Рішення

від 18.08.2011 по справі 2-3870/11

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3870/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:

головуючого-судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Бурій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Клініка краси «Амазонка»про захист прав споживача, стягнення сплачених грошових сум, процентів за користування грошовими коштами та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.04.2011 року звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «Клініка краси «Амазонка»на її користь грошові кошти в сумі 31500,00 грн., нараховані проценти за користування коштами в сумі 937,66 грн., моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього 1032557,66 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 23 лютого 2010 року на усну пропозицію (оферту) відповідача ТОВ «Клініка краси «Амазонка»укласти договір про надання комплексу послуг «Трьохвимірне омолодження 3D», вона висловила свою згоду, прийняла пропозицію (акцепт) і сплатила авансовий платіж на суму 31500,00 грн. (тридцять одну тисячу п'ятсот) що підтверджується квитанцією №02ВН10009 від 23.02.2010 року.

З відповідачем було досягнуто домовленості щодо укладення письмового договору про надання даних послуг, з конкретизацією суттєвих умов цього договору, а саме: предмету договору, строку договору, плати за договором, відповідальність виконавця за порушення договору, розірвання договору про надання послуг. Умовою укладення даного договору було те, що позивач повинна була сплатити наперед авансовий платіж, що становить 31500,00 (тридцять одну тисячу п'ятсот гривень).

23.02.2010 року позивач оплатила даний авансовий платіж, що підтверджується квитанцією № 02ВН10009 від 23.02.2010 р. але до цього часу письмовий договір з відповідачем так і не було укладено, а отже між сторонами не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Від укладення договору про надання послуг та безпосередньо надання даних послуг відповідач ухиляється і сплачені позивачем авансом кошти не повертає протягом року.

Також позивач посилаючись на ст. 1214 ЦК України і враховуючи безпідставне зберігання відповідачем її грошей, вважає, що з нього підлягає стягненню 937,66 грн. нарахованих процентів за користування грошовими коштами.

Зазначає, що в результаті не укладення договору про надання послуг їй нанесена моральна шкода, яку вона оцінюю в 1000000,00 грн., моральна шкода полягає у душевних стражданнях які вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги викладені у заяві у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечували в повному обсязі посилаючись на те, що 20.02.2010 року позивач звернулась до відповідача з проханням надати послуги щодо проведення комплексу косметологічних процедур безопераційного омолодження «Трьохвимірне омолодження 3D»до якого входить 12 процедур.

На ім'я позивача була заведена медична карта амбулаторного хворого за формою №025/о, після чого вона сплатила платіж на суму 31500,00 грн. (тридцять одну тисячу п'ятсот) що підтверджується квитанцією №02ВН10009 від 23.02.2010 року.

В період з 23.02.2011 року по 14.05.2011 року позивач отримала замовлений комплекс процедур, що було зафіксовано у медичній картці амбулаторного хворого та журналах обліку відвідувань пацієнтів.

Відповідач ніколи не укладав та не укладає письмових договорів, оскільки це не суперечить законодавству України.

На підставі вищевикладеного просили у позові відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, представників відповідача, представника третьої особи, вивчивши та дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що ТОВ «Клініка краси «Амазонка»є недержавною юридичною особою, яка надає платні медичні послуги.

23 лютого 2010 року на усну пропозицію представника відповідача ТОВ «Клініка краси «Амазонка»укласти договір про надання комплексу послуг «Трьохвимірне омолодження 3D», позивач висловила свою згоду, прийняла дану пропозицію і сплатила платіж на суму 31500,00 грн. (тридцять одну тисячу п'ятсот) що підтверджується квитанцією №02ВН10009 від 23.02.2010 року.

На ім'я позивача була заведена медична карта амбулаторного хворого за формою №025/о.

З відповідачем було досягнуто домовленості щодо укладення письмового договору про надання даних послуг, з конкретизацією суттєвих умов цього договору, а саме: предмету договору, строку договору, плати за договором, відповідальність виконавця за порушення договору, розірвання договору про надання послуг.

Встановлено, що до цього часу письмовий договір з відповідачем так і не було укладено, а отже між сторонами не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Від укладення договору про надання послуг та безпосередньо надання даних послуг відповідач ухиляється і сплачені позивачем авансом кошти не повертає протягом року.

Такі дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства виходячи з наступного.

Медична діяльність в Україні здійснюється державними, комунальними та приватними медичними закладами охорони здоров'я.

