,0 тис. грн., зареєстровані види діяльності: оптова торгівля паливом, оптова торгівля хімічними продуктами, інші види торгівлі, на момент перевірки перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівне, відповідно до довідки форми 1ДФ загальна кількість працюючих на підприємстві у І кварталі 2011 року складала 5 осіб у штаті (а.с.68).

Таким чином, за даними податкового органу підприємство є діючим, з наявними власними трудовими ресурсами, а покликання на їх недостатність не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, позаяк підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлений можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідач, як на підставу винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, покликається на нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди, зазначивши, що вони не відповідають вимогам ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України. Однак, на підтвердження своїх тверджень податковий орган ані не зазначив у Акті перевірки, ані не надав суду під час розгляду справи доказів, які б свідчили, що дана угода не має на меті реальне настання обумовлених в ній правових наслідків (ч.5 ст. 203 ЦК України), порушує публічний порядок, чи спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (п. 1, 2 ст. 215 ЦК України). Отже такі твердження відповідача та осіб, що проводили перевірку ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені відповідними доказами.

Відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо не є підставою вважати угоду нікчемною.

Покликання ж відповідача, як на підставу своїх заперечень, на Акт перевірки ПП "Ніка-Ойл", висновки якого були підставою для відповідача вважати укладену між позивачем та його контрагентом ПП "Ніка-Ойл" угоду нікчемною, то вони є безпідставними, необґрунтованими, оскільки даний Акт перевірки був відкликаний Державною податковою інспекцією, що підтверджується листом ДПІ у м. Рівне № 42677/23-323 від 23.12.2011 року, наданим самим відповідачем (копія - а.с.95) та листом ДПІ у м. Рівне, направленим до ПП "Ніка-Ойл" від 11.01.2012 року № 1100/23-320 (копія - а.с.36).

Разом з тим, відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже, будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було встановлено та доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до приписів ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов. Натомість, відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 16.11.2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а відтак позовні вимоги щодо їх скасування є правомірними і підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі форми "Р" №0001382351 від 16.11.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі форми "Р" №0001392351 від 16.11.2011 року.

Присудити на користь позивача ОСОБА_2 акціонерне товариство "Любомирський вапняно - силікатний завод" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.