Рішення

від 26.08.2015 по справі 903/832/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2015 р. Справа № 903/832/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", м. Івано-Франківськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал", м. Луцьк

про стягнення 26441,84 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 26441,84 грн., з них: 15037,01 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №130 від 04.12.2014р. товар, 3152,27 грн. пені за період з 12.03.2015р. по 17.07.2015р., 1576,14 грн. процентів річних за період з 12.03.2015р. по 17.07.2015р., 3669,02 грн. інфляційних втрат за період березень 2015р. - червень 2015р., 3007,40 грн. штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №130 від 04.12.2014р. щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.07.2015р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.08.2015р., зобов'язано позивача подати суду письмові пояснення на обґрунтування нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з огляду на те, що п. 8.2. договору поставки №130 від 04.12.2014р. передбачено нарахування пені в розмірі облікової ставки НБУ; відповідача - обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження; належним чином завірену копію Статуту ТзОВ "Ремедікал".

Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2015р. заборгованість перед ТзОВ "Захід Леон-Фарм" в розмірі 15037,01 грн. визнав, в іншій частині позову не визнавав.

Позивач надіслав до суду клопотання №30 від 21.08.2015р., в якому просив розглянути справу за відсутності його представника, провадження у справі в частині стягнення пені на суму 1068,81 грн. припинити. До клопотання додав уточнений розрахунок пені.

Сторони уповноважених представників в судове засідання 26.08.2015р. не забезпечили.

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду уповноважений представник позивача отримав 18.08.2015р. Належне повідомлення відповідача підтверджується витягом із сайту УДППЗ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення суду 17.08.2015р.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

04.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" як покупцем було укладено договір поставки №130, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити медичний товар згідно із замовленнями покупця, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.

Згідно з п.п. 1.2.., 4.1., 6.1. договору сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від постачальника, вважаються, якщо не обумовлено інше, отримані для виконання цього договору.

Поставка здійснюється на умовах DDP відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" 2010.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 21-го календарного дня з дати отримання товару, яка зазначена в накладній.

На виконання умов договору поставки №130 від 04.12.2014р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 16662,82 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №ЗЛ-0001888 від 18.02.2015р. на суму 3493,03 грн., №РВ-0000593 від 18.02.2015р. на суму 2218,33 грн., №РВ-0000594 від 18.02.2015р. на суму 429,01 грн., №РВ-0000595 від 18.02. 2015р. на суму 2559,85 грн., №РВ-0000596 від 18.02.2015р. на суму 314,10 грн., №РВ-0000597 від 18.02.2015р. на суму 2024,84 грн., №РВ-0000598 від 18.02.2015р. на суму 2418,46 грн., №РВ-0000599 від 18.02.2015р. на суму 1381,18 грн., №РВ-0000659 від 24.02.2015р. на суму 1456,72 грн. , №РВ-0000660 від 24.02. 2015р. на суму 367,30 грн.

Відповідач за переданий товар до звернення позивача з позовом до суду розрахувався частково, на суму 1625,81 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий на підставі договору поставки №130 від 04.12.2014р. товар на момент розгляду справи становить 15037,01 грн., визнавалася представником відповідача в судовому засіданні 12.08.2015р.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого на підставі договору поставки №130 від 04.12.2014р. товару у повному обсязі вимога позивача про стягнення з відповідача 15037,01 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612, Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.2 договору поставки №130 від 04.12.2014р. за неоплату чи прострочення оплати по даному договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару та несвоєчасно оплаченого, за весь час прострочення платежу, а також тридцять процентів річних від вартості простроченого товару.

Перевіривши правильність розрахунку 3152,27 грн. пені, доданого до позовної заяви, встановлено, що позивач нараховував пеню не в розмірі облікової ставки НБУ, як це передбачено договором, а в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На вимогу суду позивач подав розрахунок пені, виконаний від простроченої суми заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ.

Згідно з цим розрахунком пеня за період прострочки з 12.03.2015р. по 26.08.2015р. становить 2065,46 грн., підлягає до стягнення з відповідача.

В позові про стягнення 1086,81 грн. пені (3152,27 - 2065,46) слід відмовити за безпідставністю нарахування, а не припиняти провадження у справі, як вважає позивач у клопотанні №30 від 21.08.2015р. Оскільки правові підстави для припинення провадження, визначені ч. 1 ст. 80 ГПК України, відсутні.

Згідно з п. 8.3. договору якщо покупець прострочив оплату постачальнику за товар більш ніж на 20 календарних днів, то перший зобов'язаний виплатити на користь постачальника штраф у розмірі двадцяти процентів від вартості простроченого товару.

Оскільки відповідач прострочив оплату товару більше, ніж на 20 календарних днів, вимога позивача про стягнення з відповідача 3007,40 грн. штрафу є обґрунтованою.

В позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 1576,14 грн. процентів річних за період з 12.03.2015р. по 17.07.2015р., 3669,02 грн. інфляційних втрат за період березень 2015р. - червень 2015р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. договору поставки №130 від 04.12.2014р. сторони узгодили більший розмір процентів річних ніж той, що передбачений статтею 625 Цивільного кодексу Українив - 30 процентів річних.

З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 1576,14 грн. процентів річних.

Звертаючись з позовом до суду, позивач нараховує і просить також стягнути з відповідача 3669,02 грн. інфляційних втрат за період березень 2015р. - червень 2015р.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.3.1, 3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації суди мають враховувати також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно з цими рекомендаціями, а також згідно з роз'ясненнями, наведеними в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З огляду на викладене, враховуючи умову п.6.1. договору поставки №130 від 04.12.2014р., прострочка в оплаті за товар, отриманий на підставі видаткових накладних №РВ-0000659 від 24.02.2015р., №РВ-0000660 від 24.02.2015р., виникла 16.03.2015р., а відтак підстави для нарахування збитків, завданих інфляцією, за березень 2015р. за цими двома накладними відсутні.

А тому до стягнення з відповідача за прострочку оплати товару, отриманого за видатковою накладною №РВ-0000659 від 24.02.2015р., підлягає до стягнення 247,21 грн. збитків, завданих інфляцією, за період квітень - червень 2015р., виходячи з розрахунку: 1456,72 грн. х 116,97%= 1703,93; 1703,93 - 1456,72; за видатковою накладною №РВ-0000660 від 24.02.2015р. - 62,35 грн. збитків, завданих інфляціє, за період квітень - червень 2015р., виходячи з розрахунку: 367,30 грн. х 116,97%= 429,63 грн.; 429,63 - 367,30.

Таким чином, всього з відповідача підлягає до стягнення 3533,52 грн. збитків, завданих інфляцією.

В задоволенні позову про стягнення з відповідача 135,50 грн. (108,23 + 27,27) збитків, завданих інфляцією, слід відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір на підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 625 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (43010, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Коперніка, будинок 27, квартира 37, код ЄДРПОУ 36606364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Залізнична, будинок 9-А, код ЄДРПОУ 36733143) 15037 грн. 01 коп. заборгованості, 2065 грн. 46 коп. пені, 1576 грн. 14 коп. процентів річних, 3533 грн. 52 коп. збитків, завданих інфляцією, 1534 грн. 68 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 1086 грн. 81 коп. пені, 135 грн. 50 коп. збитків, завданих інфляцією відмовити.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення складено: 31.08.2015р.

Суддя І. О. Якушева