Постанова

від 27.08.2015 по справі 916/834/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р.Справа № 916/834/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівМорщагіної Н.С., Колоколова С.І., Ліпчанської Н.В.,

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача: секретар судового засідання:Федорова В.О.довіреність Саломатова К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ на рішення господарського судуОдеської області від 13.07.2015року у справі№ 916/834/15-г (у складі колегії суддів: головуючого судді - Погребної К.Ф., судді - Мостепаненко Ю.І., судді - Зайцева Ю.О.), за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФАРИНГЕЙТ СЕРВІС», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ простягнення 84736 грн.00коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРИНГЕЙТ СЕРВІС», м. Одеса (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ (далі - «Відповідач») 84736 грн.00коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2015 року у справі № 916/834/15-г позов задоволений у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРИНГЕЙТ СЕРВІС», м. Одеса 84736 грн.00коп. недоплату за договором №02 від 04.04.2013р. та 1827 грн. 00коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності заявлених вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані та досліджені докази, та обставини справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки.

Наполягає на тому, що суд першої інстанції не дослідив, що позивач впродовж виконання договору неодноразово грубо порушував умови договору, у зв'язку з чим з боку відповідача були затримки в оплаті. Однак, ці затримки погоджувалися з позивачем, так само з боку позивача не було заперечень по сплаті останнього платежу саме у розмірі 133795,28 грн., без урахування курсової вартості. Стверджує, що затримки у сплаті сталися також, у зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів: актів приймання-передачі Товарів, актів прийому-здачі виконаних робіт, видаткових накладних.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач у судове засідання не з'явився, поважність не явки не повідомив.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а оскаржене рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Левада», як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарингейт сервіс", як постачальником було укладено договір постачання №02.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, поставити у власність Покупця обладнання та витратні матеріали (надалі - Товари), визначені відповідно до Додатку №1 до цього Договору, із здійсненням їх монтажу та встановлення в приміщеннях, вказаних Покупцем, та вводом до експлуатації, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити вищезазначені Товари.

Підпункт 3.1 п.3 договору передбачає, що ціна Договору включає в себе: вартість товарів, доставку на територію Покупця, монтаж та встановлення у вказаних Покупцем приміщеннях та введення в експлуатацію і на дату укладення цього Договору складає: 765811,28грн. (сімсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень 28 копійок), в тому числі ПДВ, що еквівалентно 72934,40 Євро (сімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири євро 40 євроцентів), в тому числі ПДВ (20%) Євро (станом на 04.04.2013р. середній міжбанківський курс гривні до іноземної валюти Євро(продаж) + 2%)».

За п.п.3.2 п.3 договору, загальна ціна договору визначається та змінюється згідно умовам, викладеним у Специфікації №1 до даного договору та умовами цього договору.

Загальна договірна ціна Договору змінюється і прив'язується до середнього міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти Євро (продаж) + 2% встановленого міжбанківським валютним ринком України на день надходження оплати на поточний рахунок Постачальника від Покупця за товари, які поставляються. Сторони узгодили, що інформацію про середній міжбанківський курс гривні до Євро, встановлений міжбанківським валютним ринком вони отримають з інтернет сторінки за адресою: http://minfin.соm.uа (продаж) (п.п.3.3 п.3 договору).

Пункт п.п.3.4 п.3 договору зазначає, що оплата ціни договору проводиться покупцем у національній валюті України в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника згідно рахунків-фактур, які надаються постачальником покупцю на оплату (попередню оплату, доплату), згідно Специфікації №1 до даного договору та умовам цього договору.

Відповідно до п.п.4.3, п.п.4.4 п.4 договору, приймання-передача Товарів за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України, згідно умов даного договору, Специфікації №1 до цього договору; приймання-передача Товарів здійснюється згідно акту приймання-передачі Товарів (або видаткової накладної, транспортної накладної), який підписується обома Сторонами даного договору.

Строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується після повного виконання зобов'язань за цим договором (п.п.9.1, 9.2 п.9 договору).

За специфікацією №1 до договору поставки №02 від 04.04.2013року, загальна вартість специфікації №1 до даного договору визначає ціну договору включає в себе: вартість товарів, доставку на територію покупця, монтаж та встановлення у вказаних покупцем приміщеннях та введення в експлуатацію і на дату укладання цього договору складає 765811,28 грн., в тому числі ПДВ, що еквівалентно 72934,40 ЄВРО в тому числі ПДВ 20% (станом на 04.04.2013року середній міжбанківський курс гривні до іноземної валюти Євро (продаж + 2%), встановленого міжбанківським валютним ринком України на день надходження оплати (попередньої оплати, наступної оплати, останньої оплати) на поточний рахунок постачальника від покупця оплати ціни договору.

