Постанова

від 26.08.2015 по справі 804/12562/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 рокусправа № 804/12562/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Нагорної Л.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управліня ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі № 804/12562/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25.09.2013 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001021501 від 05.04.2013 року в частині суми 293862,15 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2014 року № 0001021501, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в частині суми 293862,15 грн..

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Проведеною перевіркою було встановлено, що в порушення п.286.2 ст.286, ст.288 Податкового кодексу України, ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» взагалі у 2012 році не подавало до контролюючого органу податкову звітність з орендної плати з юридичних осіб, що в свою чергу призвело до зниження орендної плати на землю в сумі 412019,06 грн..

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод», є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 05496661), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 14.07.1994 року за юридичною адресою: 49017, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Волзька, будинок 26 (а.с.85, 86).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

25.03.2015 року ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка податкової звітності орендної плати з юридичних осіб платника орендної плати - ТОВ «Дніпропетровський Вуглекислотний Завод», за результатами якої 25.03.2013 року складено акт № 956/151/054966 (а.с.8-10).

Згідно висновків вказаного акту ТОВ «Дніпропетровський Вуглекислотний Завод» в порушення п. 286.2 ст. 286, ст. 288 Податкового кодексу України, не надано податкову звітність з орендної плати з юридичних осіб за період 2012 року, що призвело до заниження орендної плати за землю в сумі 412019,06 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001021501 від 05.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 412019,66 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 103044,77 грн. ( а.с. 7).

Відповідачем на адресу ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» направлено лист № 5517/10/151 від 24.09.2013 року, в якому зазначено, що в податковому повідомленні-рішенні від 05.04.2013 року № 0001021501 помилково замість ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» вказано ВАТ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» та просить вважати вірною назву, яка вказана в акті перевірки № 0001021501 від 05.04.2013 року, тобто ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (а.с.11).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 24.02.2010 року по 29.11.2012 року позивач був протиправно позбавлений як права власності на спірні об'єкти нерухомості так і можливості користуватись земельною ділянкою, та вчиняти дії по поданню податкової звітності з орендної плати за землю у вказаний період. Відповідно і нарахування податковим органом суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103044,77 грн. (25 % суми нарахованого податкового зобов'язання) спірним повідомленням-рішенням є таким, що не відповідає вимогам обґрунтованості, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та розсудливості, передбачені п.3, 6 ч.3 ст.2 КАС України, а відповідно є протиправним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 21.03.2002 року, відповідно до якого орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,7031 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул.Волзька, 26, для фактичного розміщення заводу, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 811022001 згідно з планом земельної ділянки. Також, у зазначеному договорі п.1.3 визначена грошова оцінка земельної ділянки та складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання договору 7372289,50 грн., Відповідно до п. 3.1, п. 3.3 договору оренди сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 1105843,35 грн..Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (а.с.139-140).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року у справі № 904/2142/13 внесено зміни до п.1.3 договору оренди земельної ділянки від 21.03.2002 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислий завод», виклавши його в наступній редакції: «п. 1.3 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 23.01.2013 року становить 13734055,91 грн.»; внесено зміни до п.3.1 вказаного договору оренди земельної ділянки, виклавши його в наступній редакції: «п. 3.1 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 412 021,68 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється цим кодексом»; внесено зміни до п.3.2 договору оренди земельної ділянки, виклавши його в наступній редакції: «п. 3.2 річна орендна плата за земельну ділянку сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно потягом зо календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року» (а.с. 148-152).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року у справі № 904/2142/13 залишено без змін (а.с.141-147).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 року у справі № 804/12079/13-а відмовлено ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» у задоволенні позову до Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2013 року. Постанова набрала законної сили 19.09.2014 року (а.с.109-110).

Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі по тексту- Закон № 161) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок, в тому числі і орендаря, сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься і в статті 21 Закону № 161.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Колегія суддів зазначає, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Оскільки в даному випадку збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не за волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до Закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року по справі № 21-274а14.

Порядок та розрахунок нарахування грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб позивачем не оскаржувалась.

Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо наявності обставин, які фізично перешкодили позивачу вчиненню дій по поданню податкової звітності з орендної плати за землю, а також чисельні судові рішення господарських та адміністративних судів про реєстрацію права власності на будівлі і споруди, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, за іншою юридичною особою, колегією суддів до уваги не приймаються.

Зазначені в рішенні суду першої інстанції рішення господарських та адміністративних судів стосуються спорів позивача з іншою юридичною особою щодо права власності на будівлі і споруди.

Права користування земельною ділянкою позивач позбавлений не був, договір оренди земельної ділянки не скасовувався, а в такому разі обов'язок по сплаті орендної плати за таким договором залишився за позивачем.

Позивача не було позбавлено права оренди земельної ділянки, а тим більш вчинення дій по поданню податкової звітності з орендної плати за землю.

Колегія суддів зазначає, що позивача не позбавлено права звернення до суду з позовами до іншої юридичної особи про відшкодування шкоди, в тому числі з орендної плати за землю.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 00001021501.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим належить скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/12562/13-а задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/12562/13-а скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: Л.М. Нагорна