Ухвала

від 05.03.2012 по справі 9/68/5022-1541/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"05" березня 2012 р.Справа № 9/68/5022-1541/2011 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянувши заяву вх. №9706 (н) від 23.02.2012 року про зміну способу та порядку виконання рішення у справі:

за позовом Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль, 46000

до відповідача ОСОБА_1 культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області, вул. Грушевського, 2-а, м. Борщів, Тернопільської області, 48700

про стягнення 16 177 грн. 50 коп. - пені; 31 707 грн. 95 коп. - індексу інфляції; 8 620 грн. 81 коп. -3% річних.

За участю представників:

Позивача (заявника) : не з'явився

Відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 77/01-01 від 05.03.12 р.

Суть справи: В провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 9/68/5022-1541/2011 за позовом Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль до відповідача ОСОБА_1 культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області, вул. Грушевського, 2-а, м. Борщів, Тернопільської області про стягнення 16 177 грн. 50 коп. - пені; 31 707 грн. 95 коп. - індексу інфляції; 8 620 грн. 81 коп. -3% річних.

03.01.2012р. господарським судом у даній справі прийнято рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області, вул. Грушевського, 2-а, м. Борщів, Тернопільської області (ідент. код 02230425) в користь Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м.Тернопіль (ідент. код 14051225) - 31707 грн. 95 коп. -індексу інфляції, 8620 грн. 81 коп. - 3% річних, 403 грн. 29 коп. - державного мита та 168 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 16 177 грн. 50 коп. пені, у позові відмовлено.

23 лютого 2012 року до господарського суду Тернопільської області надійшла заява вх. № 9706 (н) Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль, про зміну способу та порядку виконання рішення по справі.

Ухвалою суду від 27.02.2012р. заяву вх. № 9706 (н) від 23.02.2012 р. Приватного малого підприємства "ВАМС" про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №9/68/5022-1541/2011 прийнято до розгляду. Судове засідання по розгляду заяви призначено на 05 березня 2012 р. о 14 год. 30 хв.

Позивач (заявник) витребуваних ухвалою суду від 27.02.2012р. письмових доказів на підтвердження обставин, викладених у поданій заяві про зміну способу та порядку виконання рішення не подав, явки свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки господарський суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце і час проведення судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення заперечує, посилаючись при цьому на те, що з вказаних у заяві причин змінювати спосіб та порядок виконання рішення, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника, немає підстав.

Враховуючи, що відповідно ч. 1 ст. 121 ГПК України розгляд заяви по вирішенню даного питання обмежено десятиденним строком, при цьому господарський суд не може продовжити встановлений ч. 1 ст. 121 ГПК України строк розгляду заяви (п. 25 інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005р. № 01-8/344), а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача (заявника).

Розглянувши матеріали справи, заяву Приватного малого підприємства "ВАМС", заслухавши представника відповідача, господарський суд прийшов до висновку, що подана заява №9706 (н) від 23.02.2012 року про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 03.01.2012р. задоволенню не підлягає.

При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набули законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках , залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання .

З аналізу змісту статті 121 ГПК України, зміна способу та порядку виконання рішення судом допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний беззаперечно задовольняти такі заяви, а повинен вирішувати дане питання з врахуванням усіх обставин справи та оцінки доказів за правилом статті 43 ГПК України.

При цьому суд враховує те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості (п.п. 4, 5 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.96 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України").

Відповідно до п.2 вищевказаного Роз'яснення, підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Разом з тим, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Також, слід зазначити, що ГПК України не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту коментованої статті 121 ГПК України вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Як вбачається із поданої заяви про розстрочку виконання рішення, заявник в її обґрунтування посилається на невиконання боржником рішення господарського суду від 03.01.2012р. у справі №9/68/5022-1541/2011 в добровільному порядку у зв'язку із недостатністю коштів та відсутністю фінансування ОСОБА_1 культури і туризму Борщівської райдержадміністрації з державного бюджету на 2012 рік, що, на думку заявника -ПМП "ВАМС", ускладнює та робить неможливим виконання рішення господарського суду, а тому просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення. Проте, жодних доказів в підтвердження обставин, зазначених у заяві, з боку заявника суду не подано.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено існування виняткових обставин, при наявності яких суд може змінити спосіб та порядок його виконання, а тому у задоволенні заяви, як необґрунтованої, слід відмовити.

Одночасно, суд має за необхідне зазначити, що за клопотанням позивача, у зв'язку із підготовкою ним заяви про зміну способу виконання по даній справі, наказ про примусове виконання рішення господарського суду від 03.01.2012р. №9/68/5022-1541/2011 судом не видавався та відповідно жодні виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" не проводились.

Із змісту ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження"примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу"

У відповідності до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

В свою чергу згідно ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Отже, із змісту положень Закону України "Про виконавче провадження" заяві про зміну способу виконання рішення повинно передувати відкриття виконавчого провадження та вчинення державним виконавцем усіх передбачених законом дій для примусового виконання рішення. І саме під час виконавчого провадження встановлюється наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заявником - Приватним малим підприємством "ВАМС", не доведено існування виняткових обставин, при наявності яких суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до положень статті 121 ГПК України відмова у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення не позбавляє заявника після усунення обставин, які стали підставою для відмови, звернутись з іншою заявою до суду в порядку статті 121 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 1, 4, 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні заяви вх. № 9706 (н) від 23.02.2012 року Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль, про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 9/68/5022-1541/2011.

2. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя В.Л. Гевко