Правовідносини між пацієнтом та державними або комунальними закладами охорони здоров'я не оформляються письмовими договорами про надання медичної допомоги. Вважається, якщо особа звернулася до медичного закладу, то вона вже дала згоду на діагностування, огляд, лікування, тобто ці правочини в державних та комунальних закладах охорони здоров'я є усними. Вони виникають в момент згоди пацієнта на надання йому тої чи іншої медичної допомоги.

Проте, погоджуючись на отримання медичної допомоги в приватному медичному закладі, пацієнт дає згоду на отримання допомоги саме в цьому закладі, тому договірні відносини виникають між закладом та пацієнтом. Відсутність заперечень проти цих дій представника вважається схваленням таких дій. Це змінює юридичну природу відносин, вони набувають характер відносин, які виникають з договору доручення. Крім того, п. 4 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а п. 2 ст. 208 ЦК України визначає, що правочини між фізичною та юридичною особою за загальним правилом мають вчинятися в письмовій формі.

В даний час у законодавстві відсутній систематизований нормативний акт, регулюючий надання платних медичних послуг. Стосовно правового режиму платної медичної допомоги, то в його основі лежить договір платних медичних послуг. Цивільне законодавство відносить договір платних медичних послуг до одного з різновидів договору відшкодувального надання послуг. Однак норми глави 63 ЦК України передбачають тільки загальні положення про договір надання послуг.

Так, згідно норм ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Необхідно відзначити, що регулювання відносин по наданню платних медичних послуг не передбачено в ЦК України. Відповідно до ЦК України до відносин між особою, що надає платні медичні послуги, і громадянином застосовуються норми Закону В«Про захист прав споживачівВ» та інші правові акти, прийняті в відповідності з ним.

Відповідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід зазначити, що в рамках захисту прав споживачів ЦК України вперше ввів поняття В«Публічний договірВ» .

Згідно з ст. 633 ЦК України, публічним договором визнається договір, в якому одна сторона -підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо), тобто укладений приватним медичним закладом договір, що встановлює її обов'язки з надання послуг, які такий медичний заклад по характеру своєї діяльності повинен здійснювати відносно кожного, хто до нього звернеться.

В Україні відсутній правовий акт, який би визначав порядок і умови надання платних медичних послуг населенню лікувально-профілактичними закладами, незалежно від відомчої підлеглості і форми власності, зокрема, науково-дослідними інститутами і державними медичними освітніми закладами вищої професійної освіти.

Медичне обслуговування включене ЦК України в перелік сфер діяльності підприємця, на які поширюються вимоги ст. 633 ЦК України. Крім підприємців, які займаються медичною діяльністю, медичні заклади входять в коло суб'єктів публічного договору, оскільки безпосередньо надають населенню послуги.

Оскільки стороною у договорі про надання медичних послуг є громадянин, що використовує цю послугу в особистих цілях, відповідно до преамбули Закону «Про захист прав споживачів», регулювання договору охоплюється і цим актом. Крім того, загальне регулювання встановлено у ЦК України. Отже, законодавством встановлено вимогу про письмову форму договору про надання медичних послуг.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі мав бути укладений письмовий договір про надання медичних послуг, який не був укладений з вини відповідача, а тому внесені позивачем кошти підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Твердження позивача про те, що ТОВ «Клініка краси «Амазонка»надало позивачу послуги на суму 31500,00 грн., що зафіксовано у медичній картці амбулаторного хворого та журналах обліку відвідувань пацієнтів не відповідають дійсності, оскільки нічим не підтверджені та не підкріплені належними доказами виходячи з наступного.

Журнали обліку відвідувань пацієнтів надані для огляду представниками відповідача в судовому засіданні являють собою зошити, які нерозбірливо заповнені особами без зазначення їх ідентифікаційних даних, не прошиті, не пронумеровані, не скріплені печаткою підприємства, ведуться без застосування елементарних норм діловодства без зазначення номенклатури та форми ведення обліку, а тому не можуть бути належними доказами по справі.

Посилання представників відповідача на медичну картку амбулаторного хворого заведену на ім'я позивача за формою №025/о, як на доказ надання послуг також є бездоказовим та необгрунтованим виходячи з наступного.

Медичну карту амбулаторного хворого (форма № 025/о) затверджено наказом МОЗ України від 27.12.99 року № 302.

Згідно даного наказу вона являється основним первинним медичним документом хворого, який лікується амбулаторно або вдома, і заповнюється на всіх хворих при першому зверненні за медичною допомогою в даний лікувальний заклад.

На кожного хворого в поліклініці ведеться одна медична карта незалежно від того, лікується він у одного чи декількох лікарів.

Карта заповнюється в усіх лікарських закладах, міських і сільських, включаючи лікарські здоровпункти, які ведуть амбулаторний прийом загальний і спеціалізований.

Згідно примітки 1. Медична карта амбулаторного хворого заповнюється:

- в протитуберкульозних закладах -на хворих, які вперше звернулися за медичною допомогою, і консультативних хворих; на контингент хворих, які взяті під нагляд протитуберкульозним закладом заповнюється В«Медична карта хворого на туберкульозВ» (форма № 081/о);

- в шкірно-венерологічних закладах -на хворих шкірними хворобами і хворих, які направлені на консультацію; на хворих венеричними хворобами заповнюється В«Медична карта хворого венеричним захворюваннямВ» (форма № 065/о), на хворих шкірними грибковими захворюваннями заповнюється В«Медична карта хворого грипковим захворюваннямВ» (форма № 065-1/о);

- в жіночих консультаціях -на гінекологічних хворих і жінок, які звернулися з приводу переривання вагітності; на вагітних і породіль заповнюється В«Індивідуальна карта вагітної та породілліВ» (форма № 111/о).

В«Листок запису заключних (уточнених) діагнозівВ» заповнюється лікарями всіх спеціальностей на кожне захворювання, з приводу якого хворий звернувся в даний заклад в звітному році. Захворювання, яке виявлено у хворого вперше в житті, рахується вперше виявленим і відмічається в графі 3 знаком В« +В» (плюс). При цьому, якщо захворювання встановлено при звертанні з приводу захворювання, то знак В« +В» проставляється в графу 3; якщо виявлено при профілактичному огляді, то знак В« +В» проставляється в графу 4. Слід звернути увагу, що всі гострі захворювання:(грип, ГРВІ, ангіна, пневмонії, травми тощо) кожний раз реєструються із знаком В« +В» (плюс), тобто враховуються як вперше виявлені. Хронічні захворювання, з якими хворий звертався в попередні роки -в випадку звернення з ними в звітному році -реєструється на В«Листку заключних (уточнених) діагнозівВ» один раз протягом року при першому звертанні, але із знаком В« -В» (мінус).

В матеріалах справи (а. с. 67-70) міститься копія медичної картки амбулаторного хворого заведеної на ім'я позивача за формою №025/о, яка вочевидь заповнена з порушеннями наказу МОЗ України від 27.12.99 року № 302, оскільки вона є документом що має відображати перебіг хвороби, а не надані послуги.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом було встановлено, що відповідач всупереч вимогам законодавства відмовився від укладання договору та не надав доказів надання позивачу медичних послуг за які вона сплатила значну суму коштів.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 31500,00 грн.

Позивач, посилаючись на норми ст. 1214 ЦК України просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховані проценти за користування коштами в сумі 937,66 грн. на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Проте, у даному випадку грошові кошти були сплачені позивачем відповідачу не безпідставно, а з метою укладання договору про надання медичних послуг, а тому відповідальність згідно ст. 1214 ЦК України не може застосовуватись до даних правовідносин.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн. на підставі Закону України «Про захист справ споживачів»то слід зазначити наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. : "...у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується."

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист справ споживачів»при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зі змісту ст. 4 Закону України «Про захист справ споживачів»вбачається, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають зокрема право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн. вказуючи на те, що коли відповідачем їй не були надані обумовлені послуги, у неї з чоловіком розпочалися сварки, сімейні відносини погіршились. Чоловік перестав їй довіряти, а вона залишилася незадоволена своїм зовнішнім виглядом та стала непривабливою для нього.

Проте, згідно вимог чинного законодавства і зокрема ст. 4 Закону України «Про захист справ споживачів», на який вказує позивач, відшкодовується лише моральна (немайнова) шкода, заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством, а тому у даній позовній вимозі слід відмовити.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплачених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору - 315,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Наказом МОЗ України від 27.12.99 року № 302, Постановою Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 203, 208, 536, 627, 633, 638, 901, 903, 1214 ЦК України, ст. ст. 10, 27, 28, 29, 30, 58 - 60, 88, 209, 212 - 216, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Клініка краси «Амазонка» про захист прав споживача, стягнення сплачених грошових сум, процентів за користування грошовими коштами та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка краси «Амазонка», ЄДРПОУ 31055788, місцезнаходження якого: 03110, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 39-Б на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, грошові кошти в сумі 31500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка краси «Амазонка», ЄДРПОУ 31055788, місцезнаходження якого: 03110, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 39-Б на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка краси «Амазонка», ЄДРПОУ 31055788, місцезнаходження якого: 03110, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 39-Б на користь держави 315,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя