Постанова

від 03.08.2015 по справі 804/7637/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 р. Справа № 804/7637/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Зоідзе Т.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК-ПЛЮС» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВК-ПЛЮС» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.05.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51674,94 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 34 449,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17 224,98 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Новомосковська ОДПІ не мала жодних підстав для проведення перевірки та підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 року № НОМЕР_1. Під час проведення перевірки у перевіряючих були в наявності всі документи, які свідчать про використання придбаних у контрагента - ТОВ «Грифон-Транс» послуг в господарській діяльності, а також про реальність цих господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові та письмових поясненнях.

Відповідач - Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ «Грифон-Транс» не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності ТОВ «СВК-ПЛЮС» придбаних товарів (робіт, послуг), а лише фіксують господарські операції з вказаним контрагентом. За таких обставин, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що в період з 23.03.2015 року по 27.03.2015 року на підставі наказу № 106 від 23.03.2015 року та направлення № 107 від 23.03.2015 року виданих Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СВК-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33580257) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 35707380) за листопад 2014 року, за результатами перевірки складно Акт від 03.04.2015 року №75/222/33580257 (т. 1 а.с. 37-71).

За висновками вказаного Акта, проведеною перевіркою встановлено порушення ст.185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПК України) по операціях по ланцюгу постачання від ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 35707380) у листопаді 2014 року на загальну суму ПДВ 34449,96 грн. у т.ч.:

- за вересень 16191,67 грн.;

- за жовтень 22100,02 грн.;

- за листопад 10416,68 грн.

На підставі Акта перевірки від 03.04.2015 року № 75/222/33580257 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 року №0001172202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 34 449,96 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17 224,98 грн. (т. 1 а.с. 72).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірного акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 34449,96 грн. у вересні - листопаді 2014 року сформовані позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС».

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем до перевірки та до суду подані:

- договір № 038806/102/37 на транспортно - експедиційне обслуговування, укладеного між ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» (Експедитор) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Замовник), згідно з умовами якого Експедитор організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та зарубіжних країн на підставі відповідних заявок, організовує перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до Заявок Замовника; довіреність № 02.06.2014 року від 02.06.2014 року; довіреності на право здійснення господарській діяльності від імені ТОВ «СВК-ПЛЮС»; договори - заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом; акти здачі - приймання робіт (послуг); податкові накладні виписані ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС»; платіжні доручення ТОВ «СВК-ПЛЮС»; банківські виписки; товарно - транспортні накладні;

- договір № 60525 від 01.02.2014 року укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» (Покупець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Постачальник), відповідно до якого Постачальник обв'язується в порядку та строки, встановлені договором, витоговити та передати у власність Покупцю, в певній кількості, відповідної якості за злагодженою ціною, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, зазначених за даним договору; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір поставки № 149 від 27.05.2014 року укладеного між ТОВ «АТАІ Україна» (Постачальник) та ТОВ «СКВ-ПЛЮС» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, в кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір поставки № АТК-6-151 від 25.02.2014 року укладеного між ТОВ «АТК Україна» (Продавець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Покупець), відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити Товар на умовах, в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі, специфікації, та інш.; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір купівлі-продажу № 18/105/41 укладеного між ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується на протязі усього строку дії цього Договору за завданнями Покупця в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність Покупцю Товар, а покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти у власність товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах даного договору; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір поставки № 359 ПР/14/105/11 від 13.01.2014 року укладеного між ТОВ «ТД Дніпро пласт» (Постачальник) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю і передавати в його власність преформи з поліетилентерефталату (ПЕТФ), кришки поліетиленові для закупорювання ПЕТФ-пляшок, ручки для перенесення ПЕТФ-пляшок, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно його оплачувати в порядку і на умовах, передбачених Договором; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір № 31/105/05 від 11.12.2013 року укладеного між ПП «Паритет-СП» (Продавець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Покупець), відповідно до якого Продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені Договором, передати товар у власність Покупцю, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженій ціні, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених даним договором; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір купівлі-продажу № 7201095/105/23 від 14.01.2014 року укладеного між ТОВ «Бреннтаг Україна» (Продавець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Покупець), відповідно до якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність Товар в кількості та асортименті згідно зі Специфікаціями або документами, вказаними у п.3.3 цього Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір поставки № СТМ 946/105/52 від 18.02.2014 року укладеного між ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Постачальник) та ТОВ «ОМЕГА» (Покупець), відповідно до якого сторони дійшли згоді до узгодження спільно співпрацювати у сфері виробництва, поставки, продовольчих та непродовольчих товарів під знаком для товарів та послуг, які належать Покупцю; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні;

- договір на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 102/40 від 12.11.2013 року укладеного між ТОВ «ЕКО» (Покупець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов'язується на Замовлення Покупця виготовляти та передавати йому у власність , Товар за торгівельними марками, перелік яких наведений в додатку відповідно до умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити належно виготовлений та поставлений товар; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні.

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами розділу III і V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Водночас, згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996- XIV від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд також зазначає, що ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. №1955-1У транспортно - екпедиторську послугу визначено як роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс», фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів,здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю

Ст. 9 вказаного Закону передбачено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту, або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, з наступними змінами і доповненнями, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Юридичне значення товарно-транспортної накладної визначено в пункті 1 вказаних Правил, як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Виходячи із наведених правових норм, товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом для обліку транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з частиною четвертою ст. 71 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», п. 1, 11.1, 11.5-11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, транспортно-експедиційні послуги, надані ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС», повинні бути підтверджені товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» (автомобільний перевізник) на адресу покупців - контрагентів позивача. Суд відмічає, що зазначені товарно-транспортні накладні були досліджені посадовими особами податкового органу під час перевірки та відображені в акті перевірки, факт поставки товару за договорами в акті перевірки не заперечується.

На виконання вказаних договорів поставки з контрагентами позивача були оформлені: договори - заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом товару; акти здачи - приймання виконаних транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару та виписані податкові накладні. Розрахунки за надані послуги здійснені позивачем через розрахунковий рахунок, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т. 4 а.с. 84-92). Відповідні підтверджуючі документи також були дослідженні податковим органом під час перевірки та факт оплати послуг відображений в акті.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеними контрагентами, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи договори - заявки на перевезення товару, акти здачи - приймання виконаних транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару, податкові накладні, банківські виписки свідчать про факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» та придбання позивачем вказаних послуг з метою використання в своїй господарській діяльності.

Судовим оглядом зазначених первинних документів встановлено, що вони відповідають вимогам до оформлення первинних документів, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій. Так, в товарно-транспортних накладних чітко вказано, який товар та яким експедитором перевезений, що підтверджує організацію виконання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС».

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем послуг від ТОВ «СВК-ПЛЮС», оплати таких послуг та їх використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону №996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій. В ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем були досліджені всі первинні документи на підставі яких були сформовані дані податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі і податкові накладні, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Таким чином, за умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Суд зважує, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 19.05.2015 року № НОМЕР_1, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов «СВК-ПЛЮС» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 19.05.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51 674, 94 коп. у т.ч. за основним платежем 34449,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 17224,98 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33580257, 51200, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115-а) судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3