Ухвала

від 26.08.2015 по справі 804/7267/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 рокусправа № 804/7267/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №804/7267/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАВТОМАТИКА» до про Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАВТОМАТИКА» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001412203 від 16.12.2014 року на суму 14 078,75 грн., в тому числі 11 263,00 грн. за основним платежем та 2815,75 грн. за штрафними санкціями. (а.с. 4-8)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/7267/15. (а.с.2)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що господарські операції із контрагентом-постачальником мали реальний характер та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена нормами податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №804/7267/15 адміністративний позов задоволено. (суддя - Ляшко О.Б.) (а.с.269-272)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем підтверджено факт отримання товарів у контрагента - постачальника та їх використання у власній господарській діяльності шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №804/7267/15.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що ним встановлено факт відсутності фактичної реалізації ТОВ «Джеміус» товарів у липні 2014 року, а також, що податковий кредит сформовано шляхом маніпулювання податковою звітністю, проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту а також, з метою надання вигоди третій особі, не мають реального товарного характеру, що свідчить про відсутність факту здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Джеміус» по взаємовідносинам з позивачем у липні 2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №804/7267/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача, кожен окремо, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін оскаржувану постанову суду першої інстанції.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРМЕТАВТОМАТИКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Джеміус» за липень 2014 року, результати якої оформлено актом №3216/04-62-22-3/34229656 від 06 листопада 2014 року. (а.с. 38-43)

Висновками даного акту встановлено, що позивачем на порушення вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у липні 2014 року було занижено податок на додану вартість у розмірі 11263,00 грн.

16 грудня 2014 року на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0001412203, на суму 14078,75 грн., в тому числі 11263,00 грн. за основним платежем та 2815,75 грн. за штрафними санкціями. (а.с.13)

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішення було залишено без змін, а потім до ДФС України рішенням якого податкове повідомлення - рішення залишено в силі. (а.с.16-31)

Відповідач, в акті перевірки, як і в апеляційній скарзі, вказує, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Джеміус» не спричинили реального настання правових наслідків, угоди було укладено з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а також з метою надання вигоди третій особі.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «УКРМЕТАВТОМАТИКА» є діючим суб'єктом господарювання, в якого наявні трудові та матеріальні ресурси для здійснення підприємницької діяльності, є орендовані приміщення, що підтверджується договорами оренди №47/А від 01.06.2011 року та №47/А від 01.05.2014 року. (а.с.44-55)

Орендовані приміщення, за вищезазначеними договорами оренди, використовувалися підприємством в якості офісу та складу, про що контролюючий орган було сповіщено, в установленому законом порядку, шляхом подання повідомлення за формою 20-ОПП від 14.04.2014 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що місцем реєстрації підприємства є адреса, зазначена в Статуті та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, а саме: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, будинок 4, корпус 2, квартира 11,

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем (далі - Покупець) та ТОВ «Джеміус» (Постачальник) було укладено договір купівлі - продажу №200614 від 20.06.2014р. за умовами, якого останній, зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити товар промислової групи. (а.с. 77)

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем надано наступні копії документів: видаткової накладної №299 від 08.07.2014 року, товарно-транспортна накладна від 08.07.2014 року, видаткова накладна №399 від 22.07.2014 року, товарно - транспортна накладна від 22.07.2014 року, податкова накладна №69 від 08.07.2014р., податкова накладна №239 від 22.07.2014р., картка рахунку №631 від 01.07.2014р. по 28.10.2014р., платіжні доручення №3371 від 12.09.2014р., №3369 від 01.09.2014р., №3392 від 21.08.2014р.,№3334 від 08.08.2014р., №3331 від 07.08.2014р., №3313 від 23.07.2014р., №3315 від 24.07.2014р., №3311 від 21.07.2014р., №3312 від 22.07.2014р., №3293 від 09.07.2014р., №3309 від 14.07.2014р., №3303 від 16.07.2014р., №3302 від 15.07.2014р. (а.с. 78-91)

Отже, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином укладеними договорами з додатками: специфікаціями, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями. (а.с.57-291)

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Джеміус», а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Крім того, фахівцями відповідача сумісно з посадовими особами позивача було проведено інвентаризацію у приміщенні орендованому позивачем згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2011 року №47/А, за адресою - Дніпропетровський район, сел. Дослідне, вул. Наукова 1, та виявлено залишок товарно матеріальних цінностей у кількості 36 штук на загальну суму з ПДВ - 67579,76 грн., ПДВ - 163,29грн., постачальником яких був ТОВ «Джеміус» у липні 2014 року, яку було зафіксовано актом №8 від 30.10.2014 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставина наявності залишку товарів у підприємства не є свідченням нереальності здійснення господарської операції або її фіктивності.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 09 липня 2015 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №804/7267/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів відповідно до ст..212 та ч.5 ст.254 КАС України.

Повний текст виготовлено - 28 серпня 2015 року

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва