Рішення

від 02.02.2007 по справі 2-1963/07

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-1963/07

 Справа

№2-1963/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого

2007 року                                 Приморський

районний суд м. Одеси у

складі:

головуючого

судді Ярош С.В.

при

секретарі     Гловюк І.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

Встановив:

Позивач

звернувся з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач 7

лютого 2002 року уклав договір позики з відповідачкою. Відповідно до договору,

засвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л.І., відповідачка зайняла у

позивача гроші в сумі 26000 гривень, тобто 5000 доларів США терміном на 6

місяців, тобто до 7 серпня 2002 року. У вказаний строк відповідачка гроші не

повернула. Позивач неодноразово протягом 2002-2006 років звертався до

відповідачки із листами, у яких пропонував сплатити позику. Однак відповідачка

на його листи не реагувала і позику не виплатила до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 374 ЦК

України 1963 року, відповідачка повинна була повернути позивачу позику у

встановлений у договорі строк, тобто до 7 серпня 2002 року. Він не звертався до

суду з позовом про стягнення суми позики, оскільки сподівався на порядність

відповідачки, на те, що вона добровільно поверне гроші. Він неодноразово

надсилав їй листи з вимогою про сплату боргу, сподіваючись, що вона на них

відреагує і поверне гроші. Крім того, позивач не має юридичних знань і не знав,

що існує позовна давність для пред'явлення вимог про стягнення суми позики, і

тому він у встановлений строк не звернувся до суду. Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо

суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право

підлягає захисту. Тому вважає, що його порушене право підлягає захисту,

оскільки пропустив строк позовної давності з поважних причин.

У

судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив стягнути з

відповідачки на його користь 26000 гривень, 260 гривень як відшкодування

сплаченого при зверненні до суду держмита, 30 гривень витрат на

інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу. Просив позов

задовольнити.

У судове

засідання відповідач не з'явилася, однак надала заяву про визнання позову в

повному обсязі.

Заслухавши

пояснення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Як

встановлено у судовому засіданні, позивач звернувся з позовом до відповідача,

мотивуючи свої вимоги тим, що позивач 7 лютого 2002 року уклав договір позики з

відповідачкою. Відповідно до договору, засвідченого приватним нотаріусом

Криворотенко Л.І., відповідачка зайняла у позивача гроші в сумі 26000 гривень,

тобто 5000 доларів США терміном на 6 місяців, тобто до 7 серпня 2002 року. У

вказаний строк відповідачка гроші не повернула. Позивач неодноразово протягом

2002-2006 років звертався до відповідачки із листами, у яких пропонував

сплатити позику. Однак відповідачка на його листи не реагувала і позику не

виплатила до теперішнього часу. Відповідно до ст. 374 ЦК України 1963

року, відповідачка повинна була повернути позивачу позику у встановлений у

договорі строк, тобто до 7 серпня 2002 року. Він не звертався до суду з позовом

про стягнення суми позики, оскільки сподівався на порядність відповідачки, на

те, що вона добровільно поверне гроші. Він неодноразово надсилав їй листи з

вимогою про сплату боргу, сподіваючись, що вона на них відреагує і поверне

гроші. Крім того, позивач не має юридичних знань і не знав, що існує позовна

давність для пред'явлення вимог про стягнення суми позики, і тому він у

встановлений строк не звернувся до суду. Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд

визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає

захисту.

Керуючись

ч.5 ст. 267 ЦК України,

ст. 374 ЦК України

1963 року, ст.. 10, 11,

81, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26000 гривень..

Стягнути

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 260 гривень держмита.

Стягнути

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 гривень як відшкодування витрат на

інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу.

Рішення

може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської

області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк

з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після

цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК

України.