Згідно платіжних доручень: №1788 від 16.04.2013року на суму 291008,00грн., №423 від 13.05.2014року на суму 291008,00грн., №592 від 17.06.2013року на суму 50000,00грн., №784 від 04.09.2014року на суму 133795,28грн., відповідачем було сплачено вартість Товару, на загальну суму 765811,28 грн.

В обґрунтування вимог позову Позивач посилається на факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, зауважує, що згідно інформації з сайту Мінфіна (http://minfin.соm.uа(продаж)), середній міжбанківський курс гривні до Євро, встановлений міжбанківським валютним ринком станом на 04.09.2014р., складав 17.15 грн. за одне Євро. Здійснюючи 04.09.2014р. оплату розміром 133795,28грн., що еквівалентно 12742,40 Євро, відповідач, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, повинен був сплатити грошову суму у розмірі 218523,16грн. Різниця між сумами 218523,16грн. та 133795,28грн. стала підставою звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одеський апеляційний господарський суд вважає, що між сторонам був укладений договір, який є за своєю правовою природою є змішаним договором, який складається з елементи різних договорів: поставки та надання послуг, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України та главою 63 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем платіжним дорученням №784 від 04.09.2014р. було перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 133795,28 грн., призначення платежу: акт звірки від 01.01.2014р.

Умови укладеного між сторонами договору встановлено, що оплата ціни договору проводиться покупцем - відповідачем в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника - позивача, згідно рахунків-фактур, які надаються постачальником покупцю на оплату (попередню оплату, доплату); приймання-передача товарів здійснюється покупцем згідно акту приймання-передачі Товарів (видаткової накладної, транспортної накладної); датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній на отримання Товару; постачальник зобов'язаний подати покупцеві на підписання акт прийомки монтажу, встановлення та приймання в експлуатацію Товарів.

Приписи ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2015р. у справі №916/5053/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРИНГЕЙТ СЕРВІС», м. Одеса про зобов'язання надати первинні документи, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРИНГЕЙТ СЕРВІС», м. Одеса надати первинні документи Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ відповідно до договору постачання №02 від 04.04.2013р., а саме: видаткову накладну на суму 765811,28 грн., товарно-транспортну накладну на загальну суму 765811,28 грн., акти виконаних робіт на загальну суму 107426,25 грн.

Підпункт 2.6 п.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2015р. у справі №916/5053/14 встановлено, що на виконання договору постачання №02 від 04.04.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРИНГЕЙТ СЕРВІС», м. Одеса не було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ первинні документи, які згідно договору постачання №02 від 04.04.2013р. є підставами для виконання покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ покладених на нього зобов'язань за цим договором, зокрема, здійснення оплати.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, обставини встановлені у рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015р. у справі №916/5053/14, яке набрало законної сили, при розгляді даної справи є преюдиціальними. Зокрема, такими обставинами є факт неналежного виконання позивачем його договірних зобов'язань щодо передачі відповідачу первинних документів для можливого належного оформлення останнім проведених господарських операцій і можливості здійснити оплату отриманих Товарів в порядку, передбаченому умовами договору.

Таким чином, у даному випадку має місце прострочка кредитора за нормами ст.613 ЦК України, що є доказом відсутності у позивача, на момент його звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу з відповідача, порушеного права, що підлягає захисту в судовому порядку.

Оскільки факт неналежного виконання позивачем договору є преюдиціальним, то посилання суду першої інспекції в рішенні на нібито належне виконання зобов'язань за договором поставки №02 від 04.04.2013 року є неправомірним.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач не виконав належним чином умови договору постачання №02 від 04.03.2013 року, у зв'язку з чим у останнього не виникло права на звернення до суду за захистом порушеного права та інтересу. Що стосується добровільного перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача сум оплат, то ці дії є правом відповідача та не можуть розцінюватися судом, як визнання відповідачем факту правомірного настання підстав для здійснення оплат за умовами укладеного договору.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Виходячи з вище викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2015 року у справі №916/834/15-г - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2015 року у справі № 916/834/15-г - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРИНГЕЙТ СЕРВІС», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА», м. Іллічівськ про стягнення 84736 грн. 88 коп.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України, в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2015р.

Головуючий суддя: Н.С. Морщагіна Судді: Н.В. Ліпчанська С.І. Колоколов

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСОО; 1-ОАГС